Повна версія

Головна arrow Філософія arrow Історія філософії: проблема людини та її меж

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Мартін Гайдеггер: людина як запитуюче буття

Мартін Гайдеггер (1889–1976 pp.) – один з найвпливовіших і суперечливих мислителів XX ст. Він здійснив надзвичайний вплив на багато філософських течій нашого сторіччя. Серед попередників Гайдеггера, які найбільше вплинули на нього самого, можна назвати Новаліса, Гельдерліна, Ніцше, К'єркегора і Гуссерля. Вплив двох останніх був настільки великим, що Лев Шестов дозволив собі стосовно Гайдеггера досить різку і не зовсім справедливу фразу: "Написане ним відображало думки і вплив К'єркегора.., особистий внесок Гайдеггера полягав лише в прагненні укласти ці думки в рамки гуссерліанства..."[1].

Позиція Гайдеггера може бути прояснена за допомогою такого фундаментального постулату: не людина визначає Буття, а Буттялюдину. Або інакше: людина виводиться з Буття, а не Буття з людини.

Цей постулат прямо протистоїть позиції філософської антропології, що ставить людину в центр світобудови. На перший погляд здається, що Гайдеггер відвертається від людини і звертається до Буття взагалі. Те, що це не зовсім так, ми зрозуміємо трохи пізніше. Зараз же спробуємо прояснити, що ж Гайдеггер вкладає в слово "Буття"?

Мислитель так роз'яснює нам це питання: те, "що споконвіку незмінне і всюди стосується нас, людей, але чого ми, власне, навіть не помічаємо. Ми називаємо це словом "Буття". Цим іменем називається те, що ми розуміємо, коли говоримо: "є", і "було", і "буде". Все, що досягає нас і чого ми хочемо досягти, проходить через висловлене чи невисловлене "є". Від цього нам нікуди і ніколи не подітися..."[2].

Отже, незважаючи на нашу неувагу до Буття, воно постійно присутнє в нас, маючи невидиму, але незламну владу. А значить, лише через співвіднесеність із Буттям ми можемо з'ясувати, що в людині найголовніше і найважливіше. Спираючись на це міркування, Гайдеггер визначає людину як специфічне Ось-Буття (Dasein)[3].

Які фундаментальні характеристики Ось-Буття (Dasein) виділяє Гайдеггер?

По-перше, це кінечне, тимчасове Буття. По-друге, людське Ось-Буття – це буття, яке принципово інше, ніж суще. Категорія сущого в розумінні Гайдеггера характеризує роздрібленість Буття як Єдиного на окремі речі. Ось-Буття несе в собі присутність суцільного Буття. Воно стоїть в "просвітку Буття". Звідси головна турбота і привілей Ось-Буття – перебуваючи у світі сущого (роздрібленого Буття), воно повинно перебувати "в істині Буття" (суцільності Буття).

Гайдеггер характеризує Ось-Буття як "представника Ніщо". Ніщо глибинно присутнє в Ось-Бутті, визначаючи його межі і специфіку в цих межах. Проте наша свідомість і воля протестують і тікають від Ніщо. "Ми настільки кінечні, що ... ніяк не можемо власним рішенням і власною волею поставити себе перед Ніщо"[4], – говорить Гайдеггер.

Що ж надає Ось-Буттю таку особливість? Те, що Ось-Буття – це запитуюче Буття, – заявляє Гайдеггер. Але про що запитує людина насамперед?

Для відповіді на це питання Гайдеггер прагне прояснити підгрунтя, із якого з'являється запитування.

Запитування є результат подиву. Справжній подив охоплює того, хто має мужність відкритися безодні Ніщо. У цій безжалісній відкритості – і тільки в ній – людина може дійсно міркувати. "Тільки в стані подиву – тобто відкритості Ніщо – виникає питання "чому?". Тільки завдяки можливості цього "чому" ... ми можемо запитувати цілеспрямованим чином про обгрунтування і обгрунтовувати"[5].

Саме в результаті запитування людиною про Ніщо як межу власного буття з'являється метафізика – певне знання, що виходить за межі одиничних речей і речовинності взагалі. "Мета фізика – це запитування за межі сущого..., – говорить Гайдеггер, – ми одержуємо після цього суще для розуміння як таке й у цілому"[6].

У своїх ранніх працях Гайдеггер протиставляє Ось-Буття (Dasein) – як індивідуальне і особистісно забарвлене Буття – безособовому буттю (Мап) повсякденної людини. Безособове буття закрите для запитання і подиву, воно прагне уникнути питання про власну кінечність і Ніщо. Саме тому воно закрите для розуміння Буття. У "пізнього" Гайдеггера різниця між Dasein і Мап уже не настільки гостра, більш того, він прагне побачити Ось-Буття в будь-якому повсякденному перебуванні людини.

Чому це так? Гайдеггер спробував вийти за межі того вузького антропоцентричного розуміння світу і людської особистості, що йде від Фейербаха. Він спробував поглянути на людину з позицій більш фундаментальної і позачасової підстави. Але, віддавши стихію Ось-Буття як олюдненого Буття лише кінечності й часу, зробивши Ось-Буття агентом Ніщо в Бутті і не допустивши можливості вічного буття людської особистості, Гайдеггер, врешті- решт, розчиняє Ось-Буття в повсякденності.

Але для того, щоб людині, яка побувала в граничному бутті й знає Ніщо, жити далі і вижити, потрібно, на наш погляд, або прийняти ідею безкінечності, вічності свого Я, або вернутися в повсякденність...

Філософія Гайдеггера містить у собі нерозв'язну суперечність: Якщо людське Ось-Буття наповнене присутністю Вічного і Єдиного Буття, то чому воно відчужене від Вічності?

Гайдеггера інколи називають родоначальником атеїстичного екзистенціалізму XX ст. Але це не зовсім правильно. Буття у фундаментальній онтології Гайдеггера перетворюється на майже пантеїстичний принцип. Тому екзистенціалізм Гайдеггера не атеїстичний, а швидше, пантеїстичний. Або, якщо говорити ще більш коректно, це пан-онтологічний екзистенціалізм.

  • [1] Цит. за: Шестов Л. Киргегард и экзистенциальная философия. – Μ., 1992.
  • [2] Хайдеггер Μ. Тезис Канта о бытии // Время и бытие. – М., 1993. – С. 361.
  • [3] Німецьке слово "Dasein" перекладається також як "існування", "присутність".
  • [4] Хайдеггер М. Что такое метафизика? // Там же. – С. 24.
  • [5] Там же. – С. 26.
  • [6] Там же. – С. 24.
 
<<   ЗМІСТ   >>