Повна версія

Головна arrow Педагогіка arrow Основи інклюзивної педагогіки

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Дидактичне діагностування учнів в інклюзивному класі

Сутність компонентів діагностування в умовах інклюзивного навчання

В інклюзивному навчанні контроль, перевірка і оцінка результатів навчання є невід'ємними елементами навчально- виховного процесу. У цьому випадку мова йде про дидактичне діагностування.

Дидактичне діагностування – це виявлення об'єктивної інформації про хід і результати навчального процесу; комплексу компетенцій та компетентностей, визначених Державним стандартом початкової школи. Дидактичне діагностування включає контроль, перевірку, оцінювання, оцінку, аналіз і прогнозування.

Контроль як складова дидактичного діагностування. У дидактиці – контроль має ширше значення ніж перевірка і включає нагляд, спостереження і перевірку успішності учнів.

У педагогічній літературі виділяються різні функції контролю. Так, Т.А. Ільїна вказує на три з них: "контролюючу, навчальну і виховну". Контролююча функція основна, а навчальна і виховна – супровідні, хоча, на думку дослідниці, і вельми важливі. Ю.Б. Зотов виділяє в контролі такі функції: 1) керівництво процесом засвоєння, його корекція; 2) виховання пізнавальної мотивації і педагогічна стимуляція учнів до діяльності; 3) навчання і розвиток.

В інших джерелах визначено більше функцій: навчальну, діагностичну, виховну, розвивальну, мотиваційну, орієнтовну тощо. Погляди дослідників спільні у тому, що належні контроль і перевірка, сприятимуть:

  • • своєчасному виявленню прогалин у знаннях і вміннях учнів;
  • • повторенню і систематизації матеріалу;
  • • встановленню рівня готовності до засвоєння нового матеріалу;
  • • формуванню вміння відповідально й зосереджено працювати, користуватися прийомами самоперевірки і самоконтролю;
  • • стимулювати відповідальність учнів.

Контроль в інклюзивному класі виконує наступні функції:

  • 1. Навчальну, сутність якої полягає у поліпшенні вивчення нового матеріалу, його засвоєння, відтворення, застосування, уточнення й поглиблення знань, їх систематизації, удосконалення навичок і вмінь.
  • 2. Діагностичну, яка передбачає визначення рівня досягнень окремого учня (класу, групи), виявлення рівня готовності до засвоєння нового матеріалу, що дає вчителеві змогу певним чином планувати й викладати навчальний матеріал, своєчасно надавати необхідну індивідуальну допомогу; попереджати можливі утруднення; з'ясування причин труднощів, які виникають в конкретного учня під час навчання, виявлення прогалин у знаннях і вміннях, внесення коректив у діяльність учня і вчителя, спрямованих на усунення цих прогалин.
  • 3. Мотиваційну, яка покликана розвивати прагнення поліпшувати свої результати, формує позитивні мотиви навчання.
  • 4. Виховну, котра полягає у формуванні вміння самостійно й зосереджено працювати, сприяє розвитку працелюбності, наполегливості, активності, взаємодопомоги та інших якостей особистості.
  • 5. Розвивальну функція яка сприяє розвитку пізнавальної активності молодших школярів.
  • 6. Управлінську – на основі контролю вчитель одержує інформацію про стан успішності, успіхи та недоліки кожного учня, що дає змогу правильно скорегувати соціально-педагогічну вчителя та учіннєву діяльність учнів.

У процесі навчання в інклюзивному класі контроль ґрунтується на наступних принципах:

  • а) систематичність, зумовлена необхідністю здійснювати контроль впродовж всіх етапів навчання;
  • б) всебічність, яка передбачає визначення в учнів результативності корекції навчально-пізнавальної діяльності й власне діяльності, рівня опанування знаннями, уміннями і навичками відповідно до навчальних цілей.
  • в) диференційованість та індивідуалізація, що зумовлені поліморфністю проявів порушень навчально-пізнавальної діяльності учнів з особливими освітніми потребами (Т. Сак).

Перевірка. Учитель перевіряє та оцінює успішність учнів керуючись вимогами Державного стандарту початкової школи. В інклюзивному навчанні застосовуються такі видів перевірки: попередня, поточна, тематична, підсумкова.

Поточна перевірка проводиться з діагностичною метою перед вивченням навчального предмета. Він дає змогу визначити готовність конкретного учня до оволодіння предметним змістом, виявити рівень сформованості навчально-пізнавальних умінь та особливості діяльності. Вчитель в індивідуальному навчальному плані на основі одержаних результатів планує роботу з коригування опорних знань, умінь і навичок, їх цілеспрямоване повторення і систематизацію.

Поточна перевірка здійснюється на всіх етапах вивчення учнем змісту поурочної теми. Вона виконує навчальну, діагностико-коригуючу, заохочувальну та стимулюючу функції.

Тематична перевірка передбачає оцінювання навчальних досягнень учня після вивчення однієї або кількох програмових тем (розділів). Учитель, враховуючи індивідуальні навчально-пізнавальні можливості учня, може оцінювати якість засвоєння основних більш узагальнених елементів знань і способів діяльності, уміння застосовувати їх за зразком і в новій ситуації. У такому випадку тематична перевірка може здійснюватися на окремому уроці або на самостійному етапі узагальнюючого уроку.

Тематична оцінка може виставлятися й автоматично, на підставі результатів вивчення учнем матеріалу теми упродовж її засвоєння з урахуванням поточних оцінок, навчальної активності учня, рівня самостійності тощо.

Протягом вивчення значних за обсягом тем дозволяється проводити кілька проміжних тематичних оцінювань. Якщо на опанування матеріалу теми передбачено, наприклад, 1-2 навчальні години, то їх можна об'єднати для проведення тематичного оцінювання.

Підсумкова перевірка здійснюється в кінці семестру і навчального року. Підсумкова оцінка за семестр виставляється за результатами тематичного оцінювання, а за рік – на основі семестрових оцінок.

Кожну оцінку будь-якого виду контролю, вчитель повинен мотивувати, доводити до відома учня та оголошувати перед класом (групою).

Всі види контролю реалізуються за допомогою різних методів (розглядалися у попередніх розділах).

Оцінювання. Успіхи учнів характеризуються кількісними та якісними показниками, котрі фіксуються в оцінці.

Оцінювання знань – визначення і вираження в умовних одиницях, а також в оцінних судженнях учителя знань, умінь та навичок учнів відповідно до навчальної програми чи індивідуальній навчальній програмі.

Оцінка успішності – система певних показників, які відображають об'єктивні знання, уміння та навички.

При визначенні навчальних досягнень учнів до уваги береться:

  • якість знань: правильність, повнота, осмисленість, глибина, гнучкість, дієвість, системність, узагальненість, міцність;
  • рівень оволодіння розумовими операціями: уміння аналізувати, синтезувати, порівнювати, абстрагувати, узагальнювати, роботи висновки;
  • характер відповіді учня: елементарна, фрагментарна, неповна, повна, логічна, доказова, обгрунтована, творча з використанням власного досвіду;
  • – уміння виявляти проблеми та розв'язувати їх, формулювати гіпотези;
  • – самостійність оцінних суджень.

На основі цих вимог виокремлюють чотири рівні навчальних досягнень: поточний, середній, достатній, високий. Кожен рівень оцінюється за бальною шкалою, загальним критерієм оцінювання досягнень учнів відбувається за 12-бальною шкалою. У 1 класі початкової школи оцінка навчальних досягнень учнів з предметів інваріантної частини навчального плану – вербальна, а починаючи з 2 класу оцінюється в балах.

Отже, оцінювання розглядається як особлива сторона контролю, а педагогічна оцінка – його результат. Оцінка виражається в оцінних судженнях і висновках учителя, які є її якісними (словесним, вербальним) показниками, або в балах, тобто в кількісних показниках.

 
<<   ЗМІСТ   >>