Повна версія

Головна arrow Медицина arrow Сучасні класифікації та стандарти лікування захворювань внутрішніх органів. Невідкладні стани в терапії

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Артеріальна гіпертензія

[1]

Визначення

Під АГ розуміють підвищення AT – CAT і/або ДАТ. За рекомендаціями ВООЗ підвищеним вважається CAT, що дорівнює або перевищує 140 мм рт. ст., ДАТ – 90 мм рт. ст. і вище.

Класифікація АГ за рівнем AT

Категорії

CAT, мм рт. ст.

ДАТ, мм рт. ст.

Нормотензія:

Оптимальний

<120

<80

Нормальний

<130

<85

Високий нормальний

130-139

85-89

Гіпертензія:

І ступінь (м'яка АГ),

140-159

90-99

в т. ч. межова

140-149

90-94

Il ступінь (помірна АГ)

160-179

100-109

ІН ступінь (тяжка АГ)

2 180

2110

Ізольована систолічна,

а 140

2 90

в т. ч. межова

140-149

<90

АГ є первинною (есенціальною), якщо її причина не може бути виявлена. Синонімом "первинної АГ" є "гіпертонічна хвороба". "Вторинна (симптоматична) АГ" – це стан, за якого причина підвищення AT може бути встановлена.

Класифікація АГ залежно від ураження органів-мішеней

Стадія І

Об'єктивні ознаки органічних ушкоджень органів-мішеней відсутні.

Стадія II

Є об'єктивні ознаки ушкоджень органів-мішеней без симптомів з їх боку чи порушення функції:

гіпертрофія ЛШ (за даними ЕКГ, ЕхоКГ, рентгенографії), або генералізоване звуження артерій сітківки, або мікроальбумінурія та/або невелике збільшення концентрації креатиніну в плазмі крові (у чоловіків 115–133 ммоль/л, у жінок 107–124 ммоль/л); ураження сонних артерій – потовщення інтими-медії £0,9 мм або наявність атеросклеротичної бляшки.

Стадія III

Є об'єктивні ознаки ушкодження органів-мішеней із симптомами з їх боку та порушенням функції.

Серце

CH IIA-III стадії.

Мозок

Інсульт, ТІА, гостра ГЕ, судинна деменція

Очне дно

Крововиливи та ексудати в сітківці з набряком диску зорового нерва або без нього (ці ознаки патогномонічні також для злоякісної фази АГ).

Нирки

Концентрація креатиніну в плазмі у чоловіків > 133 ммоль/л, у жінок > 124 ммоль/л.

Судини

Розшарування аорти, оклюзивне ураження периферійних артерій.

Коментар; Діагноз ГХ хвороби III стадії за наявності IM1 інсульту чи інших ознак слід встановлювати лише у тих випадках, коли ці серцево-судинні ускладнення виникають на тлі тривалоїГХ, об'єктивних ознак гіпертензивногоураження органів- мішеней (гіпертрофія ЛШ. генералізовкшлгане звуження артерій сітківки тощо).

Приклади формулювання та кодування діагнозів

Діагноз

Код МКХ-10

1

Гіпертонічна хвороба І стадії, 2 ступінь. Ризик помірний. Фактор ризику – паління.

І 10

2

Гіпертонічна хвороба Il стадії, 3 ступінь. Гіпертрофія ЛШ. CH І стадії. Ризик дуже високий.

І 11.9

3

Гіпертонічна хвороба Il стадії, 2 ступінь. ІХС: стабільна стенокардія навантаження, Il ФК. CH І стадії. Ризик дуже високий.

І 20.8.7

4

Гіпертонічна хвороба Il стадії, 3 ступінь. Мікроальбумінурія. Ризик дуже високий.

І 12.9

5

Гіпертонічна хвороба ІН стадії, 1 ступінь. CH НА стадії із систолічною дисфункцією (III ФК). Ризик дуже високий.

І 11.0

6

Гіпертонічна хвороба ІН стадії, 3 ступінь. TIA (вказати судинний басейн, дату). Ризик дуже високий.

G 45.8 га 1.10

7

Гіпертонічна хвороба НІ стадії, 3 ступінь, злоякісний перебіг. Гіпертензивна ретинопатія, 3 ступінь. Ризик дуже високий.

І 10 '

8

Гіпертонічна хвороба НІ стадії, 3 ступінь. XHH 2 стадії (гіпертензивна нефропатія). Ризик дуже високий.

І 12.0

9

XHH 2 стадії. Сечокам'яна хвороба (конкремент у правій нирці). Хронічний пієлонефрит. Вторинна АГ НІ стадії, 3 ступінь.

Ризик дуже високий.

І 15.1

10

Стеноз правої ниркової артерії (вказати генезу). Балонна ангіоплас- тика (дата). Вторинна АГ Il стадії, 1 ступінь. Гіпертрофія ЛШ. Моно- топна лівошлуночкова екстрасистолія. CH І стадії. Ризик високий.

І 15.0

11

Аденома правого наднирника. Вторинна АГ ІН стадії, 2 ступінь. Ішемічний інсульт (басейн, дата). CH І стадії. Ризик дуже високий.

G 63 та І 15.2

12

Феохромоцитома правого наднирника. Вторинна АГ Il стадії,

3 ступінь. Гіпертрофія ЛШ. Тріпотіння передсердь (пароксизмальна форма). Неускладнений ГК (дата). Ризик дуже високий.

І 15.2

13

Закрита травма голови. Струс головного мозку (дата). Вторинна АГ І стадії, 2 ступінь. Неускладнений ГК (дата). Дисліпідемія.

Ризик помірний.

І 15.8

Класифікація вторинних (симптоматичних) артеріальних гіпертензій

Нефрогенні: 1. Реноваскулярні (за стенозу ниркової артерії внаслідок фібромускулярної дисплазії, атеросклерозу, аортоартеріїту – хвороби Така- ясу, тромбозу, травми); 2. За сечокам'яної хвороби (СКХ), хронічного пієлонефриту (ХПН), інтерстиціального нефриту, гідронефрозу; 3. За паренхіматозних уражень нирок, хронічного гломерулонефриту (ГН), нефросклерозу;

  • 4. Ураження нирок на тлі туберкульозу, пухлин, сепсису, дифузних захворювань сполучної тканини – вузликового периартеріїту, системного червоного вовчака; 5. 3а вроджених аномалій нирок – дістопії, полікістозу, гіпоплазії;
  • 6. За діабетичних нефропатій, гломерулосклерозу Киммельстила-Уїлсона, амілоїдозу, післярадіаційного нефросклерозу; 7. За гормональної рениноми (гемангіоперицитоми).

Ендокринні: 1. Гіперальдостеронізм: а) первинний (синдром Кона) – альдостеронпродукуюча пухлина кори наднирників; б) псевдопервинний – ідіопатична гіперплазія кори наднирників; в) ГКС-залежний; 2. Синдром Іценко-Кушинга; 3. Феохромоцитома, феохромобластома, парагангліома; 4. Акромегалія.

Гемодинамічні (кардіоваскулярні): 1. Атероклероз, недостатність аортального клапана, брадикардія, повна АВ-блокада – переважно систолічна; 2. За коарктації аорти; 3. Ішемічні та застійні, за ІХС, мітральної вади;

4. За еритремії, реологічних порушень крові; 5. За гіперкінетичного синдрому, гіпертиреозу, анемії.

Нейрогенні: 1. За судинних захворювань та пухлин мозку; 2. За запальних захворювань ЦНС, енцефалітів, менінгітів, поліомієліту, дифтерії; 3. За посткомоційного та контузіонного синдрому; 4. За поліневритів (берібері, порфірії, отрути талієм).

Екзогенні: 1. Медикаментозні (застосування ГКС, протизаплідних препаратів, кореня солодки); 2. Аліментарні (тирамін тощо).

Показники оцінки сумарного ризику ускладнень

  • 1) Основні фактори ризику: вік (у чоловіків >55 років, у жінок >65 років), високий пульсовий тиск в літніх осіб (>60 мм рт. ст.), паління, дисліпідемія (рівні загального холестерину >5,0 ммоль/л, або XC ЛПНЩ >3 ммоль/л, або XC ЛПВЩ ,< 1,0 ммоль/л у чоловіків та <1,2 ммоль/л у жінок, або три- гліцеридів >1,7 ммоль/л; глюкоза плазми натще 5,6-6,9 ммоль/л, порушення толерантності до глюкози, абдомінальне ожиріння (ОТ > 102 см у чоловіків та >88 см у жінок), серцево-судинні захворювання у сімейному анамнезі (до 55 років у чоловіків, до 65 років у жінок).
  • 2) Ураження органів-мішеней: гіпертрофія ЛШ: ЕКГ-критерії Соколова-Лайона >3,8 мВ; Ravl >1,1 мВ; вольтажний індекс тривалості Корнела >244мВ/мс; ЕхоКГ-критерії: індекс маси міокарда ЛШ для чоловіків >115 г/м2, для жінок > 95 г/м2 площі поверхні тіла або наявність атеросклеротичної бляшки, швидкість пульсової хвилі >12 м/с, індекс гомілка/плечова артерія <0,9, невелике підвищення концентрації креатиніну (у чоловіків 115-133 мкмоль/л, у жінок – 107-124 мкмоль/л), зниження розрахункових показника ШКФ (<60 мл/хв/1,73м2) або кліренсу креатиніну 2 (<60мл/хв), мікроальбумінурія (30-300 мг/добу).
  • 3) Супутні захворювання: ЦД (глюкоза плазми натще 27,0 ммоль/л, глюкоза плазми крові через 2 год. після навантаження 211,0 ммоль/л), це ребро-судинні хвороби (ішемічний інсульт, крововилив у мозок, ТІА), хвороби серця (ІМ, стенокардія, перенесена реваскулярізація, CH IIA-III стадії), хвороби нирок (діабетична нефропатія, ниркова недостатність (креатинін сироватки крові у чоловіків >133 мкмоль/л, у жінок >124 мкмоль/л), протеїнурія >300 мг/добу, оклюзивні ураження периферійних артерій, важка ретинопатія (геморагії, ексудати, набряк диску зорового нерва).

Максимально корисною для хворого визнана стратегія, що базується на визначенні загального ризику. Мова про ризик ускладнень внаслідок підвищення AT, а також наявності супутніх серцево-судинних захворювань, ураження органів-мішеней та основних факторів, наведених в таблиці.

Стратифікація ризику для оцінки прогнозу у хворих на АГ

Інші фактори ризику, безсимптомне ураження органів або захворювання

Артеріальний тиск (мм рт. ст.)

Високий нормальний (CAT 130-139, ДАТ 85-89)

АГ

1-го ступеня (САГ 140-159, ДАТ 90-99)

АГ

2-го ступеня (CAT 160-179, ДАТ 100-109)

АГ

3-го ступеня (CAT 180, ДАТ 110)

Відсутні Інші ФР

Низький ризик

Помірний ризик

Високий ризик І

1-2 ФР

Низький ризик

Помірний ризик

Помірний – високий ризик

Високий ризик

≥3 ФР

Низький – помірний ризик

Помірний – високий ризик

Помірний – високий ризик

Високий ризик

Ураження органів, 3-тя стадія XXH або цукровий діабет

Помірний – високий ризик

Помірний – високий ризик

Високий ризик

Високий – дуже1 високий ризик

Симптоматичне ССЗ,

> 4-та стадія XXH або цукровий діабет з УО/ФР

Дуже високий ризик

Дуже високий ризик

Дуже високий ризик

Дуже високий ризик

Лікування

Мета антигіпертензивної терапії – нормалізація AT або зниження його до оптимального рівня. У хворих молодого та середнього віку, а також у хворих на ЦД без протеїнурії цільовий AT – менше 130/85 мм рт. ст., ЦД з протеїнуріею – менше 120/75 мм рт. ст., XHH – менше 120/75 мм рт. ст., у хворих похилого віку старше 80 років – < 140-150/90 мм рт. ст.

Порогові значення AT для діагностики АГ

Умови вимірюваннії

CAT, мм рт. ст*

ДАТ, мм рт. ст.

В клініці

140

90

24-год. моніторування (середньодобовий AT)

125-130

80

Самовимірювання в домашніх умовах

135

85

Середньоденний

130-135

80

Середи ьонічний

120

70

Значення AT в амбулаторному моніторуванні дещо нижчі, ніж вимірювані в клініці. "Офісний" AT 140/90 мм рт. ст. приблизно відповідає середньодобовому 125-130/80 мм рт. ст.

Лікування АГ починають з модифікації стилю життя. Хворому рекомендують зменшити вживання солі до 4 г на добу, відмовитись від паління, зменшити надмірну масу тіла, обмежити вживання солодощів, жирних продуктів та алкоголю, збільшити вживання продуктів, що містять калій, кальцій, магній (свіжі овочі, фрукти, висівки, горіхи, бобові, крупи, молочні продукти), регулярно виконувати динамічні фізичні вправи, запровадити психоемоційні розвантаження, вправи релаксації.

Тактика лікаря щодо артеріальної гіпертензії

У разі AT 140/90-159/99 мм рт. ст. необхідно оцінити загальний ризик, у разі AT ≤ 160/100 мм рт. ст. – розпочати медикаментозне лікування.

У випадку низького або помірного ризику ускладнень (немає уражень органів-мішеней, супутніх серцево-судинних захворювань, ЦД, метаболічного синдрому, менше 3 факторів ризику) пропонується немедикаментозне лікування протягом 1-3 міс., потім медикаментозне, якщо AT не нормалізується.

У разі високого ризику ускладнень – медикаментозне лікування.

Слід намагатись досягти повної нормалізації AT (< 140/90 мм рт. ст.), а у хворих високого і дуже високого ризику – нижчого за 130/80 мм рт. ст.

Основні принципи медикаментозного лікування

Лікування необхідно починати якомога раніше і продовжувати постійно – як правило, все життя. Поняття "курсове лікування" до антигіпертензивноїтерапії неприйнятне.

Всі особи з підвищеним AT підлягають немедикаментозному лікуванню або модифікації способу життя. Дієтичні рекомендації теж важливі.

Схема лікування повинна бути простою, бажано за принципом "одна таблетка на день".

Перевагу слід надавати антигіпертензивним препаратам тривалої дії, зокрема ретардним формам, оскільки це попереджує значні коливання AT протягом доби, а також зменшує кількість призначених таблеток.

Лікування у хворих похилого віку – старше 80 років CAT повинен бути 140-150 мм рт. ст., або нижче 140 мм рт. ст., якщо пацієнт в формі та здоровий.

У хворих із вторинною гіпертензією першочерговим завданням є лікування її причини. АГ також підлягає обов'язковій корекції.

Сьогодні є сумнів щодо рандомізованих досліджень, в яких йдеться про користь CAT нижче 130 мм рт. ст. для пацієнтів з ІХС. CAT до 120 мм рт. ст. та нижче асоціюється з підвищенням серцево-судинного ризику. Отож агресивне зниження AT у гіпертензивних пацієнтів з IXC є недоцільним. Дослідження INVEST 2010 р. продемонструвало, що жорсткий контроль AT не асоціюється зі зменшенням розвитку кардіоваскулярних подій у пацієнтів з ЦД та ІХС, а навіть може збільшувати смертність.

В 2010 р. переглянуті деякі засади останніх (2009 р.) рекомендацій ЄОК/ £0Г, де пропонується вже з І ступеня ГХ починати безпечну терапію з комбінації двох антигіпертензивних препаратів.

Перевагу слід надавати комбінаціям: блокатора ренінангіотензинової системи з тіазидним (тіазидоподібним) діуретином, інгібітора АПФ з дигідропіридиновим АК. Серед інгібіторів АПФ більше переваг у периндоприла через його найбільшу селективність.

Небажані комбінації:

  • 1) β-блокатор (атенолол) з тіазидним діуретином сприяє розвитку ЦД;
  • 2) інгібітор АПФ спільно з блокатором ренінангіотензинової системи підвищують ризик вагомих побічних ефектів – таких, як значне погіршення функції нирок, гіперкаліємія, симптоматична артеріальна гіпотензія. Препарати першої лінії:
  • 1. Діуретики;
  • 2. ІАПФ;
  • 3. AK тривалої дії;
  • 4. Антагоністи рецепторів ангіотензину Il (АРА II);
  • 5. β-адреноблокатори.

Препарати другої лінії:

  • 1. сц-адреноблокатори;
  • 2. Алкалоїди раувольфії (резерпін, раунатин);
  • 3. Центральні а2-агоністи (клонідин, гуанфацин, метилдопа);
  • 4. Агоністи імідазолінових рецепторів (моксонідин).

Нові групи препаратів:

  • 1. Блокатори серотонінових рецепторів (кетансерин, спіперон, нафтидрофурил);
  • 2. Селективні агоністи імідазолінових рецепторів (моксонидин, рілменидин).
  • 3. Інгібітори нейтральної пептидази.
  • 4. Антагоністи ендотеліну.

Підходи до вибору антигіпертензивних препаратів за різноманітних клінічних ситуацій

Клінічна ситуація

Препарати, що рекомендуються

Препарати,

що не рекомендуються. Обережне застосування

Стенокардія напруги

Р-адреноблокатори;

AK ДГП краще комбінувати з $-адреноблокаторами

Міноксидил, ін.

Прямі вазодилататори

Вазоспастична

стенокардія

АК; cl-адреноблокатори

Монотерапія

(3-адреноблокаторами

Схильність до тахікардії

^-адреноблокатори;

AK – верапаміл, дилтіазем

ДГП АК;

вазодилататори прямої дії

Інфаркт міокарда,

постінфарктний

кардіосклероз

^-адреноблокатори;

AK (крім ДГП короткої дії); інгібітори АПФ

ДГП AK короткої дії, особливо в монотерапії; прямі вазодилататори; гуанетидин

Миготлива аритмія Екстрасистолія сулравентрикулярна шлуночкова

^-адреноблокатори; верапаміл (3-адреноблокатори; верапаміл, дилтіазем, (3-адреноблокатори

Препарати, що прискорюють ритм, AK ДГП; діуретики (необхідно контролювати калій крові); беприділ

Виражена брадикардія; сино-атріальна блокада або АВ-блокада Ii-Itl ст.; синдром слабкості синусового вузла

Діуретики; а-адреноблокатори; AK ДГП; можливо ІАПФ

Р-адреноблокатори; верапаміл, дилтіазем; бепридол; клонідин; резерпін; агоністи імідазолінових рецепторів

Аритмії за синдрому WPW

Р-адреноблокатори

Верапаміл, дилтіазем

CH систолічна

Діуретики; ІАПФ; БРА; Р-адреноблокатори (метопролол, бісопролол), Р-адреноблокатори. Карведилол, можливо небіволол, а-адреноблокатори;

AK фелодипін, можливо амлодіпіи

AK першого покоління, особливо верапаміл, дилтіазем; Р-адреноблокатори неселективні; агоністи імідазолінових рецепторів; резерпін.

CH діастолічна

АК; ІАПФ; Р-адреноблокатори

Обережно – діуретики, а-адреноблокатори

Гіпертрофія лівого шлуночка

ІАПФ; Р-адреноблокатори; АК; БРА, індопамід, агоністи імідазолінових рецепторів, а,-адреноблокатори та ін.

Прямі вазодилататори

Виражений аортальний стеноз

АК, а-адреноблокатори; петльові діуретики – обережно

Розшаровуюча аневризма аорти

Р-адреноблокатори

Прямі вазодилататори,

а-адреноблокатори

(монотерапія)

Атеросклероз, облітеруюче ураження судин

АК; ІАПФ; целіпролол (Р-адреноблокатори + р-агоніст); а-адреноблокатори

Р-адреноблокатори (особливо неселективні); діазоксид

Цукровий діабет

AK (особливо верапаміл, дилтіазем); а-адреноблокатори; ІАПФ (врахувати вірогідність гіпоглікемії); індопамід; БРА; бісопролол, целіпролол, p-адреноблокатори з ВСА; гуанфацин

Великі дози тіазидових діуретинів (крім індопаміду); Р-адреноблокатори – обережно

Бронхіальна астма; обструктивні захворювання легень

АК; а-адреноблокатори; діуретики; ІАПФ; БРА

Р-адреноблокатори (окрім целіпрололу)

Пептична виразка шлунка і ДПК

AK (особливо верапаміл, дилтіазем)

Резерпін, фентоламін;

обережно

Р-адреноблокатори

Гострий гепатит, цироз печінки

Клонідин та йому подібні

Ожиріння

Діуретики (1,-адреноблокатори

Ниркова недостатність (в тому числі за клубочкової фільтрації 1 <30 мл/хв)

Надолол, б ,-адреноб локатори, піндолол, лабеталол; AK (особливо верапаміл, дилтіазем, нікардипін); а^адреноблокатори. Інші потребують зменшення дози; ІАПФ та БРА під контролем креатиніну крові. Петльові діуретики – за необхідністю

Калійзберігаючі діуретики; агоністи імідазолінових рецепторів; гуанетидин; пропранолол; тіазидні діуретики; картеолол

Печінкова

недостатність

Тіазидні діуретики; етакринова кислота, агоністи імідазолінових рецепторів, блокатори серотонінових рецепторів; фуросемід обережно

Аденома

передміхурової залози

α1-адреноблокатори

Діуретики обережно

Похилий вік

Починають з менших доз (на 25%); тіазидні та тіазидоподібні діуретики, в т. ч. індопамід; їх комбінація з калійзберігаючими (3-адреноблокатори, АК, ІАПФ – за показаннями

Депресія

Резерпін, клонідин та йому подібні

Порушення слуху (внаслідок захворювань)

Ототоксичні: петльові діуретики

Схильність до ортостатичних реакцій

Клопамід (бринальдикс), фозиноприл, периндоприл та ін. під контролем

а-адреноблокатори;

AK ДГП особливо першого покоління, петльові діуретики, гуанфацин – на фоні діуретинів, великі дози антигіпертензивних засобів

Діуретини

Ним препарату

Доза, мг

Тіазидні діуретики

Гідросалуретнл (гідрохлортіазид)

6,5-12,5-25,0-50,0 (1 раз на добу)

Бендрофлуметіазид

2,5-5-10 (1 р. н/д)

Бензотіазид

12,5-50 до 100 (1-2 р. н/д)

Гідрофлуметіазид

12,5-100 (1-2 р. н/д)

Метиклотіазид

2.5-5 (1 р. н/д)

Циклотіазид

1-2 (1 р. н/д) до 6 (2 р. н/д)

Циклометіазид

0,25-0,5 (1 р. и/д)

Тіазидоподібні

Оксодолін

12,5-100 (1 р. у 2-3 дні)

Клопамід

10,0-20,0 (1 р. н/д)

Індапамід

1,25-5,0 (2,5) 1 р. н/д

Ксипамід

10-40 до 60-80 (1 р. н/д)

Петльові

Фуросемід

20–80 (1-2 р. н/д) не >600 за 2 прийоми

Етакринова кислота

25-100 (1-2 р. н/д)

Буметанід

0,5-5,0 (1-2 р. н/д)

Торасемід

2,5-5,0 (1 р. н/д)

Піретанід

3-6 (1 р. н/д)

Калійзберігаючі

Триамтерен

25–100 (за 2 прийоми) до 300 за 2 прийоми

Амілорид

5–10 (макс. 20) 1–2 р. н/д

Спіронолактон

25-100 за 1-2 р. до 200-400

Комбіновані діуретичні засоби

Назва

Склад

Тріампур

Гідрохлортіазид 12,5 + триамтерен 25 мг

Діазид

Гідрохлортіазид 25 мг + триамтерен 25 мг

Модуретик (амілорид композитум)

Гідрохлортіазид 50 мг + амілорид 5 мг

Фурезис

Фуросемід 40 мг + триамтерен 50 мг

Алдалікс

Фуросемід 20 мг + альдактон 25 мг

Лиморид HS

Гідрохлортіазид 25 мг +амілорид 2,5 мг

Лометазид

Метиклотіазид 5 мг + амілорид 10 мг

β-адреноблокатори

Назва препарату

Доза, мг

  • 1. Неселектнвні:
  • 1.1. Без внутрішньої симпатоміметичної активності

Пропранолол

20-120-240 (2-4 р. н/д) 80-320 (рідко 640) 1-2 р. н/д

Надолол

20-320 (1-2 р. н/д)

Хлоранолол

1-80 (2-3 р. н/д)

Соталол

80-160 до 600 2 р.

Метипранолол

20-80 2-3 р. н/д

Тертатолол

5 1 р. н/д

1.2. Із внутрішньою симпатоміметичною активністю

Окспренолол

80-260 (2-3 р. н/д)

Пиндолол

10-60 (2 р. н/д)

Ретардні форми:

Пенбутолол

20-60 (1 р. н/д)

Бопіндолол

0,5-2,0 (1 р. н/д)

1.3. Із вазодилатуючими ефектами

Картеолол

2,5-40 (1 р. н/д)

1.4. Із вазодилатуючими та -адреноблокаторними властивостями

Проксодолол

30-240 (3-4 р. н/д)

1.5. Із внутрішньою симпатомиметичною активністю, вазодилатуючими та а-адреноблокаторними властивостями

Лабеталол

200-2400 (2 р. н/д)

1.6. Із а-адреноблокаторними і антиоксидантними властивостями

Карведилол

25-100 (1-2 р. н/д)

  • 2. Кардіоселектнвні:
  • 2.1. Без внутрішньої симпатоміметичної активності

Атенолол

25-100 (1-2 р. н/д)

Метопролол

25-200 (1-2 р. н/д)

Бетаксолол

5-40 (1 р. н/д)

Бісопролол

5-20 (1 р. н/д)

Талінолол

100-450 (2-3 р. н/д)

2.2. Із вазодилатуючими властивостями

Бевантолол

200-600 (1-2 р. н/д)

Небіволол

2,5-5,0 (1 р. н/д)

2.3. Із внутрішньою симпатоміметичною активністю

Ацебутолол

200-400 (1-2 р. н/д)

2.4. Із вазодилатуючими властивостями, частковий β-агоніст, слабкий α2-адреноблокатор

Целіпролол

200-600 (1 р. н/д)

Препарати, що містять /3-адреноблокатор та діуретин

Назад

Склад

Тенорик

атенолол 100 мг + хлорталідон 25 мг

Тенорик-50

атенолол 50 мг + хлорталідон 12,5 мг

Корзид

надолол 80 або 40 мг + бендрофлуметіазид 5 мг

Лопресор HCH

метопролол 100 або 50 мг + гідрохлотіазид 50 або 25 мг

Віскальдикс

пиндолол 10 мг + клопамід 5 мг

Зіак

бісопролол 2,5 або 5,0 або 10 мг + гідрохлортіазид 6,25 мг

Лазипресин

пенбутолол 40 мг + фуросемід 20 мг

Тонорма

атенолол 100 мг + хлорталідон 25 мг + ніфедипін 10 мг

Антагоністи кальцію

Група, назва препарату

Доза, мг

Дігідропиридинові

Ніфедипін

1. Звичайні лікарські форми (коринфар)

30-80 (рідко 120) 3-6 р. н/д

2. Лікарські форми пролонгованоТ діТ (коринфар- ретард)

30-120 (1-2-3 р. н/д)

Нікардипін

1. Звичайні форми

60-120 (3 р. н/д)

2. Капсули пролонгованої дії (з індексом "SR")

60-120 (2 р. н/д)

Нісолдипін

1. Звичайні форми

7,5-15,0 (3 р. н/д)

2. Форми пролонгованої дії

10,0-20,0 (1 р. н/д)

Амлодипін

2,5-10,0 (1 P- н/д)

Лерканидипін

10,0-40,0 (1 р./д)

Ісрадипін

5,0-10,0 до 20,0 (2-3 р. н/д)

Лацидипін

2,0-8,0 (1 р. н/д)

Нітрендипін

10,0-20,0 до 40,0 (1-2-3 р. н/д)

Фелодипін

5,0-20,0 1 р. (до 2-3 р. н/д)

Ріодипін

30,0-150,0 (3-6 р. н/д)

Фенілалкіламіни

Верапаміл (ізоптин, фіноптин, лекоптин, калан, фалікард та ін.)

1. Звичайні форми (40 та 80 мг)

120,0-240,0 (3 р. н/д)

2. Пролонговані форми ("SR") по 120, 180, 240 мг

240-480 (рідко до 600,0) (2-3 р. н/д), контроль ЕКГ

Бензотіазепіни

Дилтіазем

1. Звичайні форми

90,0-360,0 (3 р. н/д)

2. Пролонговані помірної тривалості

120,0-360,0 (2 р. н/д)

3. Тривалої дії

180,0-540,0 (1 р. н/д)

Бензимідазололпохідні

Мібефраділ

50,0-100,0 (1 р. н/д)

Інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту крові

Наам препарату

Доза, мг

Каптоприл

12,5-150,0, рідко 300,0 (2-3 р. н/д)

Лізиноприл

2,5-40,0, рідко 80,0 (1-2 р. н/д)

Фозиноприл

5,0-40,0 (1-2 р. н/д)

Периндоприл

2,0-8,0 (1-2 р. н/д)

Еналаприл

2,5-40,0 (1–2 р. н/д)

Моексиприл

3,75-30,0 (1 р. н/д)

Раміприл

1,25-20,0 (1-2 р. н/д)

Трандолаприл

0,5-2,0 (1 р. н/д)

Беназеприл

5,0-40,0 (1-2 р. н/д)

Цилазаприл

1,0-10,0 (1-2 р. н/д)

Квінаприл

2,5-40,0 до 80,0 (1-2 р. н/д)

Спіраприл

12,5-50,0 (1-2 р. н/д)

Метіаприл

50,0-400,0 (2–4 р. н/д)

Розподіл ІАПФзаліпофільністю: фозиноприл жвінаприлат >раміприлат> каптоприл >периндоприл >еналаприлат >лізиноприл.

Комбіновані препарати ІАПФ та діуретинів

Назва

Склад (мг)

Каптопрес

Каптоприл 50,0 + гідрохлортіазид 25,0

Калозид

Каптоприл 50,0 + гідрохлортіазид 25,0 Каптоприл 25,0 + гідрохлортіазид 25,0 Каптоприл 50,0 + гідрохлортіазид 15,0 Каптоприл 25,0 + гідрохлортіазид 15,0

Ко-ренітек

Еналаприл 20,0 + гідрохлортіазид 12,5

Енап-HL

Еналаприл 10,0 + гідрохлортіазид 12,5

Енап-Н

Еналаприл 10,0 + гідрохлортіазид 25,0

Enan-20HL

Еналаприл 20,0 + гідрохлортіазид 12,5

Вазоретик

Еналаприл 10,0 + гідрохлортіазид 12,5

Зесторетик

Лізиноприл 20,0 + гідрохлортіазид 12,5 Лізиноприл 20,0 + гідрохлортіазид 25

Ліпразид

Лізиноприл 10,0 + гідрохлортіазид 12,5 Лізиноприл 20,0 + гідрохлортіазид 12,5

Динорм-плюс

Цилазаприл 5 + гідрохлортіазид 12,5

Блокатори рецепторів ангіотензину-ІІ

Назва

Доза, мг

Лозартан

50-100 (1-2 р. н/д)

Ірбесартан

150-300 (1 р. н/д)

Валсартан

80-320 (1-2 р. н/д)

Кандесартан

8-32 (1 р. н/д)

Телмісартан

40-80 (1 р. н/д)

Епросартан

400-800 (1 р. н/д)

Коментар: Антигіпертензивний ефект повільний, тривалий (24 год.), без зміни добового ритму AT (створює умови для попередження розвитку серцево-судинних ускладнень, що найчастіше виникають ранком), наступає на 1-2 тижні (лозартан або ірбесартан), на 2-3 тижні (епросартан); препарати не впливають на ЧСС; викликають регресію гіпертрофії ЛШ; зменшують периферійний опір судин. Протипоказані під час вагітності, за індивідуальної непереносності.

Адреноблокатори

Назва препарату

Доза, мг

Селективні (а ,-адреноблокатори)

Празозин

1-15 до 20 (2-4 р.)

Доксазозин

1-16 (1 р. н/д)

Теразозин

1-10 до 20 (1 р. н/д)

Неселективні а-адреноблокатори

Піроксан

По 15-30 мг 2-3 р. н/д (шах 60 мг 3 р. н/д)

Феноксибензамін

10 мг 2 р. н/д (max 20-40 мг 2–3 р. н/д)

Фентоламін

5-20 мг

Тропафен

1-2% – 0,5-2 мл

Комбіновані препарати раувольфії

Назва препарату

Склад

Адельфан

Резерпін 0,1 + гідралазин 10,0 + гідрохлортіазид 10,0

Адельфа-

незідрекс-К

резерпін 0,1 + гідралазин 10,0 + гідрохлортіазид 10,0 + хлорид калію 600,0

Трирезид-К

Резерпін 0,1 + гідралазин 10,0 + гідрохлортіазид 10,0 + хлорид калію 350,0

Синепрес

Резерпін 0,1 + гідрохлортіазид 10,0 + дігідроерготоксину метансульфонат 0,6

Кристепін

Резерпін 0,1 + гідрохлортіазид 10,0 + дігідроерготоксину метансульфонат 0,58 + клопамід (бринальдікс) 5,0

Неокристепін

Резерпін 0,1 + дігідроергокристин (мезилат) 0,58 + хлорталідон 25,0

Коментар: Препарати раувольфії протипоказані за вираженого церебрального атеросклерозу, паркінсонізму, епілепсії, депресії, виразкової хвороби шлунка та ДПК, брадикардії, тяжкого ступеня СН.

Агоністи центральних а2 адренорецепторів

Назва препарату

Доза, мг

Клонідин

0,075-0,8 до 1,2-1,5 (2-4 р. н/д)

Гуанфацин

1,0-3,0 (1 р. н/д)

Гуанабенз

4,0-32,0 (2 р. н/д)

Метилдопа

250-1000 (2 р. н/д)

Блохатори серотонінових рецепторів

Назва препарату

Добова доза, мг, початок дії

Кетансерин

20-80 за 1–2 прийоми, per os – 2–3 год., сублінгвально (20 мг) – 1 год.

Урапиділ

60-120-180 за 2 прийоми, 3–5 год

Коментар: Кетансерин протипоказаний за подовження QT на ЕКГ, ШТ (ризик миттєвої смерті); урапиділ – за порушення функції печінки.

Вазодилататори прямої дії

Назва препарату

Добова доза

Застосування

Гідралазин

Per os 20–100 мг (макс. до 300), в/в, в/м по 10–40 мг

За 2–4 прийоми болюсом, можливо повторно через 10 хв.

Дігідралазин

Per os 20-100 мг (макс. до 300),

в/в, в/м по 10–40 мг

Міноксидил

1-2,5-5,0 мг (1–2 р.), поступове збільшення до 10-40 мг, (не >50,0)

Максимум дії через 3–7 днів

Діазоксид

50-300 мг в/в (за 10-30 с.)

За ГК

Нітропрусид

натрію

0,3 до 0,5 мкг/кг/хв. в/в крап.

За ГК (застосовувати системи- дозатори)

Селективні агоністи імідазолінових рецепторів

Назва препарату

Доха, мг

Моксонідин

0,2-0,4; 0,4-0,6 (1 р. н/д; 2-3 р. н/д)

До гангліоблокаторів належать бензогексоній, пентамін, арфонад (триметафан), пірилен та ін. Препарати цієї групи застосовують у випадках екстреного зниження AT (ГК, гостра лівошлуночкова недостатність, розшаровуюча аневризма аорти).

Нові (європейські) рекомендації 2011 року до діагностики та лікування хворих з есенціальною артеріальною гіпертензією[2]:

  • – якщо під час вимірювання в клініці показник AT перевищує 140/90 мм рт. ст., пацієнту необхідно запропонувати амбулаторний моніторинг AT з метою підтвердження діагнозу АГ;
  • – для постановки діагнозу АГ необхідно використовувати середнє значення хоча б 14 вимірювань, що отримані у період, коли пацієнт не спить;
  • – для підтвердження діагнозу АГ не слід приймати до уваги показники першого дня, а використовувати середнє значення вимірювань, проведених протягом останніх днів;
  • – медикаментозне гіпотензивне лікування призначають пацієнтам у віці молодше 80 років з гіпертензією 1-го ступеня з ураженням органів мішеней, діагностованими кардіоваскулярною патологією, захворюванням нирок, діабетом, 10-річний кардіоваскулярний ризик, що перевищує 20%;
  • – необхідно призначати антигіпертензивну терапію пацієнтам будь-якого віку з гіпертензією 2-го ступеня;
  • – пацієнтам з гіпертензією 1-го ступеня у віці до 40 років без ураження органів-мішеней, кардіоваскулярної та ниркової патології, діабету, рекомендують пройти обстеження на предмет наявності вторинної артеріальної гіпертензії та для оцінки потенціального ураження органів-мішеней. Це пов'язано з тим, що при оцінці 10-річного кардіоваскулярного ризику пожиттєвий ризик розвитку серцево-судинних ускладнень у цих людей може бути недооцінений;
  • – для оцінки відповіді на проведене медикаментозне лікування або зміни стилю життя пацієнтам, у яких відмічається "ефект білого халата", у доповнення до клінічного вимірювання AT рекомендують амбулаторний або домашній моніторийг AT;
  • – пацієнтам у віці 80 років та старше призначають ті ж антигіпертензивні препарати, що і хворим у віці 55-80 років, приймаючи до уваги супутні захворювання;
  • – першим кроком в медикаментозному лікуванні пацієнтів у віці 55 років і старше є препарат з групи блокаторів кальційових каналів;
  • – якщо планується призначення діуретинів, або змінюється режим терапії, перевагу слід надати традиційним тіазидним діуретинам (гідрохлортіазид), тіазидоподібним, таким як хлорталідон (12,5-25,0 мг 1 раз на день), індапамід (1,5-2,5 мг 1 раз на день);
  • – пацієнтам у віці до 55 років першочерговим антигіпертензивним препаратом має бути ІАПФ або БРА;
  • – в лікування АГ не слід одночасно призначати ІАПФ та БРА;
  • – застосування β-блокаторів має бути лише у молодих пацієнтів у випадку непереносимості або у разі протипоказів до ІАПФ або БРА, жінок дітородного віку, хворих з ознаками підвищеної симпатичної активності;
  • – якщо терапія АГ розпочалась з призначення β-блокатора і необхідно призначити другий препарат, то замість тіазидоподібного діуретика надають перевагу блокаторам кальцієвих каналів, щоб знизити ризик розвитку діабету;
  • – якщо першочергове лікування не дозволяє добитись контролю AT, необхідно перейти до другого кроку і призначити БКК в комбінації з ІАПФ або БРА;
  • – якщо БКК не підходить в якості другого кроку лікування (набряки, непереносимість, серцева недостатність) необхідно застосувати тіазидоподібний діуретик;
  • – якщо необхідно лікування трьома препаратами, необхідно використати комбінацію ІАПФ або БРА, блокатора кальцієвих каналів та тіазидоподібного діуретика;
  • – якщо дані клінічного вимірювання AT перевищують 140/90 мм рт. ст. після лікування оптимальними дозами ІАПФ або БРА в сполученні з блокатором кальцієвих каналів та діуретином, необхідно розглядати АГ як резистентну та добавити додатково спіронолактон (4 крок) у дозі 25,0 мг на добу, якщо рівень калію в крові 4,5 ммоль/л або нижче, або ж збільшити дозу тіазидоподібного діуретика;
  • – якщо подальша терапія резистентної АГ діуретином не переноситься пацієнтом, протипоказана або неефективна, слід думати про призначення а- або β-блокатора.

  • [1] Розділ написаний згідно з Рекомендаціями Української асоціації кардіологів з профілактики та лікування артеріальної гіпертензії, 2008 р.
  • [2] Рекомендації по лікуванню хворих з первинною (ессенціальною) гіпертензією. Клінічні рекомендації N2127. Серпень 2011.
 
<<   ЗМІСТ   >>