Екстрасистолія

Екстрасистолами називають передчасне щодо основного ритму збудження всього серця або будь-якого його відділу.

Класифікація

• 1) За локалізацією: синусові, передсердні, атріовентрикулярні, шлуночкові.
• 2) За часом виникнення: рання, середня, пізня.
• 3) За періодичністю виникнення: спорадична, алоритмі? (бітригеменії).
• 4) За джерелом виникнення: монотопна, політопна.
• 5) За зовнішнім виглядом: мономорфна, поліморфна.

Окремі різновиди екстрасистол

Передсердна екстрасистолія

Діагностичні критерії: 1) на ЕКГ спостерігається позачерговий зубець Р, який за формою, а інколи й за полярністю відрізняється від синусових; 2) за зубцем P спостерігається нормальний (інколи аберантний) комплекс QRS;

3) інтервал PQ від 0,12 до 0,2 с; 4) неповна компенсаторна пауза.

Причини виникнення:

• 1. Функціональні:
  • а) нейрогенні: гіперадренергічні (психогенні), гіпоадренергічні (екстрасистоли алкоголіків, спортсменів), вагусні (виникають під час сну, в горизонтальному положенні, за ураження органів ШКТ);
  • б) екстрасистоли астеніків;
  • в) екстрасистоли за гіпокаліємії;
  • г) тиреотоксикоз;

ґ) тонзилогенна дістрофія міокарда;

• д) інколи бувають у здорових людей.
• 2. Органічного походження: ІХС, міокардити, КМП, вади серця, пролапс морального клапана, алкогольне ураження серця, легеневе серце та інше.

Лікування

У більшості випадків лікування не потребує.

За гіперадренергічного типу рекомендують обмеження емоційних та фізичних навантажень, виключення з харчування кави, алкоголю.

Призначають (3-адреноблокатори (пропранолол 20 мг 3 рази на день), враховуючи всі протипоказання. Досить ефективним може бути призначення верапамілу 40 мг 3 рази на день.

За вагусного типу: нормалізація харчування. Призначають белоїд 1 табл. 2-3 рази на день упродовж місяця або ітроп 1 табл. 1-2 рази на день. В усіх випадках нормалізація рівня калію в плазмі крові. У резистентних випадках можливе нетривале призначення препаратів IA класу.

Атріовентрикулярні екстрасистолії

Діагностичні критерії: 1) спостерігається позачерговий комплекс QRS з від'ємним зубцем P у відведеннях II, III, AVF; 2) зубець P може бути попереду комплексу QRS, після нього або нашаровуватись на шлуночковий комплекс; 3) форма комплексу QRS здебільшого не змінена, хоча в деяких випадках можлива його аберація; 4) у більшості випадків неповна компенсаторна пауза.

Причини виникнення та лікування: див. розділ "Передсердна екстрасистолія".

Шлуночкова екстрасистолія

Діагностичні критерії: 1) позачерговий, широкий (більше 0,12 с), деформований комплекс QRS; 2) сегмент ST і зубець T дискордантні комплексу QRS; 3) зубець P відсутній, або не пов'язаний з QRS, або від'ємнийі розташований за комплексом QRS; 4) повна компенсаторна пауза.

Коментар: Компенсаторна пауза вважається повною, якщо Інтервал між переді постекстрасистолічними зубцями P дорівнює двом нормальним PP інтервалам, інеповною, якщо інтервал між перед- і постекстрасистолічними зубцями P менше за нормальний PP інтервал.

Причини виникнення:

• 1) функціональні: психогенні, вживання алкоголю, наркотиків, паління, метаболічні кардіоміопатії та інші;
• 2) ІХС, гіпертонічна хвороба, ДКМП та ГКМП, ПМК, глікозидна інтоксикація, антиаритмічні препарати та інше.

Класифікація

Шлуночкові екстрасистоли класифікуються за В. Lown і М. Wolf (1971) добовою моніторною реєстрацією ЕКГ:

• 0 – відсутність шлуночкових екстрасистол;
• 1 – 30 або менше на 1 годину;
• 2 – більше 30 на 1 годину;
• 3 – поліморфні шлуночкові екстрасистоли;
• 4А – парні шлуночкові екстрасистоли;
• 4Б – три підряд і більше шлуночкових екстрасистол;
• 5 – шлуночкові екстрасистоли R/T.

Шлуночкові екстрасистоли високих градацій (3-5 класи за Лауном) розглядаються як загрозливі, тобто такі, що можуть спровокувати виникнення фібриляції шлуночків (ФШ) або шлуночкової пароксизмальної тахікардії.

Лікування

За відсутності органічного ураження серця купування шлуночкових екстрасистол не впливає на тривалість життя. У гострих випадках використовують лідокаїн 80-120 мг в/в. Можливе використання новокаїнаміду 0,5 г 4 рази надень.

Профілактику та тривале лікування, особливо у хворих на ІХС, слід починати з призначення β-адреноблокаторів. Позитивного ефекту можна досягти використанням етмозину в дозі 600-800 мг на день, етацизіну 50-150 мг на день, мекситилу 200 мг 3-4 рази, пропафенону 150-300 мг 3 рази. Необхідно пам'ятати, що використання препаратів IA та IC класів може збільшувати летальність у хворих, що перенесли інфаркт міокарда. За наявності у таких хворих екстрасистол високих градаційабо епізодів пароксизмальної шлуночкової тахікардії (ШТ) та ФП необхідне використання кордарону. Прийом препарату починають з насичуючої дози (600-800 мг на день до 10 днів під контролем тривалості інтервалу QT), потім дозу зменшують кожні 3-7 днів на 200 мг до підтримуючої 200-400 мг, яку приймають курсами по 5 днів здводобовими перервами.