Паління

В MKX-10 тютюнова залежність включена до рубрики "Психічні і поведінкові розлади внаслідок вживання психоактивних речовин", а паління класифікується як захворювання (код F17). У тютюновій залежності виділяють елементи психологічної і фізичної (нікотинової) залежності. Нікотинова залежність – це патологічний стан, що потребує діагностики і відповідного лікування.

Виявлення й оцінка статусу паління

Медики первинної ланки охорони здоров'я повинні:

• – розпитувати пацієнтів про звичку палити;
• – вносити в амбулаторну карту інформацію щодо цього;
• – рекомендувати курцям припинити палити;
• – допомагати готовим відмовитись від паління пацієнтам скласти план відвикання від цієї звички;
• – оцінювати ступінь нікотинової залежності;
• – пропонувати за необхідності фармакотерапію, детально інформуючи пацієнта про її правильне застосування;
• – забезпечувати постійний контроль за тими, хто відмовився від паління, а у випадку повернення до нього – заохочувати пацієнта до нової спроби відмови;
• – за бажанням пацієнта направляти його в спеціалізовані установи або на групові заняття.

Діагностика

Визначення ступеня нікотинової залежності: виявлення тіоціонату в крові, рівня COy видихуваному повітрі, концентрації нікотину, котініну або їх метаболітів в крові, сечі або слині; тест Фагерстрема.

Ступінь залежності оцінюється в балах від 0 до 10.

• 0-3 бали – низький. В разі відмови від паління основну увагу варто зосередити на психологічних факторах.
• 4-5 балів – середній. Рекомендується медикаментозна терапія.
• 6-10 балів – високий. Необхідна медикаментозна терапія.

Для швидкої перевірки залежності можна поставити пацієнтові 3 запитання, які потребують відповіді "так" або "ні":

• 1. Чи випалюєте Ви понад 20 сигарет щодня?
• 2. Чи палите Ви протягом перших 30 хв. після пробудження?
• 3. Чи відчували Ви сильний потяг до паління або симптоми скасування під час попередньої спроби кинути палити?

Позитивна відповідь на ці запитання дає змогу діагностувати високий ступінь нікотинової залежності. Орієнтовно про це свідчить також індекс курця: кількість сигарет за добу множать на 12 (кількість місяців у році). Якщо індекс перевищує 200, констатуємо високий ступінь залежності від нікотину.

Тест Фагерстрема

Синдром скасування

В іонізованому стані нікотин подібний до нейромедіатора ацетилхоліну і має здатність безпосередньо взаємодіяти з ацетилхолінергічними рецепторами. Тривале паління призводить до значних розладів холінергічної системи. Відмова від паління викликає кількісний дисбаланс між медіатором і рецепторами. Починається ренейроадаптація, для якої характерні надлишкова кількість рецепторів і гіперхолінергічна активність.

Біологічний процес ренейроадаптації клінічно проявляється синдромом скасування. Його ознаки і частота їх виникнення: неспокій– 87%, труднощі концентрації – 73%, розлади сну – 84%, непосидючість – 71%, роздратованість – 80%, голод – 53%, депресія – 78%, шлунково-кишкові проблеми – 33%, нетерплячість – 76%, головний біль – 24%.

Зразки формулювання діагнозу

• 1. Гіпертонічна хвороба. Гіпертрофія лівого шлуночка CH1. Паління. Середній рівень залежності.
• 2. ІХС. Гострий дрібновогнищевий інфаркт міокарда задньої стінки лівого шлуночка (13.12.98). Постінфарктний кардіосклероз. Пароксизмальна форма фібриляції передсердь. СНІІД. Паління. Високий рівень залежності. Синдром скасування.

Вплив паління на здоров'я

У тютюновому димі міститься близько 4 000 хімічних компонентів, що можуть бути розділені на такі групи: нікотин, смоли, монооксид вуглецю, подразнюючі засоби.

Паління діє на організм людини негайно і довгостроково.

Негайний вплив є наслідком прямої нікотиніндукованої вазоконстрикції та збільшення рівня адреналіну в крові і полягає у збільшенні ЧСС на 30%, AT на 5-10 мм рт. ст., уповільненні периферичного кровообігу, що спричиняє зниження температури верхніх і нижніх кінцівок.

Довгострокові ефекти пов'язані зі смолами, що містять 43 канцерогени і спричиняють злоякісні захворювання; окисом вуглецю та окисними газами, що сприяють розвитку серцево-судинних захворювань; подразнюючими засобами і ціанистим воднем, що зумовлюють виникнення бронхіту й емфіземи.

Пасивне паління впливає на виникнення раку легень у дорослих. Воно також сприяє збільшенню ризику інфекцій нижніх дихальних шляхів (бронхіт і пневмонія); поширеності запалення середнього вуха, вираженості симптомів подразнення верхніх дихальних шляхів у дітей і незначному, але достовірному пригніченню функції легень, виникненню додаткових нападів і посиленню симптомів у дітей з БА. Ризик серцево-судинних захворювань у пасивних курців зростає на 25%.

Фармакотерапія тютюнозалежності

Ефективні методи лікування тютюнозалежності дозволяють поліпшити якість життя пацієнтів. Використання медикаментозних засобів є ключовим моментом лікування.

Бупропіон рекомендується особам, які випалюють щодня понад 10 сигарет. Терапію починають за 1 міс. до передбачуваної дати припинення паління.

Форма випуску: табл. по 150 мг. Добова доза: перші 5-6 днів препарат приймають по 150 мг/добу (1 табл.), в подальшому по 300 мг/добу (по 150 мг двічі в день). Тривалість застосування: 7-12 тижнів (підтримуюче лікування – до 6 міс.).

Побічні ефекти: безсоння, сухість у роті. Частота виникнення алергій– 1 на 10 000. Протипоказання: не рекомендується особам, що мають в анамнезі судомні напади, пацієнтам зі зниженою вагою.

Коментар: Найвища ефективність відмови від паління відзначається в разі сполучення бупропіону і препаратів нікотин-замісної терапії.

Нікотин-замісна терапія (НЗТ) вже більше 20 років широко застосовується для повної відмови від паління. Препарати НЗТ, підтримуючи базальний рівень нікотину в крові і зменшуючи тяжкість проявів синдрому скасування, дозволяють спрямувати сили курця на подолання психологічної залежності і таким чином підвищують імовірність відмови від паління. Вони рекомендуються особам середнього і високого ступеня нікотинової залежності. Препарати НЗТ не утворюють високих концентрацій нікотину в крові, характерних для паління. Доза нікотину, яку вони вводять, складає від третини до половини тієї, що отримується з сигаретою.

Форма випуску: жувальна гумка (2 і 4 мг), нашкірний пластир (7 мг на 24 год.; 14 мг на 24 год.; 21 мг на 24 год.; 15 мг на 16 год.), інгалятор, назальний спрей, таблетки. Добова доза: залежить від форми випуску. Для жувальної гумки середня добова доза – 10-15 штук. Термін застосування: 2-12 тижнів (підтримуюча терапія – до б міс.).

Тривалими проспективними дослідженнями доведена безпечність препаратів НЗТ навіть для осіб із серцево-судинними захворюваннями.

Побічні ефекти: місцева подразнююча дія (залежно від форми препарату), зумовлена порушеннями інструкції із застосування, диспепсія.

Протипоказання: вагітність, нестабільна стенокардія, недавно перенесений інфаркт міокарда, вік до 18 років.

Приступність: інгалятор і назальний спрей – рецептурна форма продажу; жувальна гумка і нашкірний пластир – безрецептурний продаж.