Нетрадиційні релігійні течії

Основними характеристиками сучасної релігійної свідомості є аксіологічний плюралізм, синкретизм, гетерогенність, динамізм. При цьому антропологічні уявлення про Бога трансформуються у світоглядно-духовні: Всесвітній Закон, Абсолют, Деміург. Виникають різноманітні синтетичні світоглядні системи, які органічно поєднують в собі цінності як західних, так і східних культур, раціональні ідеї та неомістичні одкровення, сучасні та прадавні вірування.

Згідно концепції сучасних американських культурологів А. Тоффлера і Т. Роззака, така трансформація релігійної свідомості є наслідком цивілізаційних зрушень. Традиційні релігії уже не можуть задовольнити сучасну людину з її контркультурною орієнтацією. Молодь звертається до нетеїстичних форм релігійності. Новітні релігії характеризуються акцентуванням необхідності формування нового – космічного та екологічного – менталітету, що передбачає усвідомлення причетності людини до всього сущого.

За умов глобалізаційних процесів подібна ситуація є характерною і для України. Крім того, поліетнічність України зумовлює її поліконфесійність – з року в рік спостерігається поява нових релігійних організацій. То ж релігійна ситуація формується не лише за рахунок традиційних для України церков та конфесій (православ'я, католицизм, греко-католицизм, протестантські напрями, іудаїзм, іслам), але й новітніх та нетрадиційних для нашої країни релігійних та містичних рухів. Вони представляють практично всі форми світової неорелігійності, що значною мірою зумовлюється активністю зарубіжних релігійних місій. Новітні релігії постають як альтернатива традиційним, засвідчуючи утвердження демократичних рухів в Україні. Вони реально змінюють світогляд віруючих, демонструють нові форми організації духовного життя.

Основними причинами появи нових релігій в Україні можна назвати такі:

• – розчарування частини населення у традиційних релігіях через їх надмірний консерватизм у віровченні та культі;
• – демократизація українського суспільства, реальне утвердження політичного та конфесійного плюралізму;
• – висока активність зарубіжних неорелігійних центрів, місій, а також матеріальна підтримка ними своїх послідовників;
• – поєднання неорелігійними організаціями культової практики з діяльністю, спрямованою на фізичне, психічне, моральне оздоровлення (з елементами лікувальної магії, йоги, медитації, цілительства) та самореалізацію особи тощо.

Переважній більшості поширених на території України неорелігій властиві наступні риси: універсалізм, синкретизм, відкритість для послідовників різних релігій і релігійно-філософських систем, зорієнтованість, передусім, на молодь та освічену частину суспільства. Ці вчення є нетрадиційним засобом розв'язання особистих проблем, універсальною формою фізичного та психічного оздоровлення (йога, медитація, екстрасенсорика тощо).

Серед нових релігійних течій розрізняють нетрадиційні релігії та новітні (неорелігії). Нетрадиційні – це такі, які історично не успадковані нашим народом від попередніх епох, не притаманні його релігійній духовності та культурі, але набули поширення внаслідок місіонерства проповідників з їх історичної батьківщини (наприклад, індуїзм, буддизм).

Неорелігії – це нові релігійні рухи, в яких відбились новітні процеси в релігійній сфері. їх поява зумовлена зміною світоглядних парадигм, кризою традиційних релігій. Ці релігії актуалізували соціальну функцію церкви – опіки над нужденними через надання соціальної та гуманітарної допомоги. З огляду на їх велику кількість, виокремлюють певні групи неорелігій: неохристиянські, неязичницькі, нью-ейдж, езотеричні об'єднання, неоорієнтальні, синтетичні тощо.

Неохристиянство – релігійні течії, що виникають у межах традиційного християнства з метою пристосування його до вимог секуляризованого часу. Основним віросповідним джерелом неохристиянських церков є Біблія, центральною постаттю – Ісус Христос. Неохристиянство від традиційного християнства відрізняється дещо іншим розумінням природи Ісуса Христа, Трійці, сутності Святого Духа, ідеї посмертної відплати тощо.

В Україні до неохриянських рухів належать привнесені з-за кордону релігійними місіями такі церкви як Церква Христа. Новоапостольська церква та інші.

Церква Христа з'являється в США на початку XIX ст. Її засновники (Б. Стоун. Т. Кемпбелл, Д. О'Келлі, Е.Сміт), піддавши критиці всі реформаторські рухи за їх неспроможність вивести християнство з кризи, проголосили необхідність проведення "реставрації" християнства. Реставрація, на їх думку, могла бути здійснена лише на основі Біблії, і мала повернути християнству первісну простоту Новозаповітної церкви, ліквідувавши всі поділи за віросповіданнями.

Стрижневим положенням Церкви Христа є проголошення ідеї однієї істинної Церкви, яка була створена в першому столітті і саме про неї йдеться в Новому Заповіті. Інших істинних Церков поруч з Церквою Христа бути не може, бо ж містичне тіло у Христа одне (Еф. 4:3,4; 1 Кор. 12:20).

Доктринальною основою Церкви Христа є вчення про хрещення, яке розглядається не як церковний обряд, а як виконання заповіді Христа. Це є основний акт, необхідний для спасіння грішників (а не для немовлят). Існує особливий погляд на шлюб та сім'ю, які визнаються святими та недоторканними, оскільки вони, як вважається, продиктовані Богом. Пов'язавши себе шлюбом, двоє людей не мають іншого вибору, як зробити один одного щасливим. Першим обов'язком є дотримання моральної чистоти сім'ї та християнського виховання дітей. Протилежне ж – скоєння гріха перед Богом.

Загалом Церква обстоює принципи універсалізму, етнічного нігілізму, нейтралітету до держави, що пояснюється винятковістю істинних традицій, які прийшли від Бога, і які виключають людські традиції та передання. З причин доктринального непорозуміння у ній немає єдності.

Громади Церкви Христа можуть отримувати назву залежно від міста, в котрому вони діють. Загальна назва – "Міжнародна Церква Христа", або ж інша назва – "Бостонська Церква Христа", "Церква Христа – бостонський рух".

В Україні місіонери Церкви присутні з 1993р. Розпочалося з того, що громадянин США Шон Лі Вутен приїхав до Києва для проведення занять з вивчення Біблії. Було залучено чимало студентської молоді. Головна умова адепта – покірність, що забезпечувало владу місіонера над громадою. Серед інших засобів тоталітарного впливу Церкви Христа – щоденні самозвіти- сповіді, "персональна опіка" і "наставництво". Кожен член громади знаходиться у керівника на персональному обліку. Програма місії пропонувала недільну проповідь, яка, за своїм

специфічним характером була зорієнтована на нестійку психіку молодої особи, її підвищену емоційність. Щовівторка проводились зібрання для вивчення Біблії.

Щоб стати членом Церкви, потрібно щиро покаятися у своїх гріхах і охреститися через повне занурення у воду. Гріхи змиваються водохрещенням. Тому практикується повторне і навіть третє водохрещення. Забороняються розлучення. Обов'язковою є сплата десятини, але вимагаються і додаткові пожертвування. Не відзначають християнські свята.

В Україні існує громади Церкви Христа, хоча право на їх діяльність обмежується.

Набуває поширення в Україні Новоапостольська церква, яка виникла на початку 30-х років в Англії, далі – в Європі. Головна ідея – апостольське служіння, щоб, в очікування повторного пришестя І. Христа, довершити справу його дванадцяти апостолів. Європа була поділена між новими апостолами. Було створено ієрархічну структуру. Вищим керівним органом є апостольські збори. Новоапостольська церква вважає себе єдиною істинною Церквою Ісуса Христа. Всі інші Церкви є хибними. Біблійні свідчення втратили силу і не в змозі дати спасіння. До цього спроможний лише новий апостол, то ж лише невелика кількість людей може бути обраною.

В Україні налічується кілька десятків громад – переважно у великих містах, де існують і храми.

Навколохристиянські релігії у своїх ученнях піддають критиці християнські догмати про Трійцю (зовсім у іншому світлі постають Бог-Отець, Бог-Син і Бог- Дух Святий), спокутну жертву, воскресіння, пекло та рай. Відкидають традиційну релігійну обрядовість та культ. Сучасні дослідники схильні вважати, що такими є міжнародна релігійна організація Свідки Єгови, Церква Ісуса Христа святих останніх днів (мормони) тощо.

Свідки Єгови – течія, яка виникла в США наприкінці XIX ст. Засновником її став Чарлз Рассел (1852 – 1916 рр.), який, глибоко розмірковуючи над релігійними питаннями, розпочав самостійно вивчати Біблію, результатом чого стала семитомна праця "Дослідження Писань". В 1884 р. в Пенсільванії було зареєстровано "Товариство Сіонської Вартової башти та трактатів", яке в 1896 р. було перейменовано в "Товариство Вартової башти Біблії та трактатів". Це було початком церкви Свідків Єгови. В 1909 р. у Нью-Йорку для координації роботою релігійних організацій, які стали поширюватися, було засновано Бруклінський центр, де він існує до цього часу.

Після смерті Рассела утворилося кілька незалежних рухів, найчисельніший з них очолив послідовник Рассела Дж. Руттерфорд. Назву "Свідки Єгови" було надано організації на з'їзді в 1931 р. в Коламбусі (СІНА), з посиланням на кн. Ісайї 43: 10: "А мої свідки, говорить Господь, ви і раб Мій, якого я вибрав". Послідовники церкви вважають справжнім (не спотвореним) особисте ім'я Бога – Єгова. Лише Єгова є Всемогутнім Богом, Творцем неба та землі.

Вчення церкви має апокаліптичну спрямованість. Всесвітня історія зображується як боротьба бога Єгови і Сатани за панування над світом. Піддаються критиці християнські догмати, що були прийняті на перших двох Вселенських соборах, зокрема, вчення про Трійцю. Стверджується, що Святий Дух – це не особа, а сила, що сходить від Єгови. Заперечується божественність Ісуса Христа, хоча він і не є простою людиною.

Душа не безсмертна. Пекло розуміється як спільна могила людства, але не місце для вічних мук, бо ж Бог милосердний. В день остаточного суду частина людей буде врятована, а інша частина зникне назавжди. Із християнських свят вшановується лише Вечеря спомину про смерть Ісуса Христа, оскільки Спаситель, за Біблією, заповідав відзначати лише цю подію. За вченням Свідків Єгови в 1914 р. закінчились "часи язичників" і Ісус Христос почав незримо правити як "цар небесного уряду". До цього Небесного Царства належить 144 тис. вірних, які стали появлятись від часів апостолів. Більшість з них знаходиться уже на небі, але деякі живуть на землі, сприяючи "небесному уряду". В битві Армагеддону, що наближається, Єгова зруйнує нинішню злу "систему речей"; ті, хто чинить спротив законам Бога, загинуть.

З середини 1970-х pp. спостерігається переосмислення проповіді "актуальної есхатології". Вчення про близьке завершення "нинішньої системи речей" не включає установлення дати настання цієї події, в т. ч. початку Армагеддона. У проповідницькій діяльності акцентується на проблемах сучасності, які загострюються з наближенням Армагеддону.

Свідки Єгови дотримуються та проповідують здоровий спосіб життя – не палять, не вживають наркотиків, уникають позашлюбних зв'язків. Виконання військових обов'язків проголошується таким, що суперечить релігійним поглядам та переконанням Свідків Єгови. Віруючому надається право на основі совісті приймати рішення при виборі форми альтернативної служби, реалізації інших громадянських прав та обов'язків.

В світі нараховується понад 6 млн. послідовників Свідків Єгови. Всесвітня діяльність спрямовується Керівною радою (штаб-квартира – Бруклін).

В Україні перші громади Свідків Єгови з'явились в 20-х pp. XX ст. В західних областях України емігранти, що повернулися з США і Канади, розпочали поширення цього віровчення. Його організаційні структури підпорядковувалися крайовому бюро в Лодзі (Польща). З 1991 р. є зареєстрованою, вільно діючою релігійною організацією, кількість членів якої сягає за 60 тисяч.

Церква Ісуса Христа святих останніх днів (мормони) була заснована у 1830 р. американським проповідником Джозефом Смітом (1805 – 1844 рр.). За його твердженням, ангел Мороній, явившись йому, вказав місцезнаходження стародавнього рукопису – Книги пророка часів Старого Заповіту – Мормона. В ній описано переселення і життя на американському континенті нащадків Якова із коліна Йосипового та служіння їм воскреслого І. Христа. Саме так, як пророки давнини залишили нам Біблію, так і пророки, які жили на американському материку, вели літопис про тогочасні події. Цей літопис був вигравіюваний на металевих пластинах. Джозеф Сміт, як перший пророк Церкви Ісуса Христа Святих останніх днів, переклав їх та доніс до людей. Членів цієї Церкви ще називають "мормонами" за їх віру в Книгу Мормона, яка є основою релігійного канону, до якого входять писання Дж. Сміта "Учення та заповіти", "Дорогоцінна перлина" та англійський переклад "Біблії короля Якова". Члени церкви відносять себе до християнського віросповідання, наголошуючи, що учення Ісуса Христа було спотворено і поновлено в першій половині XIX ст.

Своєрідно потрактовуються Свята Трійця. Так, Бог-Отець, Бог-Син перебувають в єдності, а третя особа – Дух – є лише безособова енергія, що сходить від обох. Визнається ідея воскресіння. Людина має душу та тіло, між якими не існує принципової різниці. Душа є матеріальною, але, маючи особливу організацію, вона продовжує жити після смерті тіла. Мормони вважають себе богообраними людьми. Визнають обряд хрещення через занурення у воду, таїнство покаяння.

Послідовники Церкви вірять, що І. Христос є сином Бога та Спасителем світу. Він жив, помер, воскрес і нині є посередником між Богом та його дітьми. Вони люблять Христа, поклоняються йому і намагаються вшановувати його на принципах чесності, працьовитості, доброзичливості до людей. Шлюб вважається священним заповітом між чоловіком і жінкою. Народження дітей сприймається як дар Бога; батьки мають за священний обов'язок виховувати своїх дітей в праведності. Свобода вибору та особиста відповідальність за власний моральний вибір вважаються дарами, посланими Богом. Члени Церкви виявляють глибоку повагу до права кожної людини вибирати предмет віри чи вшанування, а звідси – повага до інших конфесій і релігій.

Вчення Церкви заохочує людей до самовдосконалення шляхом постійного навчання. Вважається необхідним підтримувати належний стан фізичного здоров'я: добре організована праця має чергуватись з налагодженим відпочинком; споживання їжі має бути помірним, є обов'язковими заняття фізкультурою, утримання від вживання алкоголю, тютюну, чаю, кави тощо.

Церква має чітку ієрархічну організацію. Очолює її президент, який вважається пророком, що одержує натхнення від Бога. Він управляє громадами за допомогою дванадцяти апостолів, кворуму семидесяти апостолів.

Головне Управління Церкви у місті Солт-Лейк-Сіті – столиці американського штату Юта. Нині близько 60 тисяч місіонерів Церкви проповідують більш, ніж у 100 країнах світу. В Україні місіонерська діяльність розпочалася з жовтня 1990 року; налічується 35 громад.

Неоязичництво – узагальнена назва нових релігійних рухів і культів, що ґрунтуються на відродженні давніх вірувань, звичаїв та обрядів, уявлень про богів-покровителів та міфологічної форми світогляду. На відміну від язичництва, що сформувалося стихійно, неозичництво являє собою свідоме культивування традиційного язичницького віроповчального та культового комплексу, що доповнений теософськими, антропософськими та іншими ідеями нетрадиційних релігій. Слід зазначити, що відродження язичництва є загальносвітовою тенденцією. Інтерес до релігій, що передували християнству, існує і в інших європейських (і не лише) країнах. Як стверджує відома дослідниця релігійних процесів А. Юдит "неоязичництво як світова та індивідуальна релігія виходить на перший план сучасної духовної культури". Маючи спільну основу, неязичницькі організації та рухи відрізняються по зв'язку з тією чи іншою культурною традицією: чи до Заходу, чи до Сходу. Часто являють собою синтез елементів різних культур.

Жива етика – Агні Йога – релігійно-філософський світогляд, а також духовно-етичне вчення, що синтезує древню мудрість Сходу із сучасними науковими і філософськими досягненнями; акумулює світовий духовний досвід минулих епох. Вчення Живої етики розглядає світобудову як грандіозну одухотворену енергетичну систему, в якій людина є лише однією з багатьох структур.

Українські неоязичники об'єднані ідеєю відродження дохристиянських вірувань українців. Це засвідчує пошуки українцями своєї автентичності, своїх духовних витоків. Українське язичництво є самобутнім виявом релігійності народу, яке збереглося в усній народній традиції, в обрядових формах в поєднанні з християнством; воно є первісною психологічною основою світосприйняття українця. Представлено різними течіями: Рідна віра. РУНвіра, Великий вогонь, Ладовіра, Рицарі Сонячного Ордену тощо.

Рідна віра – один з напрямів українського неоязичництва, який є спробою відродити традиційну Віру Предків. Бог – багатовимірна сутність, що постає у вигляді багатьох богів з різними іменами. Започаткована була в 1934 р. професором Володимиром Шаяном (1908 – 1974рр.). У 1987 р його учні опублікували твори, об'єднані під назвою "Віра Предків Наших"; це заклик та настанова повернутися до прабатьківських традицій, до витоків української духовності. Вчення "Рідної віри" орієнтує на вдосконалення особистоті, утвердження її національної самосвідомості. Відроджують автентичні язичницькі молитви та співи. На основі Рідної віри в Україні діє кілька десятків громад. Київська громада українських язичників "Православ'я" ґрунтується на книгах "Волховик" (виклад віровчення) та "Правослов: молитви до рідних богів", а також на обрядовому календарі "Коло Свароже".

РУНвіра (Рідна Українська Національна віра) – одна з найчисленніших етнічних релігій українців. Заснована в 1965 р. Левом Силенком (1932 – 2008рр.) в українській діаспорі в Америці, який запропонував нову систему поглядів на світ. Головний Бог – Дажбог: "даждь" – дай, "бог" – багатство, добро. У філософському розумінні Дажбог – той, хто дає буття, дух, земний достаток. Це свідомість світу, вічна космічна енергія. Це також сонячний Бог, якому поклонявся весь слов'янський світ. Не визнається зображення Дажбога, оскільки він є Святий Дух, Воля, Правда, Любов, Милосердя.

РУНвіра возвеличує жінку, як таку, що дає життя, вона дружина свого чоловіка, а не рабиня, що має його боятися. "Там, де боязнь, немає дружби, любові, – вчить Силенко. – Жінка не повинна виконувати тяжкої фізичної праці і такої, що принижує її жіночність, привабливість". Він також критикує християнську ідею "обтяження жінки гріхами", заперечує успадкування гріха. Стверджує: "Святість походить від святості, Мати у хвилини народження дитини священнодіє – продовжує життя Людства".

"Мага віра" ("Могутня віра") – основна праця Л. Силенка. Її підзаголовок – "Співвідношення віри, науки, філософії, релігії". Автор викладає основні положення та подає історію України, в контексті всесвітнього історичного процесу, становлення людської цивілізації.

Духовний центр РУНвіри – Оріяна – знаходиться у містечку Спрінг-Глен, що за 128 км північніше Нью-Йорка. Тут знаходяться Святиня Матері-України – центральний храм, а також Священна Рада Святині, яку тривалий час з титулом "Рідний Пророк" очолював сам Лев Силенко, та видавництво РУНвіри. Релігійні громади є в США, Канаді, Англії, Австралії та в інших країнах, де проживають українці. В Україні перша громада течії була зареєстрована 1991 р„ а нині їх налічується 53.

Слов'янська духовна течія "Великий вогонь" відроджує дохристиянську культуру: звичаї, обряди, філософію наших пращурів – прадавніх слов'ян. Ця організація почала формуватися в Україні на Житомирщині з 1989 р. Лідером та ідеологом групи став Г. Боценюк, який почав працювати над вченням "Великого Вогню". Вчення вогнищан (прихильників течії) відрізняється від інших напрямів язичницького відродження оригінальним нетеїстичним світоглядом. Вони вважають, що культ Сварога був головним чинником об'єднання протоарійських племен та появи спорідненої групи слов'янських народів.

Основним культовим документом течії є "Совість вогнищан", де викладено соновні положення вчення "Великого Вогню". Духовна філософія є нетеїстичною. Згідно з пропонованою космогонією, походження світу і людини відбувалось без втручання надприродних сил. Тут боги не якісь істоти, а сили природи. Даждьбог – сила неба, Стрибог – сила вітру. Це стихії, які дають життя і на яких людина має вплив. Сварог – головна постать вчення. Він є братом Даждьбога (бога Сонця) і навіть самим Сонцем. Вважають, що Сварог був першою людиною, яка з'єднала силу полум'я і силу живої людської душі. Так з'явився Великий Вогонь. Разом з тим Сварог – це людина, що зберегла живу душу після смерті грубого тіла. Сварог створив моральний закон та відображає непереможність людського розуму. Громади вогнищан існують в усій Україні, зокрема в Житомирській, Київській, Рівненській областях.

Відродження українського язичництва в різних його конфесійних виявах – це спроба не відтворення давнього українського язичництва, а скоріше його реконструкція. Всі неоязичницькі конфесії постають як форма організації національної свідомості української інтелігенції, яка в такий спосіб прагне відродити, зберегти та утвердити національну духовність. Неоязичники привертають увагу до національних святинь, вони намагаються виробити систему національного виховання. Більше того, вони сакралізують Україну. Неоязичницькі рухи постають як форма організації національно-свідомої української інтелігенції, яка в такий спосіб прагне відродити, зберегти й утвердити національну духовність.

У 70 – 90-ті роки минулого століття в країнах Заходу та СНД поширюється релігійно-містичний рух, який прийнято позначати терміном "нью ейдж" (англ) – Нова ера, Новий вік. Стверджується, що рубіж XX – XXI ст. – це астрологічна зміна ери Риб ерою Водолія. Для приходу Нової ери, крім космічної енергії, яка є домінуючою, потрібні особливо діяльні, об'єднані однією метою люди. Вони мають створити принцпово нові соціально-духовні основи суспільства. І коли в індивідах розкриються іманентно притаманна їм мудрість та любов, тоді і вся планета трансформується в Нову Еру людства. Ньюейджерами називають зазвичай послідовників тих релігійно-світоглядних об'єднань, які, не маючи чітко сформульованої віроповчальної доктрини, поєднують ідеї окультизму, теософії, пантеїзму, язичництва, шаманізму. Космос розглядають як органічну цілісну істоту. За допомогою уяви, в якій виникають містичні сили (ангели, духи), вони нібито встановлюють зв'язок з вищими і нижчими світами. Пройшовши процес духовної трансформації, вони (знову ж – нібито) будуть здатні проникнути в таємниці космосу. Кінцева мета маршруту – гнозис, як вища форма знання, еквівалент спасіння.

Ньюейджери переконані у здатності людини створювати свою власну реальність. "Божественне" існує не зовні, а всередині нас. Відтак усі проблеми виникають від нездатності осягнути нашу власну "божественну" природу. Ключовою ідеєю є твердження про безмежну здатність особистості самовдосконалюватись, що призводить до розкриття справжньої природи людини. Відсутні жорсткі організаційні структури.

Нині рух "Нью ейдж", що став в багатьох країнах світу частиною масової культури, набув популярності. За кордоном і в сучасних постсоціалістичних країнах групи ньюейджерів діють під вивіскою оздоровчих, екологічних, культурно-відпочивальних центрів.

Езотеричні об'єднання – це позавіросповідні містичні течії, які грунтуються на вірі в існування надприродного світу та способах знаходження засобів, що допомагають увійти з ним в магічний контакт. Найвідоміші з них – теософія, антропософія, вчення Гурджієва.

Теософія (божественна мудрість) – спосіб освоєння філософсько-світоглядної проблематики методами релігійного містицизму; це універсальна світоглядна модель, що розглядає людину як ланку космічної еволюції, ґрунтуючись на основі провідних ідей усіх релігій. Елементи теософського світобачення формуються у брахманізмі, ведантизмі, буддизмі, каббалі, гностицизмі, неоплатонізмі. Теософські пошуки мали місце у філософії Плотіна (III ст.), Беме, Сведенборга, Парацельса (Відродження, Новий Час).

Популяризація теософських ідей та виникнення світового теософського руху наприкінці XIX ст. було пов'язано з діяльністю нашої співвітчизниці Олени Петрівни Блаватської (1831 – 1891 рр.). Народившись у м. Катеринославі (нині Дніпропетровськ), вона, починаючи з 20-літнього віку, подорожує по країнах Сходу, Європи, Америки. Близько 30 років Блаватська присвятила практичному осягненню стародавніх релігій, східної філософії, вивченню міфології та дослідженню незвичайних психічних феноменів. Заснувала Теософічне Товариство, яке почало діяти у Лондоні в 1875 р.

То ж теософія не належить до жодних з наявних релігій чи якоїсь окремої філософії. Це тому, що Божественна Мудрість, яка є надто широкою для окремої релігії чи філософії, охоплює собою їх усі як універсальність. Теософія виступає в ролі великого синтезу, що об'єднує науку й релігію, відкриває шлях до реального богопізнання. В цьому сенсі вона є езотеричною частиною усіх релігійних рухів світу.

Основою теософії є вчення, згідно з яким глибинну субстратну основу світу складають енерго-інформаційні процеси, різні за інтенсивністю вібрації енергії. Сучасна субатомна фізика стверджує, що Всесвіт – це постійне взаємопроникнення електромагнітних хвиль, енергія яких нерозривно пов'язана з інформаційною складовою, в даному разі – частотою коливань, що завжди має певні кількісні характеристики. Маса речовини є однією з форм інформаційно-структурованої енергії. Субстанційний зв'язок маси й енергії фіксує відома формула А. Ейнштейна: Е=mc2.

На думку Блаватської, метою теософської системи є виведення найвищих етичних принципів для її прихильників та всіх, хто шукає істину. Вища етика постає душею теософії. Основою Теософічної Етики є визнання Єдиного Абсолюту, Неосяжного Найвищого Бога, того Божественного Джерела, з якого походить усе видиме та невидиме і до якого усе повертається. Ці думки вона викладає в своїх книгах "Розвінчана Ізіда", "Таємна доктрина". Авторка прагнула розкрити тотожність символів річних релігій, відновити знання прихованих сил природи, яке було втрачено, але нібито існувало в давнину.

Прибічники теософії вважають, що людство має прагнути до планетарної єдності; стрижнем об'єднання людей, становлення їх високої свідомості може бути духовний розвиток. Претензії більшості традиційних конфесій на абсолютність тих істин, які вони проголошують, практично гальмують духовне єднання людства. Теософія є раціоналізованою релігією. Для неї є необов'язковим визнання найвищої персоніфікованої істоти, проте вона стверджує, що у фундаменті Всесвіту на рівні фізичних законів закладені принципи справедливоті, і що добро, врешті-решт, долає зло. Але при цьому кожна особа має культивувати та виявляти благоговійне ставлення до природи. Упродовж століття теософський рух поширився на багато країн світу.

Різновидом теософії є антропософія як релігійно-містичне світобачення. Засновник – німецький філософ-містик Р. Штайнер (1861 – 1925 pp.). Це вчення стверджує, що в людині є особливі "надприродні якості", які дають їй можливість вступати у пряме спілкування з існуючим світом духів. Фізичний світ є частковим відображенням духовного світу, який керує всім через духовні істоти та сили. Єство людини складається з трьох частин: тіла, душі та духу, кожна з яких, в свою чергу, розподіляється на три ступені. Духом людини управляє закон перевтілення. В окремому житті людський дух виявляє самого себе з урахуванням досвіду своїх минулих переживань. Тілом управляє закон наслідування, душею – створена нею самою доля. Після смерті зв'язок духу і душі зберігається до того часу, поки душа не утратить свою прихильність до фізичного буття.

Відомим теософом був був/) Гурджієв (1873 – 1949 pp.), який створив своє вчення про природу людини, в основі якої лежать психічні процеси, детерміновані певними рівнями існування (фізичним, емоційним, інтелектуальним тощо).

Ідеї Блаватської знайшли свій розвиток у творчості теософів XX ст. Олени та Миколи Реріхів, А. Безант, А. Бейлі та інших. Зокрема Олена Реріх створила вчення Живої етики, де викладено основні ідеї у їх глибинній трансформації через практичний життєвий досвід людини, особливо через її духовне серце.

Орієнтальні (східні) культи – модернізація різних варіантів індуїзму та буддизму. Характерним є опора на давню ведичну традицію з використанням елементів інших культур; проголошується рівність усіх релігій, як пошуків шляхів до Бога. Обов'язковим є наявність вчителя (гуру), як провідника вчення та духовних пошуків особистості.

Релігії орієнтального напряму представлені в Україні течіями неоіндуїзму в поєднанні з необуддизмом. Це громади та центри Міжнародного Товариства Свідомості Крішни, осередки Трансцендентальні' Медитації, Міжнародного Товариства "Всесвітня чиста релігія" (сахаджа-йога), Рух Шрі Чінмоя та ін.

Неоіндуїзм – комплекс реформаторських рухів в індуїзмі, що розвивались в Індії з початку XIX ст. Виникнення неоіндуїзму зумовлено впливом західної цивілізації (в особі англійських колонізаторів) на прогресивні кола індійської громадськості. Розвиток неоіндуїзму відбувався у кілька етапів. Зокрема сучасний етап розпочався в 1950-60-х pp. і пов'язаний з активною експансією ідей індуїзму на Європу на США.

Пропагується ідеал життя світового співтовариства в дусі ведичної цивілізації.

Для неоіндуїзму є характерним прагнення відходу від міфологічного мислення, внесення раціональної основи – поєднання віри та знання. Визнається примат "внутрішніх" методів духовної діяльності (молитва, медитація, моральне самовдосконалення) над "зовнішніми" (практика жертвопринесень, паломництва). Різні вчення неоіндуїзму – це різні ступені єдиного шляху до Абсолюту. Характерним для неоіндуїстських рухів є звернення до давніх ведичних традицій. При цьому використовуються досягнення інших культур та релігійних цінностей. У всіх неоіндуїстських вченнях є популярними ідеї універсалізму, синкретизму. Неоіндуїзм активно поширюється східними місіонерами з середини XX ст. через культурні, просвітницькі, оздоровчі заходи.

"Міжнародне Товариство свідомості Крішни" є найчисельнішим серед сучасних нетрадиційних релігій. Його заснував індійський проповідник Бхактіведанта Свамі Прабхупада (1896 – 1977рр.). У 1966 р. Прабхупада прибув до Америки з метою відродження моральності американського суспільства. В цьому ж році у Нью-Йорку ним було засновано Міжнародне товариство Свідомості Крішни або рух Харе Крішна. На противагу моделі західної цивілізації, місіонери пропонували свій альтернативний шлях життя, основою якого були ведичні знання з їх космологічними, антропологічними, соціальними концепціями. Нововиявленим західним послідовникам цей шлях здавався досить цілісним і наповненим вищим сенсом; вони сподівалися досягти максимально повного розкриття своїх духовних здібностей, звільнитися від стресів і пристрастей навколишнього світу. Завдяки активній місіонерській діяльності Прабхупади та його учнів нове релігійне вчення швидко поширилося в різних країнах.

Вчення крішнаїзму спирається на Веди – стародавні релігійно-філософські джерела. Крішнаїзм є одним з відгалужень вішнуїзму. Сучасні крішнаїти називають себе "вайшнавами", розуміючи під цим словом "віддані Крішни". Разом з тим слово "вайшнав", або "вішнуїт" вказує на зв'язок з Вішну.

Формування віровчення крішнаїзму пов'язано з поглядами релігійного реформатора Чайтаньі (1480 – 1534рр.), згідно з якими Крішна є першим та висхідним втіленням особистості Бога – Бгагавана. В традиційному вішнуїзмі Крішна, бог кохання, є восьмою інкарнацією Вішну. В крішнаїзмі ж, навпаки, Крішна вважається головним богом, а всі інші боги – або інкарнацією Крішни, або напівбогами.

Головна священна книга "Бгагавад-гіта", що становить частину шостої книги "Махабхарати" – епічного твору Стародавньої Індії. Але більше всього вшановується не санскритський текст "Бгагавад-гіти", а коментар до цієї книги, написаний Прабхупадою англійською мовою "Бгагавад-гіта як вона є". Число творів цього проповідника сягає 80 – все це канонічна література.

Для розуміння природи людини є характерним дуалізм. Індивідуальна душа (джива) є частинкою Верховної Душі. Джива знаходиться в полоні матеріальної ілюзії – майя. Це чуттєвий світ, з яким людина пов'язана своїми звичками, потребами, пристрастями. Перебуваючи під впливом майї, джива ставить себе під владу закону карми – нових перевтілень. І лише бхакті-йога – любов до Бога та вірне служіння Крішні – поступово звільняє душу від полону матеріального світу та повертає її в свій природний стан в духовному світі. Стверджують, що душа здатна перевтілюватися 8 400 000 разів (різні форми життя). Звільнившись, душа зливається з Богом Крішною.

Крішнаїти наголошують, що людина перебуває в єдності з живою природою; безсмертна душа присутня як в людині, так і в представниках тваринного та рослинного світів. Але "нормативи людського життя відрізняються від життя тварин більшою відповідальністю". Вважається, що тварини не можуть порушувати закони природи і тому для них не існує питання гріха. Людина ж несе відповідальність за обрання свого шляху. Шріла Прабхупада стверджує: "Якщо людина хоче йти в пекло. Господь погоджується на її план без втручання, а якщо захоче повернутися додому, назад до Бога, Господь допоможе їй в цьому".

В основі культової практики лежать чотири регулятивні принципи:

• 1. Не вживати в їжу м'ясо, рибу, яйця, цибулю, часник, шоколад.
• 2. Відмовитися від інтоксикацій, до яких відносяться алкоголь, наркотики, тютюн, кава, чай та какао.
• 3. Відмовитися від позашлюбних статевих зв'язків.
• 4. Не брати участь в азартних іграх та грошових махінаціях.

Крішнаїти споживають лише освячену їжу – прасад, тобто лактовегетаріанську їжу, запропоновану спочатку Богу Крішні. Є характерною тенденція розглядати вегетаріанство як реалізацію принципу ахімси (ненасильства). В цьому сенсі не рекомендується носити одяг і взуття, виготовлені з шкіри тварин.

Обов'язковою вимогою для крішнаїтів є медитативна практика, зокрема використовування мантри. Мантра в перекладі з санскриту означає "очищення розуму". Упродовж дня здійснюється багаторазове виголошення мантр, що відлічується на вервиці зі 108 намистин (1 728 разів): Харе Крішна, Харе Крішна, Крішна Крішна, Харе Харе, Харе Рама, Харе Рама, Рама Рама, Харе Харе". Це ефективний засіб налагодження духовного зв'язку з богом, концентрація свідомості. Повторюється ма- гамантра (велика або вища мантри), здійснюється колективне богослужіння, яке супроводжується співом молитов у супроводі індійських музичних інструментів та танцювальними рухами.

У 1990 р. дано дозвіл на діяльність МТСК в Україні. В 1995 р. зареєстровано Всеукраїнський центр громад Свідомості Крішни, який є керівним органом об'єднання послідовників крішнаїтів. Найбільші центри крішнаїзму – Київ, Донецьк, Одеса.

Практикують гуманітарні програми "їжа для життя" (обіди для знедолених), "Дайте людям шанс" (працевлаштування осіб, що повернулись з місць позбавлення волі). У Києві споруджено храм та відкрито духовну академію. В Україні налічується 47 громад.

Трансцендентальна Медитація (ТМ) – один з найпоширеніших східних неорухів, що ґрунтується на техніці психофізичної релаксації та забезпечує глибоке розслаблення та відпочинок; це знімає стрес та поліпшує фізичне й психічне здоров'я людини.

Засновником міжнародного руху Трансцендентальної Медитації є неортодоксальний індійський йог Махаріші Махеш Йогі (1914 – 2008рр.). В кінці 50-х років XX століття було створено програму Трансцендентальної Медитації та розпочато всесвітній Рух Духовного Відродження. Махаріші на основі ведичних знань створив "Науку Творчого Розуму". Трансцендентальна Медитація, як стверджує Махаріші, розкриває потенціал природного закону у свідомості людини як основу для поліпшення в усіх сферах її життя.

Під час занять Трансцендентальною Медитацією людина переживає унікальний стан бадьорості в стані спокою: тіло цілком розслаблене, а розум виходить за межі своєї активності і досягає абсолютно спокійного і, водночас, цілком пробудженого стану. Це найпростіша форма свідомості – трансцендентна свідомість.

Переживання трансцендентної свідомості розкриває творчий потенціал, що дрімає в кожній людині, і водночас розчиняє накопичені стреси та втому завдяки глибокому відпочинку. В результаті пробуджуються творчі здібності, людина стає енергійною, винахідливою, що сприяє ефективним та успішним результатам її діяльності.

Практика Трансцендентальної Медитації формує новий стан свідомості людини. У східній релігійно-філософській традиції такий стан свідомості, як суб'єктивний досвід, асоціюється з досягненням вищої мети: просвітленням, звільненням від численних народжень та смертей. В об'єктивному плані чиста свідомість вважається джерелом усього сущого, Буттям.

Рух Трансцендентальної Медитації поширився в багатьох країнах світу. В Україні, в місті Дніпропетровську та деяких інших містах на приватній основі діють Відкриті Університети Менеджменту Махаріші. які входять до світової мережі. Цей Всесвітній заочний університет транслює свої лекції за допомогою супутникового телебачення на 120 країн світу 21 мовою. Завдання програм цього університету – оживити якості блаженства, чистого знання і нескінченної організуючої сили у свідомості людей, що, як стверджують послідовники руху Трансцендентальної Медитації, послужить основою досконалості в особистому житті кожної людини і в житті цілої країни.

Всесвітня Чиста Релігія (сахаджа-йога) виникла в Індії. Шрівастава Нірмала Деві (1923 – 2011рр.) відродила давню систему духовного сходження та самооздоровлення – сахаджу-йогу. Це сталося 1970 р. Згідно з цим вченням, у кожній людині перебуває енергія чистого бажання (кундаліні). що є відображенням Святого Духу. За допомогою медитації, молитви, специфічного методу, який відкрився Нірмалі, людина самореалізується – усвідомлює власний дух, тобто пробуджує життєві сили кундаліні. Завдяки підйому цієї сили-енергії, що виходить у вигляді прохолодних вібрацій, в людині нібито народжується світло, в якому вона бачить істинну себе, розуміє, що їй треба робити, щоб позбутися хвороб, зцілити себе. Ті, хто пробудив в собі цю енергію, з'єднаються з космічною всепроникаючою енергією Божественної любові.

Практика сахаджа-його поширена більше, ніж у ста країнах світу. Послідовники цієї течії з'явились в Україні після публічних виступів Нірвали Деві у Києві в 1989 р.

Центр Шрі Чінмоя заснований відомим філософом і громадським діячем Шрі Чінмоєм (справжнє ім'я Чінмой Кумар Гхош (1931 – 2007рр.)) у 1964 р. у Нью-Йорку з метою сприяння кращим моральним відносинам як серед окремих осіб, так і серед народів світу. Його світоглядна основа – поєднання ідей індуїзму та неоіндуїзму, що має модернізований характер. Стверджується, що всі релігійні традиції підтримують єдину "релігію любові", що є в серці кожної людини. Бог – це абсолютна свідомість та світло, що самовипромінюється. Тіло є храм, в якому знаходиться душа, що тотожна Богу. Цей храм має бути міцним та чистим, тому фізичний розвиток людини є не менш важливим, ніж духовний.

Чінмой стверджував, що духовна досконалість досягається не аскетизмом, а відмовою від негативних якостей, або їх трансформацією з метою приведення їх у відповідність з божественним. Філософія Шрі Чінмоя стверджує, що навколишній світ людина має сприймати, в першу чергу, крізь серце. Воно змушує нас відчувати свою єдність із цілим світом. Коли це почуття єдності пошириться, то світ стане "ДОМОМ ЄДНОСТІ", в якому пануватиме постійний мир – як внутрішній, так і зовнішній. Саме серце виражає найглибший зв'язок людини з Богом. Бог – це власна найвища сутність людини. Всевишній розкриває себе через людину, яка спроможна здійснювати перетворення та вдосконалення навколишнього світу. Шрі Чінмой стверджував: "Наша мета – йти від світлого до світлішого і далі – до найсвітлішого, від високого до вищого і до найвищого".

Всевишній розкриває себе через людину, яка служить його інструментом для перетворення та вдосконалення навколишнього світу. Оригінальність вчення засвідчують назви творів, зокрема "Світло Сходу для західного Розуму" (1989 р.), "Гірлянда Націй-душ" (1995 р.). Пропагується вегетаріанство, заборонено алкоголь, тютюн, рекомендована медитація.

Через внутрішнє відкриття самого себе, спорт та мистецтво, Центр навчає тому, що окремі особи мають знайти у собі найвище або найкраще. Центр Шрі Чінмоя прагнув по всьому світу відкрити нові шляхи для інформованості в інтелектуальній сфері. З цією метою відбуваються музичні концерти, художні виставки, поетичні читання тощо. Адепти віровчення проживають в 46 країнах. Значні Центри знаходяться у Лондоні, Парижі, Москві, Києві, Донецьку та багатьох інших міста.

Синтетичні культи. У своїх догматах та культовій практиці синтетичні релігії ґрунтуються на різних релігійних традиціях. Створюючи своє вчення, систему обрядових дій, церковну організацію, ці утворення претендують на статус надрелігії. До цього напряму належить Велике Біле Братство, Церква єднання. Всесвітня віра Багаї.

Велике Біле Братство розпочало свою діяльність у Києві у 1990 р. Його засновником та керівником став фахівець у галузі кібернетики Юрій Кривоногое. Це течія проголосила себе надрелігією, яка поєднала основні ідеї ведизму, буддизму, крішнаїзму, християнства, теософії. Наше суспільство зображувалось сатанинським, позначеним "числом звіра" – 666, якому апокаліптично передрікався кінець світу (мав відбутися, за підрахунками Ю. Кривоногова, в листопаді 1993р.). Марія Цвигун (його дружина) була проголошена Богом Живим Марією Деві Христос, тобто Христом у другому своєму пришесті у тілі своєї матері. Ю. Кривоногов став вважатися Юоаном Свамі, втіленням Іоана Богослова. Інші проповідникм отримали імена біблійних пророків та новозаповітних апостолів.

Завдяки активній місіонерській діяльності проповідників ВББ рух кількісно зростав дуже швидко, особливо за рахунок молоді – учнів, студентів, які залишали своє навчання, родини і починали займатися проповідництвом. Оскільки діяльність ВББ стала набувати антисоціального характеру, правоохоронні органи змушені були її припинити. Було розпочато слідство, за матеріалами якого відбувся суд. Керівники Братства отримали різні терміни позбавлення волі.

Церква єднання (Церква Муна) – одна з найпоширеніших новітніх релігійних течій, в якій поєднано риси східних релігій та християнства, а також різних філософських і соціальних вчень. Засновником і керівником Церкви є кореєць Мун Сен Мен. У 1954р. ним було засновано Асоціацію Святого Духа для уніфікації світового християнства. У 1960 р. Сен Мен переїжджає до США, де розгортає активну релігійну діяльність. Основні положення віровчення Муна викладено в його творі "Божественний принцип", де вказується, що все в своїй основі має два першоджерела – "інь" та "ян" – як протилежності. Цей вселенський дуалізм визначається Богом і пронизує весь Всесвіт. Вважається, що для успішного досягнення мети існування людини потрібно отримати "потрійне благословення". Перше – дає можливість удосконалювати свій характер. Друге – надає можливість створювати ідеальну родину. Третє – уможливлює, за допомогою розуму та творчості, встановлення панування любові у світі. Мун та його дружина Хак Джа Хан Мун вважаються "Істинними батьками", своєрідними Адамом та Євою, які, нібито, за дорученням Бога створили сім'ю, що є зразком у справі спасіння інших сімей.

Під егідою Церкви єднання діють міжнародні організації "За мир в усьому світі", "Федерація жінок за мир в усьому світі", "Міжнародний релігійний фонд", тощо. Церква підтримує понад 200 різних наукових, соціальних, навчальних, гуманітарних та інших проектів. Громади церкви є в Києві, Харкові, Донецьку та інших містах.

Всевітня віра Бахаї (Бахаїзм) виникає в XIX ст. в ісламському шиїтському середовищі. Засновником є Мірза Хусейн Алі ІІурі. відомий як Бахаула (Слава Божа). В основі вчення – теза про єдиного Бога, єдине людство та єдність усіх релігій. Бог являється усьому світу шляхом Одкровення через пророків. Різні релігії – "промені одного джерела світла". Сенс світового розвитку – це єдиний план Бога, що полягає в вихованні людства. Ця релігія, маючи космополітичний характер, знаходить своїх послідовників і в Україні.

Саєнтологія – напрям, що отримав значну популярність в різних країнах в 70-х pp. XX ст. Основоположником його став американський письменник Лафайєт Рон Хаббард (1911 – 1986 рр.). Він народився в сім'ї морського офіцера військово-морського флоту США і разом з батьком побував в різних країнах, де отримував незабутні враження. Це не могло не вплинути на формування його світогляду та характеру. Пізніше він починає писати літературні твори науково-популярного спрямування. В університеті Дж. Вашінгтона Хаббард вивчав точні науки, цікавився філософією, психологією. Результати своїх наукових досліджень в галузі психології надрукував у 1947 р. у книзі під назвою "Діанетика: початкові тези", а в 1950 р. видає один із своїх головних творів "Діанетика: сучасна наука душевного здоров'я". За визначенням Д. Хаббарда, діанетика – це технологія духовного зцілення, що займається питаннями людського розуму. Діанетика означає "через душу" і утворюється від грецьких слів dia – "через" noos. перекладеного самим Хаббардом як "душа".

Метою діанетики є подолання наслідків впливу духу на тіло, полегшення небажаних відчуттів та емоцій, наслідків різного роду випадків, травм та психосоматичних захворювань. Центральною ідеєю діанетики є наявність в розумі людини шкідливої складової, яку Хаббард назвав "реактивним розумом". "Реактивний розум" утримує запис усіх моментів втрат, страждань, болісних переживань на час втрати людиною свідомості. Ці записи у вигляді розумових образів-картинок утримуються в підсвідомості людини, але в певні періоди вони стають причиною всіх духовних незгод, страхів, психосоматичних захворювань. Результатом такого роду досліджень на основі діанетики стало релігійно-філософське учення саєнтологія.

Слово "саєнтологія" походить від грецьких слів scio – "знання в повному розумінні слова" та logos – "учення". Буквально означає "знання про те, як знати".

В чому суть нової релігії? Окрім фізичного Всесвіту, що складається з матерії, енергії, простору та часу (скорочено МЕСТ) існує певна життєва сила, яка одухотворює всі живі істоти. Хаббард назвав її тета, вона в усьому протилежна МЕСТ, тобто не має маси, власної довжини хвиль, місця знаходження в просторі та часі. Комбінація тети та МЕСТ створює життя, їх розділення – смерть. Індивідуальними, самостійними частинками тети є тетани. Це безтілесні духи, що не мають маси, часових та просторових меж, всемогутні, нерозрушимі, безсмертні, такі, що здатні до творення. Третю складову світу Хаббард назвав Верховна Істота. І тут немає ніяких догматичних визначень, враховуючи, що в процесі самовдосконалення кожна людина приходить до власного розуміння Бога. Всесвіт виник внаслідок діяльності Верховної Істоти та тетанів. Головна мета всіх форм життя – від тетана до Верховної Істоти – це прагнення до безкінечного виживання.

В Саєнтології релігійні ідеї переплітаються з застосуванням психотехніки, що ставить під сумнів її статус як релігії. Послідовники саєнтології вважають її "самостійною релігією зі своєю власною унікальною системою вірувань та практики". Найважливішим є навчання основам діанетики, а також співбесіди, в процесі яких обізнана людина (священик) допомагає парафіянину у відповідний спосіб звільнитися від нашарувань духовних травм, що стоять на заваді до духовної досконалості.

На недільних службах читається "Кредо" Церкви, виголошуються проповіді, підготовлені на основі праць Хаббарда, проводяться церемонії вінчання, похорон. За традицією тіла померлих кремуються.

Перша церква Саєнтології була заснована 1954 р. в місті Вашінгтоні (США). За відповідними даними в наш час нараховується близько 8 млн. послідовників.

До саєнтологічного напрямку можна також віднести ідейний рух Наука Розуму, заснована у 30-х pp. XX ст. американським лікарем-психотерапевтом Ернстом Холмсом (1887 – 1990рр.) та рух Християнська наука, що виник в кінці XIX ст. в Америці з ініціативи Мері Ен Морс Бейкер (1821 – 1910рр.). Це релігійно-філософські вчення, що створені на основі різних релігій; головним завданням ставлять духовно-моральне та психічне зцілення людини. Громади саєнтологічного напрямку діють в різних містах України.

В сучасну епоху одним з впливових напрямів нових релігійних рухів став сатанізм, що являє собою окультну релігійність. До нього належать шанувальники сатани, диявола – могутнього духа, що протистоїть Богу та вважається винуватцем зла у світі. Диявол має і інші назви: Вельзевул, Люцифер, Мефістофель, Воланд тощо. Витоки сатанізму – в масовому культі диявола, що сформувався в середньовінй Європі в протидії християнської та язичницької культур. Ідеологія та практика сучасного сатанізму пов'язана з іменем англійця Алістера Кроулі (1875 – 1947рр.), який напрацював основи сучасної магії, окультизму та сатанізму. В Німеччині він став натхненником багатьох магів, що надали в подальшому ідейну підтримку Третьому рейху.

У другій половині XX ст. з'явились церкви сатани. Мешканець Каліфорнії Ла Вей в 1969 р. надрукував "Біблію сатани", в якій пропагуються заповіді, що за ідейним спрямуванням є прямо протилежними етиці Нагірної проповіді Ісуса Христа. Церкви сатани мають свої святилища, проводять магічні ритуали ("чорна меса"), які є пародією на християнську обрядовість. Розповсюдженню сатанізму сприяли теле- та кіноекрани, музичні ансамблі, книжкові видання на теми магічних темних сил. Це знайшло резонанс у молодіжній контркультурі, яка значною мірою є опозиційною до прийнятих у суспільстві морально-правових установок. Таємні групи сатаністів як молодіжні угруповання існують і в деяких містах України.