Повна версія

Головна arrow Педагогіка arrow Основи інклюзивної педагогіки

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Основні категорії інклюзивної педагогіки

Категорії науки – це найзагальніші педагогічні поняття, що відображають наукові узагальнення, основні, найістотніші сторони, властивості даної науки. Інклюзивна педагогіка має свій понятійний (категоріальний) апарат, але також використовує категорії загальної та іншої педагогіки.

Основні категорії інклюзивної педагогіки.

Дитина з обмеженими можливостями життєдіяльності (ОМЖ) – фізична особа, яка втратила здатність (унаслідок наявності вади у фізичному і (або) психологічному розвитку) виконувати будь-яку діяльність, у тому числі учіннєву.

Дитина з обмеженими освітніми потребами (ООП) – фізична особа, яка має вади у фізичному і (або) психологічному розвитку, що перешкоджають отриманню освіти.

Соціально-педагогічна діяльність – особливий вид діяльності вчителя загальноосвітньої школи в умовах інклюзивної освіти, спрямований на задоволення індивідуальних освітніх потреб учнів.

Інклюзивна освіта – це система освітніх послуг, що ґрунтується на принципі забезпечення основного права дітей на освіту та права навчатися за місцем проживання, що передбачає навчання дитини з особливими освітніми потребами в спеціально створених умовах загальноосвітнього закладу.

Інклюзивне навчання – це спеціально організований процес взаємодії вчителя та учнів різного рівня психофізичного розвитку у загальноосвітньому навчальному закладі. спрямований на засвоєння знань, умінь та навичок, розвиток розумових сил і освітніх можливостей молодшого школяра.

Інклюзивна школа – це заклад освіти, який відкритий для навчання всіх дітей, незалежно від їхніх фізичних, інтелектуальних, соціальних, емоційних, мовних чи інших особливостей.

Інклюзивне виховання – соціально і педагогічно організований процес формування дитини як особистості, незалежно від рівня психофізичного розвитку, як неповторної людської індивідуальності в умовах інклюзивного суспільства. Самовиховання – систематична і цілеспрямована діяльність особистості, орієнтована на формування і вдосконалення її позитивних якостей та подолання негативних

Інклюзивне навчання і виховання розглядається як системний підхід в організації діяльності загальноосвітньої системи України, яке стосується усіх суб'єктів навчального процесу: молодших школярів – нормативних дітей і дітей з особливими освітніми потребами; учителя початкових класів і команди фахівців, у тому числі батьків; адміністрації та допоміжних структур. Тому діяльність загальноосвітнього закладу повинна спрямовуватися не лише на створення спеціальних умов для навчання і виховання дітей з ООП. а й на забезпечення взаєморозуміння між учасниками процесу, всебічного розвитку і формування особистості.

Розвиток – процес становлення особистості, вдосконалення її фізичних та духовних сил під впливом зовнішніх і внутрішніх, керованих і некерованих чинників. Результатом розвитку є кількісні та якісні зміни в організмі та свідомості людини.

Формування – це надання певної форми, завершеності процес}• становлення людської особистості, досягнення нею рівня зрілості, стабільності. Воно здійснюється під впливом усіх без винятку умов суспільства: екологічних, соціальних, економічних, ідеологічних тощо. Цілеспрямоване формування особистості здійснюється в соціальній системі шляхом виховання.

Соціалізація становлення особистості людини на основі засвоєння нею елементів суспільної культури і соціальних цінностей.

Корекція (від лат. correction – поліпшення, виправлення) – система психолого-педагогічних та медичних заходів, спрямованих на послаблення або подолання вад психофічниого розвитку у дітей в процесі навчання та виховання з метою максимально можливого розвитку їхньої особистості

Компенсація (лат. compensatio – відшкодування, урівноваження) – це складний, багатоаспектний процес перебудови або заміщення порушених або недорозвинених психофізіологічних функцій організму.

Реабілітація (лат. rehabilitatioвідновлення) – це процес включення дитини з відхиленнями у розвитку і поведінці в нормальне соціальне середовище, в суспільно корисну діяльність і адекватні взаємини з однолітками. Процес реабілітації – складне і багатогранне явище, оскільки повноцінне повернення в соціум відбувається через медичну реабілітацію (лікування, ліквідацію наслідків дефекту), психологічну реабілітацію (зняття психологічних комплексів, відновлення і психічних процесів), педагогічну реабілітацію (відновлення втрачених пізнавальних умінь і навичок, формування позитивних особистісних якостей). Реабілітація – це свого роду підсумок усієї корекційно-педагогічної роботи

 
<<   ЗМІСТ   >>