Повна версія

Головна arrow Медицина arrow Сучасні класифікації та стандарти лікування захворювань внутрішніх органів. Невідкладні стани в терапії

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Гематологія

Залізодефіцитна анемія

[1]

Визначення

Залізодефіцитна анемія (ЗДА) – патологічний стан, що характеризується зниженням кількості заліза в організмі, внаслідок чого порушується синтез гема, а також синтез білків, що вміщують залізо. При ЗДА спостерігається порушення балансу заліза з перевагою витрат над надходженням.

Коментар: У клінічній практиці іноді застосовують термін "маніфестний залізодефіцит* (МЗД), маючи на увазі залізодефіцитну анемію.

У нормі сумарний запас заліза складає 3-5 г, чи приблизно 50-60 мг/кг маси тіла. Активне депо заліза в чоловіка становить 1 г, у жінки – 500 мг у вигляді феритину. Добова потреба дорослої людини – 1–1,2 мг елементарного, тобто "чистого" заліза, не зв'язаного в комплекси. У харчовому раціоні дорослої людини міститься 10-20 мг заліза, з яких всмоктується 3-5% (з червоного м'яса – до 20%). Виводиться з організму з калом, сечею і потом 1-1,5 мгзаліза.

Основна функція заліза в організмі – перенесення кисню й участь у прямих і опосередкованих окисних процесах (за допомогою 72 залізовмісних ферментів).

Причини ЗДА: хронічні крововтрати: у жінок репродуктивного віку найчастіше маткові кровотечі (тривалі рясні місячні, дисфункціональні маткові кровотечі, міома матки, ендометріоз тощо), у чоловіків – кровотечі зі шлунково-кишкового тракту, а і іншої локалізації; порушення всмоктування заліза при патології шлунково-кишкового тракту; порушення утилізації заліза при ензиматичних дефектах, аліментарний дефіцит заліза внаслідок недостатнього або нераціонального харчування, підвищена потреба в залізі при вагітності, швидкому рості, складний генез – при інфекціях, гормональних порушеннях, пухлинах.

Класифікація

Класифікація ЗДА відповідно до МКХ-10

Д 50 – Залізодефіцитні анемії (сидеропенічні, гіпохромні);

Д 50.0 – залізодефіцитні анемії вторинні внаслідок крововтрати (хронічні);

Д 50.1 – сидеропенічна дисфагія;

Д 50.8 – інші залізодефіцитні анемії;

Д 50.9 – залізодефіцитна анемія неуточнена.

Класифікація А. Б. Альперіна (1983)

У практичній діяльності прийнята за основу. Спирається на етіопатогенетичний принцип. У ній ЗДА розглядається:

  • – за формою – аліментарна, постгеморагічна, внаслідок підвищеної втрати заліза, внаслідок резорбтивної недостатності заліза, порушення його транспорту тощо;
  • – за стадіями – латентний залізодефіцит, ЗДА;
  • – за ступенем тяжкості – легка анемія (Нв 110-90 г/л), середньотяжка (Нв 70-90 г/л), тяжка (Нв менше 70 г/л).

Виділяють 3 фази дефіциту заліза в організмі:

  • 1. Прелатентний залізодефіцит – втрата заліза тільки з депо за збереження транспортного і гемоглобінового фонду (встановлюється за допомогою дорогих лабораторних методів, але не має важливого практичного значення).
  • 2. Латентний залізодефіцит (передЗДА) – близько 70%.
  • 3. ЗДА(МЗД).

Друга та третя фази мають важливе клінічне значення.

Сучасні клінічні класифікації ЗДА базуються на морфологічних, етіологічних та патогенетичних критеріях і не відображають особливостей клінічних та метаболічних порушень. Наводимо класифікацію ЗДА, яка розроблена кафедрою гематології та трансфузіології КМАПО ім. П. Л. Шупика (Гайдукова C., Видиборець C., 2004).

Клінічна класифікація

І. Доклінічна стадія:

  • 1.1. Прелатентний дефіцит заліза.
  • 1.2. Латентний дефіцит заліза (крововтрати, донорство, підвищення потреби у залізі).

II. Клінічна стадія:

  • 2.1. Неускладнена форма, обумовлена:
    • – хронічними крововтратами (хронічна постгеморагічна форма ЗДА);
    • – підвищеною потребою в залізі (вагітність, лактація, період зростання, спортсмени);
    • – первинно недостатнім рівнем заліза в організмі;
    • – недостатньою резорбцією заліза в ШКТ (агастральні, пострезекційні стани);
    • – порушенням транспорту та утилізації заліза (гіпо- та атрансферринемія, ензимопатії, аутоімунні процеси);
    • – недостатнім вмістом заліза в їжі.
  • 2.2. Ускладнена форма, обумовлена:
    • – анемічною гіпоксією (прояви: легкі, помірні, тяжкі з дистрофічними змінами внутрішніх органів – гіпоксична міокардіопатія, енцефалопатії);
    • – сидероленічним синдромом;
    • – метаболічною ендогенною інтоксикацією (за даними комплексного лабораторного біохімічного дослідження вмісту середніх молекулярних пептидів, молочної, піровиноградної кислот, вільного гістаміну, вільного серотоніну, вільного гепарину в плазмі крові).

III. Змішані форми:

  • 3.1. Диморфна анемія (ЗДА + В]2-дефіцитна анемія);
  • 3.2. Сполучення ЗДА з дефіцитом вітамінів E, С, групи В;
  • 3.3. Сполучення ЗДА з дефіцитом мікроелементів;
  • 3.4. Полідефіцитна анемія (ЗДА + дефіцит вітамінів + дефіцит мікроелементів).

Критерії оцінки ступеня тямкості перебігу ЗДА

Показник

Ступінь тяжкості

Легкий

Середньої

тяжкості

Тяжкий

Вкрай

тяжкий

Концентрація гемоглобіну, г/л

110-91

90-71

70-51

50 та менше

Гіпохромія еритроцитів, %

6-15%

клітин

16-30%

клітин

31-45%

клітин

>45%

клітин

Величина MCHC, пг

30,0-31,5

29,0-30,5

28,5-29,0

28.5 та менше

Ступінь анізоцитозу, %

6-15%

клітин

16-30%

клітин

31-45%

клітин

>45%

клітин

Величина MCV, мкм (3)

76-80

66-75

56-65

55 та менше

Ступінь пойкілоцитозу, %

1-5%

клітин

6-15%

клітин

16-24%

клітин

25% та більше клітин

Ступінь поліхромазії, %

1,6-2,5

2,6-3,5

3,6-4,5

>4,6

Сироваткове залізо, мкмоль/л

10,5-12,5

8,5-10,4

6,5-8,4

>6,4

Феритин, мкг/л

10-12

709

4-6

3 та менше

Молочна кислота крові, ммоль/л

1,96 ±0,09

2,89 ±0,49

3,67 ±0,15

4,5 та вище

Вільний гістамін плазми, нмоль/г

2,70-3,86

3,87-4,25

4,26-4,99

5,0 та вище

Вільний серотонін плазми, нмоль/г

1,51 ±0,06

1,61 ±0,05

1,69 ±0,07

2,59±0,06

Молекули середньої маси сироватки крові, од/л

0,26 ±0,001

0,321 ±0,002

0,338 ±0,002

0,40 та вище

Як прийнятні та доступні методи діагностики сидеропенічних станів використовуються клінічні симптоми. ЗДА призводить до глибокого порушення функцій чотирьох найважливіших систем: крові, нервової, імунної, адаптації Найбільш інформативними є епітеліальний синдром, зміни з боку м'язової і нервової систем, а також комплекс лабораторних ознак, серед яких особливого значення набувають показники оцінки еритроцитів (гемоглобін, кольоровий показник, морфологія клітин червоної крові) і балансу заліза в крові.

Алгоритм лабораторної діагностики ЗДА включає визначення:

  • – рівня сироваткового заліза (СЗ) (у нормі 12-30 мкг/л: для підлітків 15-18 років – 14-25 мкг/л, для чоловіків – 24-26 мкг/л, для жінок – 18-25 мкг/л, для людей похилого віку – 10,8-19,8 мкг/л);
  • – загальної залізозв'язуючої здатності сироватки крові (ЗЗЗС) – визначається кількістю заліза, що могло б бути зв'язано сироваткою за її повного насичення, у нормі складає 63 мкг/л (350 мкг/%);
  • – латентної залізозв'язуючої здатності сироватки крові (ЛЗЗС) – розраховується за формулою ЛЗЗС = (ЗЗЗС – СЗ), у нормі складає 140-270 мкг/%;
  • – коефіцієнта насичення трансферину (KHT) – розраховується за формулою KHT = (СЗ : ЗЗЗС) к 100%, у нормі складає 29-41%;
  • – десфералової проби: після в/м введення залізокомплексанта десфериоксамину в дозі 10 мг/кг маси активне залізо виводиться із сечею; якщо кількість виведення складає 0,4 мг, це вказує на латентний залізодефіцит; норма 0,6-1,3 мг за добу;
  • – приросту гемоглобіну після пробного лікування препаратами заліза за відсутності анемії;
  • – орального навантаження залізом натще (проба Гайльмері-Коха);
  • – тесту аутобляшкоутворення за Н. Клемпарським (норма 1,3%).

Діагностика

Латентний залізодефіцит (преданемія)

Основою діагностики є 6 лабораторних критеріїв:

  • 1. Рівень сироваткового заліза на нижній межі норми чи явно знижений (менш ніж 14,8 мкм/л).
  • 2. Підвищена загальна ЗЗЗС (до 520 мкг/%, чи 94,4 мкм/л).
  • 3. Результат десфералової проби, рівний 0,3-0,4 мг/добу.
  • 4. ЛЗЗС, що відповідає 440-445 мкг/%, чи 79-80 мкм/л.
  • 5. Знижений KHT (у дорослих менше 20%, у дітей менше 16-17%).
  • 6. Приріст гемоглобіну після пробного лікування препаратами заліза.

Клінічні симптоми: блідість шкіри за нормального рівня гемоглобіну й еритроцитів, "знічев'я" припинене збільшення маси в маленьких дітей, втрата апетиту, часті гострі респіраторні вірусні інфекції; у дітей рано з'являється спотворення смаку (поїдання крейди, вапна, вугілля, піску, глини, сирого м'яса, картоплі), нюху (пристрасть до ацетону, бензину, гасу, лакофарбових речовин); поява 2-3 нечітких змін шкіри та/чи її придатків (сухість, лущення, сухість волосся, втрата блиску, розщеплення кінчиків, тьмяні і ламкі нігті, їхнє виснаження і покресленість), "полірований", із субатрофією чи атрофією сосочків язик, тріщини язика, ангулярний стоматит.

Залізодефіцитна анемія (маніфестний залізодефіцит)

Різке відхилення усіх вказаних лабораторних показників (зниження сироваткового заліза у дітей нижче 10,1 мкг/л, у дорослих нижче 12,6 мкг/л), підвищення ЗЗЗС, зменшення KHT у сполученні з більш яскравими проявами клінічних симптомів – ламкістю волосся і нігтів, хронічними "заїдами", вираженим глоситом, виразками слизової оболонки порожнини рота і верхньої частини стравоходу, болями під часїжі, погофагією (льодоїдінням), бітуріею (рожевим забарвленням сечі після вживання салату з червоного буряка; у нормі залізовмісні ферменти печінки здатні цілком знебарвити буряк).

Звичайно за МЗД розвиваються ділянки гіперпігментації шкіри, що чергуються з депігментацією, частіше у вигляді подряпин або невеликих плям. У дорослих, особливо жінок, розвиваються виражена психічна астенія, м'язова кволість, погіршення пам'яті, парестезії, відраза до м'ясної їжі. Можуть з'явитися глибокі, болючі тріщини на п'ятах, кінчиках пальців. Серед тяжких проявів МЗД, особливо у дітей,– розвиток дрібноерозивного гастроентероколіту з кровотечею.

Клінічні симптоми: скарги на загальну кволість, підвищену втомлюваність, задишку при фізичному навантаженні, головний біль, запаморочення, сонливість, шум у вухах, порушення смаку – pica chlorotica (бажанняїсти глину, вапно, крейду), утруднення при ковтанні (синдром Plummer-Vinsona), серцебиття, болі у серці, може бути субфебрилітет; при огляді хворого: блідість шкіри та слизових, сухість шкіри, блакитний відтінок склер, хейльоз, ламкість нігтів і койлоніхія (нігті у формі годинникового скла), тахікардія, може бути систолічний шум у проекції верхівки серця.

Діагностика

  • 1. Основний етап (обов'язкові дослідження):
    • – загальний (гематологічний) аналіз крові (низький вміст гемоглобіну, кількість еритроцитів зменшена в меншій мірі, у зв'язку з чим кольоровий показник < 0,86, знижена концентрація та вміст гемоглобіну в еритроциті);
    • – мазок крові (гіпохромія, мікроцитоз, анізопойкілоцитоз, анулоцитоз; при тяжких формах анемії може спостерігатися лейкопенія, тромбоцитопенія або тромбоцитоз);
    • – кістковий мозок (клітинний, переважає еритроїдний ряд, дозрівання клітин загальмоване на рівні базо- та поліхроматофільних форм).
    • – показники обміну заліза (вміст заліза в сироватці крові у жінок < 11,5 мкмоль/л, у чоловіків < 13,0 мкмоль/л; загальна залізоза'язуюча здатність сироватки крові > 84,6 мкмоль/л; вміст феритину < 12 нг/мл).
  • 2. Додатковий етап (з метою з'ясування причини анемії): консультація гастроентеролога, гінеколога, проктолога, уролога; ФГДС, ФКС, дуоденальне зондування, аналіз калу на приховану кров.

Диференціальна діагностика гіпокромних станів

Показник

ЗДА

"Анемія хронічних хвороб"

Рівень сироваткового заліза

↓↓

Загальна залізозв'язуюча здатність сироватки крові

Вміст феритину

↑↑

Зразки формулювання клінічного діагнозу:

  • 1. Латентний залізодефіцит, аліментарна залізодефіцитна анемія середньої тяжкості.
  • 2. Постгеморагічна залізодефіцитна анемія тяжкого ступеня.
  • 3. Резорбтивна залізодефіцитна анемія середньої тяжкості.

Лікування

Лікування може проводитись амбулаторно і стаціонарно у лікувальних закладах 2 рівня надання медичної допомоги, за необхідності – у гематологічних відділеннях та поліклініках науково-дослідних установ.

Принципи терапії

  • 1. Усунення причини, що зумовила виникнення дефіциту заліза.
  • 2. Поповнення дефіциту заліза.
  • 3. Профілактика рецидиву анемії.

Латентний залізодефіцит (преданемія)

  • 1. За середньовікового рівня гемоглобіну і відсутності виражених відхилень лабораторних показників – організація раціонального харчового режиму з включенням продуктів, що містять достатню кількість заліза.
  • 2. За рівня гемоглобіну, що наближається до нижньої межі вікової норми, зниження сироваткового заліза до 60 мкг/% та KHT 20% у дорослих і 16-17% у дітей– поряд з відновленням дієти показаний один із препаратів сірчанокислого заліза з розрахунку 1-2 мг/кг/добу протягом 30-45 днів + аскорбінова кислота 10-15 мг/кг/добу.

Критерії одужання: нормалізація балансу заліза, приріст гемоглобіну і його нормальний рівень на кінець року.

ЗДА (МЗД)

Єдиний ефективний метод – застосування залізозамісних препаратів. Шлях застосування – парентеральний та ентеральний. Перевага на початку лікування надається ентеральному шляху введення ліків.

Покази до парентерального застосування препаратів заліза: стан після резекції шлунка, тонкого кишечника, синдром порушення всмоктування, неспецифічний виразковий коліт, хронічний ентероколіт, абсолютна непереносимість препаратів заліза для ентерального застосування.

Протипоказання: гемохроматоз, талассемія, активний гепатит, ІХС, ГХ II- III ст., бронхоспастичний стан, гострий нефрит та загострення хронічного нефриту.

Курсова доза заліза складає 1000-3000 мг. Кількість парентерального заліза на курс лікування можна розрахувати за формулою Gailani (1992): Залізо (мг) = (Нв нормальний – Не хворого) х маса (кг) х 0,221 + 1000.

Ускладнення в/в введення препаратів заліза: важкі алергічні реакції (в т. ч. анафілактичний шок), запізніла важка постсироваткова хвороба (з'являється через 1-3 дні після введення заліза проявляється міалгією, артралгією, підвищенням температури, алергічною висипкою, лімфоаденопатією), реакція на присутність вільних іонів заліза (задуха, біль у животі, попереку, нудота, блювота, зниження AT крові).

Коментар. Трансфузії концентрату еритроцитів хворим на ЗДА виправдані лише при вкрай тяжкому стані хворого та за необхідності швидкого збільшення рівня гемоглобіну при підготовці до операції.

Контроль стану хворого. Після виписки з стаціонару хворий перебуває під диспансерним наглядом терапевта та гематолога протягом 2-х років.

Препарати заліза та їх засвоєння

Препарати заліза найактивніше всмоктуються і мають найбільший ефект за вживання їх до їжі. Після прийому препаратів заліза не слід вживати яблука, груші, сливи, дині, повидло, джеми, тому що пектини, які містяться в них, вступають у комплекси з залізом і майже цілком виводять його з організму. У звичайних умовах максимальна концентрація заліза в крові настає через 4-6 год. після прийому усередину.

Дозуються препарати заліза з розрахунку належної величини елементарного заліза у відповідності до віку: підліткам 13-16 років – 200-250 мг/добу, особам, старшим від 17 років – 250-400 мг/добу. Або добова потреба заліза розраховується з огляду на 2-3 мг/кг/добу елементарного заліза (як правило, на 2-3 прийоми).

Тривалість лікування 4-6 місяців у залежності від тяжкості анемії в повній дозі призначають до нормалізації показників червоної крові, після чого дозу заліза зменшують вдвічі та продовжують лікування ще 3-4 місяці. Таке тривале лікування необхідне для поповнення депо заліза.

Залежно від механізму всмоктування всі препарати заліза розділяють на:

  • 1. Іонні залізовмісні препарати (сольові полісахаридні сполуки заліза), серед них: монокомпонентні препарати заліза; комбіновані препарати заліза, що містять додаткові складові частини (аскорбінову кислоту, фолієву кислоту, комплекси вітамінів, серин тощо).
  • 2. Неіонні сполуки, до яких належать препарати, представлені гідроксид- полімальтозним комплексом тривалентного заліза.

Препарати заліза

Засвоєння, %

Залізо відновлене

1,25

Заліза лактат

8,0

Заліза сульфо-хлорат

12,0-20,0

Заліза сульфат

14,0

Заліза карбонат

7,0

Заліза хлорид

6,0

Заліза глюконат

22,0

Заліза амоніо-цитрат

8,0-14,0

Препарати заліза

Препарат

Склад

Форма випуску

Вміст

елементарного

заліза

Препарати для ентерального застосування

Фероплекс

Сульфат заліза, аскорбінова кислота

Табл. 0,5

20%

Тардиферон-

ретард

Сульфат заліза, аскорбінова кислота, мукопротеаза

Драже 256,6 мг

80 мг

Гінотардиферон

Сульфат заліза, аскорбінова кислота, мукопротеаза, фолієва кислота

Драже 256,6 мг

80 мг

Феро-Градумет

Сульфат заліза

Табл.

105 мг

Актиферин

Сульфат заліза, 0, L-серин Сульфат заліза, 0, L-серин, глюкоза,

Капс. 0,11385

34,5 мг 34,2 мг

фруктоза

Сульфат заліза, 0, L-серин, глюкоза, фруктоза, калію сорбат

Сироп фл. 100 мл (0,171 г/5 мл) Краплі фл. 30 мл (0,0472 г/1 мл)

9,48 мг

Феньюльс

Сульфат заліза, аскорбінова кислота, нікотинамід, вітаміни групи В

Капс.

45 мг

Фенотек

Сульфат заліза

Капс.

150 мг

Ранферон-12

L

Фумарат заліза, аскорбінова кислота, фолієва кислота, цианокобаламін, цинку сульфат

Капс., 300 мг

100 мг

Іроаіт

Заліза сульфат, аскорбінова кислота, фолієва кислота, цианокобаламін, лізину моногідрохлорид

Kanc., 300 мг

100 мг

Глобирон

Фумарат заліза, фолієва кислота, цианокобаламін, піридоксин, натрію докузат

Капс., 300 мг

100 мкг

С°рбифер-Дурулес

Сульфат заліза, аскорбінова кислота

Табл., 320 мг

100 мг

Тотьєма

Глюконат заліза

Ампули для внутрішнього прийому 10 мл

50 мг

Аристоферон

Сульфат заліза

Сироп, 200 мл (5 мл/200 мг)

Феронал

Глюконат заліза

Табл., 300 мг

12%

Фероглюконат

Глюконат заліза

Табл., 300 мг

12%

Гемофер

пролонгатум

Сульфат заліза

Табл., 325 мг

105 мг

Залізне вино

Сахарат заліза

Розчин, 200 мл (10 мл/40 мг)

Хеферол

Фумарат заліза

Капс., 350 мг

100 мг

Феростаб

Фумарат заліза, аскорбінова кислота

Табл., 154 мг

33%

Фолфетаб

Фумарат заліза, аскорбінова кислота

Табл., 200 мг

33%

Фероплект

Сульфат заліза, аскорбінова кислота

Табл., 50 мг

10 МГ

Фефол

Сульфат заліза, фолієва кислота

Табл., 150 мг

47 мг

Гемоферон

Цитрат заліза, фолієва кислота, цианокобаламін

Флакон 200 мл

Ферофольгама

Сульфат заліза, фолієва кислота, цианокобаламін

Капс., 100 мг

20%

Макрофер

Глюконат заліза, фолієва кислота

Шипучі табл., 625 мг

12%

Гемсинерал-ТД

Фумарат заліза, фолієва кислота, цианокобаламін

Капс., 200 мг

67 мг

Ферамін-Віта

Аспарагінат заліза, аскорбінова кислота, фолієва кислота, цианокобаламін, сульфат цинку

Табл., 60 мг

Мальтофер

Полімальтозний гідроксильний комплекс заліза

Краплі, сироп 10 мг заліза в 1 мл. Табл, для жування, 100 мг

Мальтофер Фол

Полімальтозний гідроксильний комплекс заліза, фолієва кислота

Табл, для жування, 100 мг

Ферум Лек

Полімальтозний гідроксильний комплекс заліза

Табл, для жування 100 мг

Препарати для парентерального застосування

Ферум Лек

Полімальтозний гідроксильний комплекс заліза

Ампули для в/м введення по 2 мл

Ампули для в/в введення по 5 мл

100 мг/2 мл 100 мг/5 мл

Венофер

Полімальтозний гідроксильний комплекс заліза

Ампули для в/в введення по 5 мл

100 мг/5 мл

Особливості феротерапії:

  • 1. Підготовка слизової оболонки LUKT для оптимального всмоктування заліза (перед початком лікування рекомендується 2-3 рази прийом проносного засобу до рідкого випорожнення з метою очищення крипт слизової кишки від запальної паді чи слизу, "захисного" змащення).
  • 2. Супутній прийом аскорбінової кислоти, що на 30% активує всмоктування препаратів заліза (100 мг 3 рази на добу, дорослим можна 30-50 мл червоного вина під час лікування, запивати фруктовими соками).
  • 3. Відмова від чаю під час лікування (танін чаю утворює комплекси із залізом).
  • 4. Зменшене вживання борошняних виробів на час лікування (гальмують всмоктування).
  • 5. Прийом препаратів заліза у максимально переносній дозі до повної нормалізації гемоглобіну (через 6-8 тижнів).
  • 6. Контроль за ефективністю лікування шляхом призначення загального аналізу крові, але не раніше ніж через 12-14 днів від початку терапії.

Критерії оцінки ефективності лікування: ретикулоцитарна криза на 7-10 день від початку лікування, приріст рівня гемоглобіну на 3-4 тижні лікування, нормалізація рівня гемоглобіну та морфології еритроцитів на 6-8 тижні лікування, поповнення тканинних запасів на 4-6 місяці лікування, контроль проводиться за рівнем феритину, який визначають через тиждень після закінчення прийому заліза.

За малоефективного лікування слід замінити препарат на більш засвоюваний, підключити стимулюючі медикаменти (полівітаміни, рослинні адаптогени), призначити короткий курс преднізолону жінкам та тестостерону чоловікам або ін'єкції ретаболілу № 1-3, перейти на ін'єкційні форми заліза, скасувавши таблетовані.

За неефективного лікування необхідно повторно обстежити хворого на мієлопроліферативний синдром, синдром Рандю-Ослера, глистну інвазію, пухлинний процес, перейти на ін'єкційні препарати заліза, паралельно усередину призначити преднізолон 2-5 мг/кг або тестостерон у будь-якій формі, доповнити терапію помірними дозами вітаміну Be, за наростаючої анемізації перелити свіжу донорську кров, перевірити рівень трансферину, за наявності показань провести дезінтоксикацію організму.

Поповнення запасів заліза (терапія насичення), які представлені залізом феритину і гемосидерину печінки та селезінки, проводиться залізовмісними препаратами протягом 3 міс. у добовій дозі, що у 2-3 рази менше порівняно з дозою для лікування анемії.

Дієта використовується як допоміжний метод. Дієта хворого на анемію повинна включати: 130 г білків, 90 г жиру, 350 г вуглеводів, 40 мг заліза, 5 мг міді, 7 мг марганцю, 30 мг цинку, 5 мкг кобальту, 2 мг метионіну, 4 мг холіну, вітаміни групи В і С.

Набір продуктів, що містять залізо: м'ясо червоних сортів (яловичина), печінка, нирки, легені, яйця, риба, оселедець, крупи вівсяна, гречана, боби, білі гриби, какао, шоколад, овочі, горох, квасоля, пшениця, яблука, апельсини, персики, кизил, родзинки, чорнослив, гематоген, зелень, кумис у добовій дозі 0,75-1,0 л, мед за відсутності алергії. Соки – прозорі (в них немає пектинів). Краще всмоктується залізо тваринного походження та двовалентне, залізо м'яса – краще, ніж залізо печінки. Найкраще засвоюється залізо телятини (22%), риби (11%), Яєць та зелених фруктів (3%), кукурудзи (1%).

Може бути рекомендований фітозбір з листя кропиви, череди, суниці, чорної смородини з настоянкою плодів шипшини.

Профілактичний прийом препаратів заліза (залізо 1 мг/кг/добу + аскорбінова кислота + полівітаміни) повинні здійснювати:

  • 1. Діти та жінки, що проживають в умовах спекотного клімату (втрати з потом).
  • 2. Діти та дорослі зі зниженим апетитом.
  • 3. Жінки, які мали багато пологів.
  • 4. Вагітні жінки протягом усього гестаційного періоду і лактації (по 60мг елементарного заліза на добу).
  • 5. Жінки, які мають термін менструації більший за 5 діб та рясно менструюють незалежно від тривалості.
  • 6. Недоношені діти.
  • 7. Жителі певних геобіологічних регіонів.
  • 8. Особи з кишковим лямбліозом чи іншими паразитозами.
  • 9. Дівчата-підлітки в період інтенсивного росту і становлення менструального циклу.
  • 10. Постійні жителі високогірних районів (в яких подвійний оборот заліза).
  • 11. Особи, що контактують з пестицидами та дефоліантами, мають постійну метанолову чи аміачну інтоксикацію.
  • 12. Активні донори.
  • 13. Особи, які перенесли резекцію кишки.

  • [1] Матеріал викладено згідно Наказу МОЗ України №647 від 30.07. 2010 р. "Про затвердження клінічних протоколів надання медичної допомоги хворим зі спеціальності "Гематологія"".
 
<<   ЗМІСТ   >>