Повна версія

Головна arrow Філософія arrow Історія філософії: проблема людини та її меж

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Йоганн Готліб Фіхте: "Я" як діяльне начало

Від Канта до Фіхте

Вихід у світ у травні 1771 р. кантівської "Критики чистого розуму" довго залишався непоміченим – майже 17 років. За великим рахунком, Німеччина ще не була готова до її сприйняття. Коли ж книга була, нарешті, по-справжньому прочитана, філософія Канта одержала загальноєвропейське визнання. Бурхливі суперечки навколо книги, що почалися ще за життя Канта, не вщухали впродовж XIX ст. і перекинулися в XX.

Учень Канта Рейнгольд з метою популяризації і роз'яснення досить непростої кантівської праці вирішив викласти філософію вчителя якомога коротко, послідовно, без темних місць, на 25 сторінках. Не підозрюючи про приховані небезпеки такого заходу, він вніс сум'яття серед прихильників Канта, тому що приховані в кантівському тексті суперечності в стислому і популярному викладі Рейнгольда "вилізли" назовні. Головна суперечність крилася в понятті "річ у собі". За Кантом: 1) "річ у собі" існує; 2) вона непізнавана. Проте, якщо "річ у собі" принципово непізнавана, то звідки нам відомо, що вона існує? Адже знання про буття речі – це досить визначене знання про неї.

Так Рейнгольд, бажаючи зробити краще, насправді завдав удару в найвразливіше місце кантівського вчення. Відмахнутися від поставленої проблеми було вже неможливо, – навколо неї розгорнулася запекла полеміка. Фрідріху Якобі належить знаменитий афоризм: "...без такої передумови [як прийняття "речі в собі"] я не можу ввійти в систему, а з такою передумовою не можу в ній залишатися"[1].

Як можна було розв'язати цю суперечність? Перший варіант полягав у тому, щоб визнати "річ у собі" пізнаваною. Це означало повернення до розбитого Кантом догматизму. Другим варіантом був відхід до агностицизму (він заперечував можливість розуміння людиною світу і самої себе), від якого так прагнув відмежуватися Кант.

Третій і найрадикальніший шлях запропонував Йоганн Готліб Фіхте (1762–1814 pp.).

Він відкинув "річ у собі". Послідовна філософія повинна стати суб'єктивним ідеалізмом: немає "речі в собі" – "Я" є усе, крім "Я", нічого немає.

Але що таке це "Я"?

  • [1] Якоби Ф. Г. О трансцендентальном идеализме // Новые идеи в философии (сб. 12.). СПб., 1914. – С. 9.
 
<<   ЗМІСТ   >>