Повна версія

Головна arrow Медицина arrow Сучасні класифікації та стандарти лікування захворювань внутрішніх органів. Невідкладні стани в терапії

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Гіпотиреоз

Визначення

Гіпотиреоз – синдром, викликаний тривалою, стійкою недостатністю гормонів щитоподібної залози в організмі або зниженням їх біологічних ефектів на тканинному рівні, що веде до зниження основного обміну, пригнічення обмінних процесів, порушення функціонального стану різних органів і систем.

Класифікація[1]

  • 1. Форма гіпотиреозу.
  • 1.1. Вроджений: аномалії розвитку ЩЗ, порушення синтезу тиреоглобуліну (ТГ), дефекти рецепторів на ЩЗ, зоб новонароджених, тяжкий дефіцит йоду, синдром резистентності до ТГ.
  • 1.2. Набутий:
  • 1.2.1. Первинний: ідіопатичний, аутоімунний тиреоїдит, тиреоїдит Ріделя, де Кервена, туберкульоз, саркоїдоз, амілоїдоз ЩЗ, післяопераційний, пострадіаційний, пухлини ЩЗ, ендемічний зоб, медикаментозний.
  • 1.2.2. Вторинний: патологія гіпофіза – пухлини, видалення гіпофіза у випадку пухлин, рентгенорадіотерапія, кріодеструкція, ішемічний некроз, крововилив у гіпофіз; патологія гіпоталамуса – інфекційні захворювання, гемохроматоз, метаболічні розлади, аутоімунні і запальні процеси, травми, пухлини (третинний гіпотиреоз).
  • 2. Перебіг гіпотиреозу:
  • 2.1 Постійний.
  • 2.2. Транзиторний.
  • 3. Тяжкість перебігу.
  • 3.1. Субклінічний (лабораторний) гіпотиреоз.
  • 3.2. Клінічний гіпотиреоз.
  • 3.2.1. Легка форма.
  • 3.2.2. Середньої тяжкості.
  • 3.2.3. Тяжкий.
  • 4. Клінічні варіанти: набряковий, шлунково-кишковий, серцево-судинний, нервово-психічний, кістково-суглобовий, анемічний, парадоксальний, постклімактеричний, змішаний.
  • 5. Стан компенсації.
  • 5.1. Компенсований.
  • 5.2. Субкомпенсований.
  • 5.3. Некомпенсований.
  • 6. Наявність ускладнень.
  • 6.1. Неускладнений.
  • 6.2. Ускладнений: полінейропатія; міопатія; енцефалопатія; кретинізм; АГ; гіпотиреоїдна кома.

Скринінг вродженого гіпотиреозу

На 4-5-й день після народження (у недоношених на 7-14-й) береться 5-6 крапель крові з п'ятки на спеціальний пористий папір на визначення тиреотропіну імунофлюоресцентним методом.

Вмісг тиреотроліну, мк 0,1/мл; T4, ммоль/л

Висновок

Дія

ТТГ до 20

Норма

ТТГ 20-50

Потрібні повторні обстеження

Забирається кров з вени й визначаються T4 та ТТГ

Тиреотропін до 20. T4 понад 120

Норма

Лікування не потрібне

Тиреотролін понад 20. T4 менше 120

Гіпотиреоз

Негайна замісна терапія

Тиреотропін 20–50. T4 понад 120

Потрібне повторне обстеження через 7 днів, 1 міс.

У разі зростання ТТГ – замісна терапія

ТТГ 50-100

Підозра на гіпотиреоз

Взяти кров з вени для визначення T4 та ТТГ і зразу ж призначити L-тироксин. Після отримання результатів досліджень лікування не припиняють

ТТГ понад 100

Велика вірогідність

вродженого

гіпотиреозу

Взяти кров з вени і, не очікуючи результатів, призначити L-тироксин. Корекція лікування за результатами досліджень

Контрольні дослідження T4 проводяться через 2 тижні, 6 тижнів, 3, 6, 9 і 12 міс. для оцінки адекватності замісної терапії.

У віці 1 року уточнюють діагноз. На 2-му тижні лікування T4 змінюють лікуванням T3 в адекватній дозі, після чого скасовують його зовсім. Беруть кров звени й визначають T4, T3, ТТГ. За нормальних показників лікування не поновлюють. Контрольні дослідження через 2 тижні, 1 та 6 міс. (Virtanen M., 1988).

Лабораторна діагностика

Критерій

Гіпотиреоз

Первинний

Вторинний

Третинний

пт

↓ або N

↓ або N

T3

N або ↓

N або ↓

N або ↓

T4

Поглинання J131

↓ N або ↑

↓ або N

↓ або N

Проба з ТТГ

негативна

позитивна

позитивна

Проба з ТРГ*

різко позитивна

негативна

слабо позитивна

Примітка: ТРГ – тиреотропін-релізінг гормон.

Ступені тяжкості

Критерії

Легка форма (субклінічний)

Середня ТЯЖКІСТЬ (маніфестиий)

Тяжка форма (ускладнений)

Скарги

Маловиразні: загальна кволість, підвищена втомлюваність, зниження розумової та фізичної працездатності, збільшення маси тіла, задишка під час ходи

Чіткі: набряки лиця, кінцівок, мерзлякуватість, сонливість, зниження пам'яті

Демонстративні: загальмованість, значне зниження пам'яті, депресія, психози, постійна сонливість

Ознаки міопатії

Легкі

Чітко виражені

Адинамія

Ознаки нейропатії

Оніміння, парестезії кінцівок

є

Виражені, порушені всі види чутливості

Сухість шкіри

На ліктях

Суха та щільна

Суха та щільна

Набряки

Пастозність обличчя

Розповсюджені

Розповсюджені, рідина в серединних порожнинах

Пульс (за хв.)

До 60

60-50

50-40

ЕКГ-ознаки

Дистрофія міокарда

Зменшений вольтаж, зубці P і T сплощені, ознаки коронарної недостатності

Мікседематозне серце, гіпертрофія, ознаки порушення провідності

Загальні ліпіди (г/л)

До 10,5

До 12,6

Більше 12,6

Холестерин

(ммоль/л)

До 8,4

До 10,4

Більше 10,4

Тригліцериди (ммоль/л)

До 2

До 2,5

Більше 2,5

Анемія

Відсутня

Нормо-, гіпо- або гіперхромія

є

Tr T1 крові

Норма або помірно знижені

Знижені

Значно знижені

ТТГ (мк ОД/мл)

Збільшений до 10

Більше 10

Значно збільшений

Ускладнення

Серцева недостатність, психоз, кретинізм, полісерозити

Стан після лікування

Всі симптоми зникають на тлі адекватної замісної терапії тиреоїдними гормонами

Лабораторні показники нормалізуються, залишається сухість шкіри, схильність до закрепів, зниження пам'яті, розумової та фізичної працездатності

Поліпшення, але значно виражені клінічні ознаки

Зразки формулювання діагнозу

  • 1. Післяопераційний гіпотиреоз (2001 р. – тиреоїдектомія з приводу фолікулярної аденоми ЩЗ), середнього ступеня, в стадії декомпенсації.
  • 2. Аутоімунний тиреоїдит, гіпертрофічна форма, дифузний зоб II ст. Гіпотиреоз, легка форма, в стадії компенсації.
  • 3. Ендемічний зоб III ст. Гіпотиреоз, тяжка форма, в стадії декомпенсації. Вторинна анемія, середнього ступеня тяжкості. Гіпертиреоїдна кардіоміопатія, СНIIД. Гіпотиреоїдна енцефалопатія II ст.

Лікування

Мета лікування – забезпечити достатній рівень тиреоїдних гормонів. Найбільш об'єктивним критерієм адекватності дози тиреоїдних препаратів б нормальний рівень в крові ТТГ (первинний гіпотиреоз) або вільного T4 (вторинний гіпотиреоз). Застосовують препарати L-тироксину, трийодтироніну, їх комбінацію, а в разі ендемічного гіпотиреозу – у поєднанні з йодидом калію.

Лікування L-тироксином починають з невеликої дози ранком, за 30 хв. до їжі): у молодих пацієнтів – 25 мкг/добу, літніх – 12,5 мкг/добу, у випадку супутньої серцевої патології – 6,25 мкг/добу. Потім доза поступово збільшується до постійної підтримуючої: у молодих – за 3-4 тижні, у літніх – за 2-3 міс., у випадку супутньої серцевої патології – за 4-6 міс. В середньому вона становить 1,6 мкг/1 кг маси тіла (для жінок – близько 100 мкг/добу, для чоловіків – 150 мкг/добу), в разі тяжкої супутньої патології – 0,9 мкг/кг.

Склад та дози тиреоїдних препаратів

Назва

Форма випуску

Середня добова початкова доїв

L-тироксин

Табл, по 50, 75, 100, 150, 200, 300, 1000 мкг T,

25–50 мкг

Трийодтиронін

Табл, по 20 та 50 мкг T3

25-50 мкг

Тиреотом

Табл, по 40 мкг T4 + 10 мкг T3

1 табл.

Тиреотом-форте

Табл, по 120 мкг T4 + 30 мкг T3

0,5 табл.

Тиреокомб

Табл, по 70 мкг T4 + 10 мкг T3 + 50 мкг KJ

0,5 табл.

Тиротардин

Табл, по 20, 50 мкг T3

25–50 мкг

Новотирол

Табл, по 100 мкг T4 + 20 мкг T3

0,5 табл.

Протирид

Табл, по 100 мкг T4 + 10 мкг T3

0,5 табл.

Еутирокс

Табл, по 50, 100, 150 мкг T4

25-50 мкг

Тиворал

Табл, по 100 мкг T4

25–50 мкг

Тиро-4

Табл, по 100 і 200 мкг T4

25–50 мкг

Тріакана

Табл, по 0,35 мг T3

Еферокс

Табл, по 100 мкг T4

25–50 мкг

  • [1] Б.А. Бєлінський, Н.Б. Зелінська, 1998 р.
 
<<   ЗМІСТ   >>