Повна версія

Головна arrow Філософія arrow Історія філософії: проблема людини та її меж

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Лев Толстой: війна і мир як чоловіче і жіноче

Якщо німецьку класичну філософію заснували філософи-теоретики, то російську класичну філософію – філософи-романісти.

Лев Толстой (1828–1910 pp.) вважається разом із Достоєвським фундатором російської філософської класики. В його романах теж діє бунтівна людина, яка шукає свої межі, і так само, як у Достоєвського, цей бунт і пошук меж відбувається насамперед всередині людини.

Але Толстой відрізняється від Достоєвського. Насамперед тим, що в його романах герої менш символічні, а більш тілесно-життєві, вітальні. їх оточує денне світло, а не сутінки, як у Достоєвського. Різнобарвність світу Толстого протистоїть чорно-білим і сірим тонам сутінок Достоєвського.

Толстой, на відміну від Достоєвського, настроєний повчально стосовно своїх героїв. Він по-батьківськи суворий до них, тоді як Достоєвський, швидше, є другом для своїх героїв, їхнім іншим Я. Однією з основних проблем Толстого є проблема Добра і зла. Толстой визначає Добро як духовну діяльність, в якій людина стає значимою для себе та інших людей. Зло ж виникає від бажання опанувати речовинний світ, підпорядкувати його собі, а це неможливо. У своєму щоденнику від 10 вересня 1909 року Толстой записав такі слова:

"Злість походить від безсилля, сказав Руссо. Як це правильно! Сердиться той, хто хоче зробити те, що поза його владою, зустрічає перешкоду і сердиться. А все речовинне поза владою людини. Не знає перешкод людина тільки в діяльності духовній. Що хочу, те роблю. А якщо не подужаю, то злюся на себе (а до себе завжди більш поблажливий, ніж до інших), та й сердитися не так боляче, а головне, не марно. Є тільки один вихід – в діяльності, що не зустрічає перешкод, це діяльність духовна – любов; це подібно до того, як тварина билася б у замкненому помешканні, тоді як є двері, але двері, що відчиняються на себе..."[1].

Дуже важливою є для Толстого проблема взаємодії чоловічого і жіночого начал. Толстой незрівнянно більш еротичний у своїй творчості, ніж Достоєвський. Його герої не просто носії ідеї та символу, стать для яких теж є символічною. Вони мають реальність статі.

Толстой хоче усвідомити сенс чоловічого і жіночого. Чоловіче – це війна, експансія; жіноче – мир, спокій, життєве задоволення. Кожна людина повинна об'єднати війну і мир у своїй душі. Ідеалом для Толстого є П'єр Безухов, який входить у стихію війни, щоб знайти свої межі і, переживши їх, повернутися до миру у своїй душі, до любовного з'єднання з жіночістю своєї душі і зовнішньою жіночістю Наташі Ростової.

Жіночість-мир без чоловічості-війни може заснути, втрачаючи людські риси, чоловіча войовничість без доповнення жіночою умиротвореністю може стати абсолютно руйнівною, бездушною і бездуховною. Ідея рівноправності і глибокого взаємозв'язку чоловічого і жіночого пронизує весь роман "Війна і мир".

Але Толстой все ж залишається патріархальним мислителем. У своєму романі "Анна Кареніна" він не може допустити для жінки тієї свободи, що дана чоловіку. І Анна Кареніна нищить свою свободу і свій бунт під колесами потягу...

  • [1] Толстой Л. Дневники // Собр. соч. В 22 т. – Т. 22. – С. 337.
 
<<   ЗМІСТ   >>