Протестантизм

Причини виникнення протестантизму

Протестантизм – загальна назва релігійних течій, поява яких зумовлена Реформацією XVI ст.; це був пізній період переходу від Середньовіччя до Нового часу, коли у Європі стали відбуватися значні зміни національно-визвольного та суспільно-політичного характеру. Основними причинами Реформації були такі: занепад середньовічної церкви, розбещеність католицького священства, неспроможність здійснити реформу церкви. Реформаційний рух розпочався з виступу теолога М. Лютера в німецькому місті Віттенберзі, який 31 жовтня 1517 р. оприлюдний 95 тез, що були спрямовані проти торгівлі папськими індульгенціями. Рух підтримав не лише простий народ, а й усі верстви населення. Результати були значними. Перш за все, люди були звільнені від економічної експлуатації Римською курією, адже упродовж тривалого часу католицьке населення Європи змушене було забзпечувати будівництво собору Святого Петра в Римі та утримання Святого Престолу. Середньовічна теологія утратила свій авторитет і її заступила нова критична релігійна віроповчальна система. Реформація була вигідна владі на місцях, оскільки надавала монархам та князям повний контроль над церквою.

Реформаційний рух в цілому став переломним етапом в історії середньовічної Європи. Розпочалися антифеодальні рухи у Німеччині (Селянська війна), кальвіністські війни у Нідерландах, Франції, визвольні рухи у Швейцарії, Швеції, Шотландії, буржуазна революцію в Англії; в цих та інших країнах католицька церква втратила свій вплив. Реформація здешевила церковну організацію, надала божественної санції нормам буржуазної практики та моралі. В країнах, де перемогла Реформація, церква виявилась в більшій залежності від держави, мала меншу владу, ніж в країнах панування католицизму. Дуже важливим була поява релігійних доктрин, що послужили основою для нових теологічних систем. Протестантизм у цілому дав могутній імпульс цивілізаційному розвитку ряду європейських країн, зокрема, скандинавських. Можна сказати, що Сполучені Штати значною мірою створили дисиденти – протестанти, які втікали до Нового Світу від релігійних переслідувань у Старій Європі.

Протестантизм виникає як реакція на негативні явища в католицькій церкві, зокрема практику індульгенцій, продажність та розпущеність духовенства, його лицемірство, а також проти всевладдя папства. Протест антизм проголошує наступне : єдиним авторитетом у справах віри є лише Святе Письмо (Sola Scriptura), людина спасається лише вірою (Sola Fide), яку вона набуває лише через Божественну благодать (Sola Gratia). На цій основі формуються такі догмати: 1) визнання "виправдання вірою"; 2) про абсолютне приречення людей; 3) визнання загального священства, тобто непотрібності посередників між Богом та людьми. Визнаються всього два (а не сім) таїнств – хрещення і причастя, які діють лише силою віри, а не автоматично. Зазнала змін у протестантизмі і сама ідея Бога. З погляду протестантів Бог існує тому, що він потрібен людині, котра в нього вірить. Протестантські храми не мають ікон, дзвонів – здебільшого це аскетичні молитовні будинки; богослужіння проводиться національною мовою, використовуються національні та сучасні мелодії, технічні засоби. В протестантизмі немає чернецтва.

Значний вплив на економічний розвиток суспільства мала протестантська етика. Догмат про "абсолютне приречення" поділяє людей на "обраних" та "засуджених". Головні показники обраності – сила віри, продуктивність праці та успіхи у справах. Підприємницька кмітливість та накопичення багатства стали богоугодними. Отримати нижчий прибуток при можливості отримати вищий – означає грішити перед Богом. Засуджується жебрацтво і бродяжництво. Милосердя трактується як надання можливості опанувати ремесло і працювати. Ощадливість є доброчинністю, марнотратство – гріхом. Регламентується особисте життя: засуджується пияцтво і розбещеність, заохочується зміцнення сім'ї, залучення дітей до праці, охайність у побуті, акуратність і ретельність у справах. Це ідеологія нової суспільної формації в її релігійному вияві.

Нині у світі налічується близько 400 млн. протестантів.