Повна версія

Головна arrow Педагогіка arrow Основи інклюзивної педагогіки

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Загальні засади інклюзивної педагогіки

Методологічна основа інклюзивної педагогіки

Розвиток та становлення інклюзивної педагогіки як науки, її об'єкт і предмет

Методологічну основу науки визначають сукупність філософських, загальнонаукових, конкретних і міждисциплінарних підходів і вихідних положень, категорій, уявлень, з позиції яких пояснюються педагогічні явища і розкриваються їх закономірності. Наука вивчає явища та закономірності реального світу, які існують незалежно від свідомості людини. Основою науки є збір, оновлення, систематизація, критичний аналіз фактів, синтез нових знань або узагальнень, що описують природні або суспільні явища, які досліджуються, та дозволяють будувати причинно-наслідкові зв'язки між явищами і прогнозувати їх перебіг.

Проблема навчання і виховання людини, накопичення знань, які лежать в основі організації, проектування і прогнозування умов удосконалення освітнього процесу, спрямованого на розвиток і формування особистості, сформувалася у науку педагогіка, наука Педагогіка (грец. – майстерність виховання) – сукупність теоретичних і прикладних наук, що вивчають процеси виховання, навчання і розвитку особистості.

Термін "педагогіка" отримав свою назву від грецьких слів "paidos" – дитина і "ago" – вести. У дослівному перекладі "paidagogos" – це "поводир дітей". Педагогами у Стародавній Греції називали рабів, які водили дітей до школи. Поступово термін "педагогіка" став вживатись більш загально: для визначення мистецтва вести дитину упродовж життя. Тобто виховувати, навчати, давати освіту. Так педагогіка стала наукою про виховання і навчання дітей.

Нинішня педагогіка розглядається як мистецтво виховання, освіту та навчання молодого покоління, дорослих та інших верств населення. Вона досліджує процеси виховання, освіти і навчання як свідомий і планомірний процес підготовки людини до ЖИТТЯ 1 праці, розкриває його сутність, закономірність, процеси і правила, які регулюють навчально-виховну діяльність в різних типах освітніх закладів.

Нині стрімко зростає кількість дітей з поведінкою, що не відповідає установленій нормі, яку пов'язують з неблагополучними змінам у суспільстві. Усі процесі у психофізичному стані людини та їх наслідки, як позитивні, так і негативні, породжують підвищену напруженість, викликають зміни у здоров'ї, при цьому зростають показники психічних розладів і захворювань. Проблемою була й отримання освіти дітьми з такими проблемами, адже порушуються умови їх успішної соціалізації та забезпечення повноцінної участі в суспільному житті.

Донедавна, навчання дітей, носило диференційований характер: навчання дітей з нормативним розвитком у загальноосвітніх школах, до яких застосовували традиційно визнані форми і методи навчання; навчання дітей з обмеженими можливостями здоров'я у спеціальних навчальних закладах (дітей з різним рівнем психофізичного розвитку, в тому ЧИСЛІ обдарованих). Важливим кроком реформування освіти у цьому напрямі є філософія інклюзивної освіти, яка базується на переконанні у необхідності зміни освітньої парадигми – об'єднанні двох традиційних систем в єдину систему освіти. Означене реформування не передбачає ліквідації цих закладів освіти.

Інклюзія (від Inclusion- включення) – процес збільшення ступеня участі всіх громадян у соціальне життя, і насамперед, тих що мають труднощі у фізичному та психічному розвитку

Інклюзія означає повне залучення дітей з обмеженими можливостями здоров'я (ОМЖ) в освітній процес загальноосвітньої школи, життя класу; процес пошуку ефективних методів та форм навчання і виховання, які б задовольнили індивідуальні потреби усіх учнів; створення гнучкої системи освіти.

Мета інклюзії – створення такого соціокультурного середовища загальноосвітнього навчального закладу, яке б задовольняло індивідуальні освітні потреби усіх учнів, незалежно від особливостей їх психофізичного розвитку.

Актуальність упровадження інклюзії у загальноосвітній процес, підтверджується тим, що майже 25% дітей приходять у школу з порушеннями у здоров'ї, 60% учнів мають ярко виражені індивідуальні особливості, значна частина дітей мають фізіологічні, педагогічні, психологічні та соціальні відхилення у поведінці від встановлених у суспільстві та освіті норм.

У контексті інклюзії, інклюзивна освіта означає повну адаптацію навчально-виховного процесу до кожної дитини з урахуванням специфічних відмінностей кожної окремо взятої дитини. Базовою основою при цьому виступає адаптація освітнього середовища до кожної дитини, а не дитини до освітнього середовища. Результатом адаптації молодшого школяра до соціуму має передбачати її соціалізацію не лише у навчально-виховному процесі, а наскільки комфортно відчувають себе у даному колективі усі учасники освітнього процесу: нормативні діти, діти з особливими освітніми потребами, учителі, батьки; як атмосфера даного цілісного педагогічного процесу сприяє творчості і саморозвитку кожної особистості.

Методологічною основою інклюзії є синтез нової теорії, котра включає знання з філософії, загальної педагогіки, спеціальної педагогіки і психології, загальної психології, вікової та педагогічної психології, медицини та ін. наук.

Серед основних напрямів методології інклюзії науковці визначають:

  • – підготовку суспільства до прийняття статусу рівноправної освіти незалежно від психофізіологічних особливостей дітей;
  • – широке висвітлення мети, завдань і напрямів інклюзивної освіти в засобах масової інформації;
  • – перехід від дефектоорієнтованого підходу до підтримки розвитку потенціалу кожної дитини;
  • – диверсифікація змісту шкільної освіти з метою забезпечення освітніх інтересів і потреб усіх категорій школярів;
  • – підготовка педагогічних кадрів до педагогічної діяльності в умовах інклюзивної освіти.

Інклюзія пов'язана з визначенням нових знань про спільне навчання дітей в освітньому просторі загального типу незалежно від їх віку, рівня психофізичного розвитку, соціально-економічного статусу. Обґрунтування закономірностей педагогіки інклюзивної освіти, навчання і виховання покликані знання, які ґрунтуються на ідеях інклюзії, принципах гуманістичної педагогіки, нової освітньої парадигми. Вони призвані забезпечити теоретичні основи педагогічних процесів в умовах інклюзії, обґрунтувати використання адекватних методів, форм спільного навчання дітей з різним рівнем психофізичного розвитку в умовах загальноосвітньої ніколи. Отже, утворюється нова галузь педагогічних знань – інклюзивна педагогіка.

Методологічною основою інклюзивної педагогіки є:

філософія освіти. Філософія освіти як науковий напрям перебуває в стані становлення, однак вона постає у якості теорії освіти. У нинішній Україні "філософію освіти" визначають як сукупність світоглядних теорій (ідей), які зумовлюють методологію виховання і навчання, становлення відповідного типу особистості. З погляду філософії, освіта (і виховання) є трансформацією "духу епохи" у структуру свідомості, світогляд, духовний світ, культуру і загальне єство особистості. Основні напрями філософії освіти: 1) концепція гармонійної цілісності, сприяє реалізації ідей створення єдиної, цілісної, гармонійної теорії педагогіки і централізованої системи управління освітою; 2) релятивістсько- плюралістична концепція, яка визнає необхідність застосування принципів плюралізму, педоцентризму та релятивізму в педагогічній діяльності, пріоритетність ролі індивідуальних інтересів над громадськими; 3) синтетична концепція, яка поєднує обидві попередні концепції освіти, визначаючи, що загальні, громадські інтереси в педагогічному процесі мають бути мінімальними. З огляду на це, інклюзія розглядається як форма спільного життя звичайних людей і людей з обмеженими можливостями здоров'я, що передбачає їх соціалізацію на всіх етапах їх життя, у тому числі й на усіх ступенях освіти. Філософія інклюзивної освіти, пов'язується з новою парадигмою освіти – створення єдиної системи освіти, яка стане осередком корекційно-

розвивальної роботи. Інклюзивна освіта не ототожнюється з навчанням у класах компенсувального навчання і спеціальних (корекційних) класах, які функціонують в загальноосвітніх закладах загального типу;

  • – педагогічна теорія, яка визначає сутність цілеспрямованого педагогічного процесу, основні закономірності, мету, методи і форми в умовах інклюзивного навчання;
  • – психологічні концепції, що пояснюють механізми розвитку, формування особистості та соціалізації дитини в умовах інклюзії.

Кожна галузь нових знань виділяється у науку тоді, коли визначено лише їй притаманний об'єкт і предмет дослідження, понятійний апарат.

Об'єктом дослідження інклюзивної педагогіки є реальна дійсність, яка обумовлює розвиток людського індивіда в процесі виховання, навчання і освіти; система педагогічних явищ, пов'язаних з розвитком індивіда в умовах інклюзії. Тобто те, що вивчає і описує інклюзивна педагогіка. Інклюзивна педагогіка вивчає закономірності психічного розвитку дитини, причини виникнення порушень у її розвитку і поведінці, розробляє шляхи і засоби їх подолання, визначає перешкоди задоволення індивідуальних потреб усіх учнів.

Предметом дослідження інклюзивної педагогіки є процес професійної діяльності уповноважених державою фахівців, спрямований на задоволення індивідуальних потреб усіх дітей в умовах отримання освіти в інклюзивному загальноосвітньому навчальному закладі.

Відповідно до об'єкта і предмета дослідження, метою інклюзивної педагогіки є пояснення, опис та прогнозування педагогічних процесів і явищ, котрі відбуваються у спеціально організованому соціокультурному освітньому середовищі для спільного навчання і виховання здорових дітей і дітей з різними видами нозологій.

Завдання інклюзивної педагогіки:

  • • розробка нових та модернізація наявних методів навчання і виховання, навчального обладнання;
  • • підготовка підручників, посібників і навчально- методичного забезпечення;
  • • визначення функцій соціально-педагогічної діяльності вчителя інклюзивного навчання;
  • • підготовка вчителів загальноосвітніх шкіл до виконання соціально-педагогічної діяльності та її функцій: комунікативної, охоронно-захисної, діагностичної, превентивної, корекційно- розвивальної, реабілітаційної, соціально-терапевтичної;
  • • посилення соціалізуючої та корекційно-розвивальної мети уроку;

Інклюзивна педагогіка – це галузь системи педагогічних наук, яка вивчає процес спільного навчання і виховання нормативних дітей і дітей з особливими освітніми потребами та здійснює пошук ефективних шляхів задоволення індивідуальних потреб усіх учнів в умовах загальноосвітнього навчального закладу.

 
<<   ЗМІСТ   >>