Хронічний безкам'яний холецистит

Визначення

Хронічний безкам'яний холецистит (ХБХ) – це хронічне запальне захворювання ЖМ, що поєднується з функціональними порушеннями (дискінезією та дисхолією).

Класифікація за MKX-IO

K 80.1 – Хронічний кам'яний холецистит.

K 81.1 – Хронічній холецистит.

Діагностика

Є складною в зв'язку з відсутністю типових клінічних проявів. Найбільш інформативними є холесцинтиграфія викиду, етапне хроматичне дуоденальне зондування, ультрасонографія.

Діагностичні критерії

• – Позитивні міхурні симптоми під час пальпації живота (Кера, Мерфі, Ортнера, Пекарського, френікуста ін.);
• – товщина стінки ЖМ >4 мм за відсутності супутньої патології печінки, нирок, серцево-судинної системи;
• – позитивний сонографічний симптом Мерфі;
• – наявність тіні від стінок ЖМ;
• – наявність паравісцеральної ехонегативної тіні;
• – збільшення концентрації сіалових кислот у міхурній жовчі (у нормі 130112 од.);
• – наявність СРБ у міхурній жовчі;
• – збільшення вмісту кристалів холестерину у міхурній жовчі; зниження її щільності (у нормі 101611); зміни pH міхурної жовчі в кислий бік (у нормі 7,3+0,1);
• – результати бактеріологічного дослідження міхурної жовчі.

Зразки формулювання діагнозу

• 1. Хронічний безкам'яний холецистит, рецидивуючий перебіг, стадія загострення.
• 2. Хронічний безкам'яний холецистит, больова форма, стадія загострення.
• 3. Хронічний безкам'яний холецистит, монотонний перебіг, стадія загострення.
• 4. Хронічний безкам'яний холецистит, монотонний перебіг, стадія загострення.

Стандарти лікування

Антибактеріальна терапія у період загострення

• 1. Призначається у разі наявності клінічних та лабораторних даних, що підтверджують активність запального процесу у ЖМ.
• 2. Вибір антибактеріального препарату визначається різновидом збудника, що виділений у жовчі, чутливістю його до антибактеріального засобу, результатом лікування попередніх загострень, здатністю антибактеріального препарату проникати у жовч, мірою елімінації препарату у печінці та його гепатотоксичністю:
• 1) препарати, що проникають у жовч у дуже високих концентраціях: макроліди, природні та синтетичні пеніциліни, рифампіцин, лінкозаміди (назви препаратів, форми випуску та дозування див. у розділі "Пневмонія");
• 2) препарати, що проникають у жовч у досить високих концентраціях: цефалоспорини I-Ill поколінь, фторхінолони Il покоління, похідні нітрофурану та оксихіноліну, препарати налідиксової кислоти, хлорофіліпт;
• 3) антибактеріальні препарати доцільно сполучати з жовчогінними, що мають бактерицидну та протизапальну дію (циквалон, нікодин);
• 4) антипаразитарна терапія.

Дезінтоксикаційна терапія

Застосовується підчас вираженого загострення ХБХ за наявності симптомів інтоксикації: лужні мінеральні води ("Боржомі"), внутрішньовенне крапельне введення неогемодезу, полідезу, 5% р-ну глюкози, ізотонічного р-ну натрію хлориду.

Раціональне застосування жовчогінних засобів

• 1. У період загострення доцільно призначати препарати, що мають холеретичну дію.
• 2. У період ремісії гіпотонічна дискінезія потребує холецистокінетичноі дії жовчогінних засобів.
• 3. У період ремісії гіпертонічна дискінезія потребує холеспазмолітичної дії препаратів, яку мають холівер, оксафенамід, холензим, безсмертник, кукурудзяні рильця, м'ята перцева, М-холінолітики, еуфілін, нітрогліцерин.
• 4. За наявності підвищеної літогенності жовчі необхідно застосовувати препарати, що сприяють зростанню колоїдної стійкості жовчі, збільшенню вмісту холатів, мають холекінетичну дію: холівер, аллохол, холензим, ліобіл, нікодін, володушка, холагол, оліметин, сорбіт, берберин (див. розділ "Функціональні розлади біліарної системи").

Ліквідація больового синдрому у період загострення

• 1. За наявності гіпертонічних типів дискінезії ЖМ:
• 1) блокатори М-холінорецепторів призначаються внутрішньом'язово, після ліквідації інтенсивного болю – всередину. З метою посилення ефекту знеболювання їх можна призначати з міотропними спазмолітиками (див. розділ "Хронічний гастрит");
• 2) ненаркотичні та наркотичні анальгетики.
• 2. За наявності гіпотонічної дискінезії ЖМ:
• 1) ненаркотичні анальгетики;
• 2) після ліквідації вираженого больового синдрому – холеретики, холецистокінін-октапептид (інтраназально по 50 або 100 мкг), дуоденальні тюбажі.
• 3. У разі сполучення гіпотонії ЖМ з гіпертонусом сфінктера Одді призначають міотропні спазмолітики з подальшим застосуванням холекінетиків.
• 4. За наявності будь-якого типу дискінезії призначають прокінетики (див. у розділі "Хронічний гастрит").

Фізіотерапевтичне лікування

Проводиться у фазі затухаючого загострення.

У разі гіпертонічної дискінезії жовчних шляхів та ЖМ застосовують індуктотермію, електричне поле УВЧ, мікрохвильову терапію (СВЧ-терапію), аплікації парафіну та озокериту, електрогрязеві аплікації.

У разі гіпотонічної дискінезії жовчних шляхів та ЖМ застосовують синусоїдальні модульовані струми (CMC), імпульсний струм низької частоти, ультразвукову терапію, електрофорез 5% р-ну новокаїну, 10% р-ну магнію сульфату.

Санаторно-курортне лікування

Проводиться у фазі ремісії. Хворі направляються на курорти Закарпаття, уїрускавець, Моршин.