Повна версія

Головна arrow Філософія arrow Історія філософії: проблема людини та її меж

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Гельмут Плеснер: людина як ексцентрична істота

Одним з найвідоміших послідовників Шелера в Німеччині був Гельмут Плеснер (1892–1985 pp.), який зазнав також впливу ідей Дільтея, Гуссерля, Дріша. У своїй основній праці "Щаблі органічного і людина. Вступ до філософської антропології" Плеснер, описуючи людину, виходить із того, що людина е завершенням еволюції органічного світу. Тому, осмисливши її взаємодію із зовнішнім середовищем, – можна за аналогією з будь-яким живим організмом – усвідомити сутність людського.

Тварина живе "із центру", тобто постійно перебуває сама в собі, обмежена інстинктивними формами поведінки свого виду. Людина здатна "виходити із себе", залишати центр типових реакцій поведінки, тому вона ексцентрична.

Ексцентричність людського буття для Плеснерасутнісна характеристика людини. У кожний момент свого життя людина "інша щодо себе". Її буття лежить за межами інстинктивно- раціональної поведінки тварин.

Межа тваринної організації, – пише Плеснер, – пролягає там, де "від індивіда залишається прихованим буття його самого, ... в той час як середовище і плоть тіла дані йому... Тварина живе зі своєї середини, вона живе як середина. Вона переживає те, що є в навколишньому світі, ... але вона не переживає себе"[1].

Людина, навпаки, здатна до самопереживання. Тому, хоча людина і тварина є, за Плеснером, "живі речі", що перебувають у "середині свого існування", людина, на відміну від тварини, "знає цю середину, переживає її і тому переступає її... Людина переживає безпосередній початок своїх дій, ... радикальне авторство свого живого існування, ...вибір, ... вона знає себе вільною..."[2].

  • [1] Плеснер Г. Ступени органического и человек // Проблема человека в западной философии. – М., 1988. – С. 122- 123.
  • [2] Там же. – С. 126.
 
<<   ЗМІСТ   >>