Повна версія

Головна arrow Педагогіка arrow Основи інклюзивної педагогіки

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Спеціальні методи

  • 1. Методи моторної корекції – релаксації, паралінгвістичні, тілесно-орієнтерувальні, ритміки.
  • 2. Сенсомоторні методи – слухового і зорового сприйняття навчального матеріалу, наочні, практичні.
  • 3. Когнітивні методи – організації психічних процесів. Упровадження даних методів навчання передбачає їх

раціональне співвідношення з загальними методами навчання.

Серед дидактичних прийомів в умовах інклюзивного навчання найефективнішими є:

  • 1) розвиток спостережливості через демонстрацію явищ;
  • 2) формуванням інтересу до навколишнього світу;
  • 3) наочність в практичній діяльності;
  • 4) свідомість і активність у засвоєнні знань;
  • 5) врахування індивідуальних особливостей

Інтенсивні методи розвитку когнітивної сфери

Учителям інклюзивних класів необхідно враховувати численні методичні прийоми для підкріплення таких когнітивних процесів як:

сприймання – поділ навчального матеріалу на частини; уповільненість темпу викладу матеріалу; актуалізація знань на базі власного досвіду. Для тренування гостроти сприймання слухової інформації слід використовувати орнаментальне малювання; позначення певного слова оплеском;

уваги – тренування уваги за допомогою спеціальних корекційних вправ; вправи на розвиток коментування; вправи на розвиток самоконтролю;

уяви – повторювання навчального матеріалу; розвиток логічного мислення; виконання вправ за зразком з метою порівняння своєї роботи із зразком;

розвиток мислення – доступність подачі навчального матеріалу; здійснення аналізу виучуваного; наочність; аналіз сприйнятого матеріалу за зразком; залучення значної кількості аналізаторів; поділ теми на частини; використання схем та інструкцій; формування уміння виділяти головне; порівнювати, знаходити причинно-наслідкові знання та ін.;

розвиток пам'яті – тренувальні вправи; мінімальна кількість нових термінів на одному уроці; формулювання запитань творчого характеру; використання наочності для залучення різних аналізаторів; використовувати правило 6 відпочинок сприяє відновленню, а одноманітне повторення призводить до перевтоми; використання гри-диктантів;

порушення усного мовлення – задавати запитань різних виді та вимагання повної відповіді від учнів; повторення учнями запитань та інструкцій; мовлення наповнювати образністю і емоційністю;

порушення письмового мовлення – використовувати вправи для розвитку дрібних м'язів кисті рук за алгоритмом: 1) зарядка для пальців; 2) обведення по трафарету, контуру, з'єднання точок різних геометричних фігур; 3) малювання у межах рядка прямих, похилих, ламаних ліній; 4)малювання предметів, що за формою нагадують літери; 5) написання елементів букв;

моторики:

  • – загальна – відповідає нижній межі норми;
  • – ручна – незграбна, повільно переключається з одного виду на інший;
  • – дрібна – хапання предмета всією рукою

гри:

  • – колективна – утруднена, потребує частої зміни подразників;
  • – індивідуальна – невпевнена, в'яла, з ознаками неврівноваженості, рухового неспокою, втомлюваності дітей.

Означені процеси впливають на когнітивні процеси молодшого школяра і стають причиною неуспішності і відставання у навчанні. Неуспішність – невідповідність підготовки учнів вимогам змісту освіти, фіксована через певний період навчання (після вивчення розділу, наприкінці чверті, півріччя). Неуспішність є наслідком процесу відставання, взаємопов'язана з ним, у ній синтезовано окремі відставання. Відставання – невиконання вимог (або однієї з них) на одному з проміжних етапів того відрізка навчального процесу, який є тимчасовою межею для визначення успішності.

Свідченням неуспішності учня у навчанні є: а) нездатність пояснити, в чому полягає складність завдання, намітити план самостійного його розв'язання, вказати, що нового отримано в результаті його розв'язання; б) відсутність його запитань щодо суті виучуваного, спроб знайти правильну відповідь, ігнорування додаткової до підручника літератури; в) пасивність і відволікання в ті моменти уроку, коли триває пошук, потрібні напруження думки, подолання труднощів; г) нереагування емоційно (міміка, жести) на успіхи і невдачі, нездатність оцінити свою роботу, відсутність самоконтролю; ґ) нездатність пояснити мету виконуваної роботи, сказати, на яке правило вона задана, невиконання вказівок правила, пропуск дій, плутання їх порядку, неспроможність перевірити отриманий результат і хід роботи; д) неспроможність відтворити визначення понять, формул, доведень, викласти систему понять, відійти від готового тексту; є) нерозуміння тексту, побудованого на вивченій системі понять.

Розвитку когнітивної сфери молодших школярів сприятимуть:

  • – особисгісно-орієнтоване навчання;
  • – кооперативне навчання;
  • – проблемне навчання;
  • – технологія проектної діяльності.

У процесі навчання вчителі початкових класів актуальними методами навчання є:

  • – створення ситуації успіху на уроках;
  • – заохочення незначних успіхів і досягнень;
  • – арттерапія (казкотерапія, музикотерапія, бібліотекотерапія, окупаційна терапія та ін..);
  • – бесіди і "мозковий штурм";
  • – ділові ігри і дискусії;
  • – casestudy;
  • – рафічні організатори (схеми-"павутинки", ланцюжки послідовності; дерева сортування; діаграми Венна; матриці; сюжетні карти; "знаємо – дізналися – хочемо дізнатися").

Беручи до уваги характер когнітивних процесів, необхідно допомагати учням формувати стратегії навчання, бо часто вони:

  • • не контролюють рівень свого читання, щоб осмислити текст;
  • • не варіюють теми читання залежно від особливостей тексту;
  • • не можуть відразу співвіднести прочитане з попередніми знаннями;
  • • негативно оцінюють свої навички читання й письма.

Стратегії запам'ятовування. Стратегії запам'ятовування покращують засвоєння важливої інформації та допомагають зростанню успішності, покращенню ставлень до навчання та створення позитивної атмосфери спілкування. Мнемонічні прийоми корисні в рамках будь-якого предмета та в роботі з усіма учнями. Найактуальнішими є такі стратегії запам'ятовування: 1) мнемонічний прийом "слово-абревіатура з перших літер"; 2) метод ключових слів; 3) стратегія слів-"вішалок".

Отже, формування когнітивних стратегій, має на меті навчити дітей активно й цілеспрямовано набувати нових знань, умінь та навичок, мислити та вирішувати проблеми. Разом з тим, когнітивні стратегії необхідно добирати з урахуванням вимог педагогічних задач, враховувати поточний рівень знань і навичок учнів, застосовувати конкретні стратегії, коли вони є доцільними

 
<<   ЗМІСТ   >>