Повна версія

Головна

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Направляючі пилкових рамок та повзуни

Звичайно пилкові рамки базують за допомогою направляючих З, повзунів 5, цапф 10. Використовують призматичні та пласкі направляючі (рис. 1.30). Призматичні направляючі 3 забезпечують базування повзунів в площині різання. їх частіше встановлюють зі сторони передніх вальців. Пласкі направляючі розміщують зі сторони задніх вальців. Плита 1 може переміщуватися відносно до боковини станини 2 за допомогою цапфи 4, яка з'єднана з механізмом зміни нахилу гвинтами або важелями. Призматична направляюча болтами закріплена до плити 1 та додатково після перевірки заштифтована. Пласка направляюча також кріпиться до плити 1 за допомогою болтів 7. Її положення регулюється бобишками 8 та болтами 9, які вкручуються в отвір болтів 7. Під час регулювання гайки болтів 7 послаблюються.

Рухомі базові направляючі завжди встановлюють зі сторони менш навантаженої поперечини пилкової рамки. Направляючі зі сторони поперечини що з'єднана із шатуном (шатунами), закріплюють до станини.

У лісопиляльних рамах з подачею за робочий хід всі направляючі закріплюють до станини. Розміщення базових призматичних направляючих зпереду та обертання корінного валу назустріч подачі дозволяють трохи розвантажити повзуни, так як за такого поєднання сила відтискання пил та горизонтальна складова сила, яка діє вздовж повзунів, протилежні.

Направляючі пилкової рамки

Рис. 1.30. Направляючі пилкової рамки

Але при цьому може загубитися контакт повзунів з призматичними направляючими у другої поперечини. Розміщення базових призматичних направляючих ззаду може забезпечити постійність контакту повзунів та направляючих, якщо сила відтиску пил завжди перевищує горизонтальну складову сили, що діє вздовж шатуна. Постійність контакту повзунів з базовими задніми направляючими забезпечується у випадку обертання колінчастого валу за напрямком подачі. Недоліком такої схеми є збільшене нагрівання та зношення повзунів. Направляючі мають розвинуту ребристу поверхню або порожнини для циркуляції води, що забезпечують відвід тепла. Водяне охолодження виконують тільки на найбільш навантажених корінних направляючих. Вода може поступати із водопровідної системи або циркулювати за замкнутою схемою через охолоджуючий радіатор.

В кращих конструкціях робочі поверхні направляючих піддаються спеціальному обробленню для підвищення їх зносостійкості. Деякі конструкції направляючих мають сталеві або бронзові накладки, що знімаються, з малим коефіцієнтом тертя. Накладки погіршують тепловідвід. Робочі поверхні направляючих безперервно змащують лубрикаторними помпами з індивідуальним плунжером на кожну точку змащення. Витрати масла на змащування направляючих навіть під час самого економного регулювання лубрикаторної помпи дуже високі. За нормами заводу "Северный коммунар" (Росія), змінна витрата масла на змащування направляючих для лісопиляльної рами РД75-6/7 рівна 3-6 л. Все масло безповоротно втрачається, тому більшість заводів обмежується періодичним змащуванням направляючих, хоча при цьому збільшуються втрати потужності на тертя повзунів, суттєво зменшується термін служби направляючих та повзунів.

Повзуни базують пилкову рамку в направляючих. Вони нерухомо закріплюються до поперечин пилкових рамок в лісопиляльних рамах з постійним нахилом та на цапфах, де нахил пилкових рамок змінюється. Повзуни виготовляють із текстоліту або легких металів з підкладками із антифрикційних матеріалів.

Під час роботи повзуни нагріваються та інтенсивно зношуються. Температура робочих поверхонь повзунів досягає 100°С у легких і тихохідних лісопиляльних рамах та часто перевищує 140°С у важких та швидкохідних. На подолання сил тертя повзунів в направляючих витрачається від 25 до 42 % встановленої потужності приводу корінного вала. Ряд фірм для накладок повзунів з успіхом використовують пластмаси типу фторопластів. При цьому можливе змащення направляючих водою, як це виконувалось раніше під час виготовлення повзунів із екзотичних порід деревини. Успішно працюють повзуни із текстоліту з поперечними прошарками із листів фторопласту, розроблені Уральським лісотехнічним інститутом. В УкрНДІМОД були запропоновані накладки із деревини берези, провареної в маслі, які успішно застосовували на лісопиляльних рамах моделі 2Р63, Р63, що пов'язано із дефіцитом текстоліту в Україні.

Зношення корінних повзунів за зміну в поперечинах, з'єднаних із шатунами, досягає 0,5-1 мм. Воно кожну зміну компенсується підтягуванням рухомих направляючих. Завод-виготовлювач рекомендує встановлювати сумарний зазор між направляючими та повзунами 0,25-0,35 мм. Зазор вимірюють зі сторони пласких направляючих, притискаючи важелем повзуни до призматичних направляючих. Дослідження [36] показали, що цей зазор може досягати 1,5 мм під час збереження якості пропилу, якщо в період холостого ходу повзуни силами інерції та опору подачі притиснуті до призматичних базувальних направляючих.

За останні роки появилось значне число конструкцій важільних підвісок пилкових рамок. Такі підвіски з опорами кочення забезпечують високу довговічність, мінімальні витрати мастила. Вони чинять незначний опір руху пилкової рамки.

 
<<   ЗМІСТ   >>