Тиреоїдити

Визначення

Тиреоїдити – це група захворювань ЩЗ запального характеру, різних за етіологічними, патогенетичними та клінічними наслідками.

Класифікація

I. Гострий тиреоїдит:

• 1. Гнійний – бактеріальної етіології з гнійною інфільтрацією та абсцедуванням, без порушення функції ЩЗ;
• 2. Негнійний (асептичний) – небактеріальної етіології, з вираженим больовим синдромом на фоні збільшення ЩЗ, наслідком є гіпотиреоз.

II. Підгострий тиреоїдит:

• 1. Гранульоматозний (де Кервена) – вірусної етіології, з загальною інфекційно-запальною симптоматикою, на фоні транзиторного тиреотоксикозу, потім повне відновлення функції ЩЗ;
• 2. Лімфоцитарний (післяпологовий) – інфільтрація ЩЗ лімфоцитами.

III. Хронічні тиреоїдити:

• 1. Специфічні – септикомікозні, сифілітичний, туберкульозний;
• 2. Аутоімунний– ураження ЩЗ клітинами імунної системи: гіпертрофічна форма – характеризується збільшеннями ЩЗ; атрофічна – на фоні зменшення ЩЗ, що веде до гіпотиреозу;
• 3. Фіброзно-інвазивний (зоб Ріделя).

Критерії діагностики аутоімунного тиреоїдиту (AIT)

Основні критерії:

• 1. Антитіла до тиреоїдної пероксидази (ТПО) >250.
• 2. Антитіла до ТГ >500.
• 3. Цитологічні ознаки тонкоголкової пункційної біопсії: наявність у пунктаті оксифілів та лімфоцитів.
• 4. Гіпотиреоз.

Додаткові критерії:

• 1. Рівень ТТГ в крові > 10 мМО/л.
• 2. Пальпаторні ознаки: ущільнення ЩЗ, її атрофія.
• 3. УЗД-ознаки: мозаїчність структури ЩЗ.
• 4. Антитіла до ТПО > 100 і < 500.
• 5. Антитіла до ТГ > 100 і < 1000.

Для діагнозу AIT повинно бути 3 основних критерії, в інших випадках мова йде лише про вірогідність АІТ: 2 основних +1 додатковий; 1 основний + 2 додаткових або не менше 4 додаткових.

Критерії діагностики підгострого тиреоїдиту

• 1) Зв'язок із вірусною інфекцією, загальнозапальні симптоми;
• 2) біль під час пальпації ЩЗ;
• 3) прискорення ШОЕ на фоні нормального рівня лейкоцитів;
• 4) нейтрофільна інфільтрація у тонкогол новому пункційному дослідженні.

Післяпологовий тиреоїдит

Один з варіантів АІТ. У цьому випадку визначається інфільтрація ЩЗ лімфоцитами. Відмінностями післяпологового тиреоїдиту є його розвиток після пологів через 1-3 міс. та зміна фаз клінічного прояву помірно вираженого тиреотоксикозу тимчасовим гіпотиреозом. Все, як правило, закінчується повним відновленням функції ЩЗ. Діагноз виставляється за наявності зв'язку з пологами, залежно від стадії тиреотоксикозу або гіпотиреозу, підвищеного рівня антитіл до ТПО, на УЗД –помірно збільшена ЩЗ.

Зразки формулювання діагнозу

• 1. Гострий тиреоїдит, дифузний нетоксичний зоб II ст., еутиреоз.
• 2. Підгострий тиреоїдит, дифузний зоб II ст., транзиторний тиреотоксикоз, легка форма.
• 3. Аутоімунний тиреоїдит, атрофічна форма, гіпотиреоз, середнього ступеня тяжкості, в стадії декомпенсації.
• 4. Аутоімунний тиреоїдит, гіпертрофічна форма, дифузний зоб IІ ст., тиреотоксикоз, середнього ступеня тяжкості, в стадії декомпенсації.
• 5. Післяпологовий тиреоїдит, дифузний зоб IІ ст., еутиреоз.

Терапевтична тактика за тиреоїдитів

Оскільки тиреотоксикоз у випадку тиреоїдитів за природою деструктивний, антитиреоїдні препарати не призначаються. Обмежуються призначенням β-адреноблокаторів (анаприліну, метопрололу), які дозволяють зменшити тахікардію та деякі інші симптоми. На стадії гіпотиреозу призначають тироксин під контролем ТТГ крові. Підгострий тиреоїдит лікується ГКС, початкова доза 40-50 мг з поступовим зменшенням до підтримуючої 5-10 мг преднізолону.