Соматоформні розлади

Головною ознакою цих розладів є періодичні або постійні скарги хворого на певні хворобливі соматичні прояви, які потребують ретельного медичного обстеження, в зв'язку з їх небезпекою для його здоров'я або навіть життя. Результати таких обстежень лікарями загальної практики, як правило, с негативними, але хворого це не задовольняє і він залишається впевненим у своїй важкій соматичній хворобі. За клінічними проявами в цій групі виділяють: соматизований розлад (F 45.0); соматоформний розлад, недиференційований (F 45.1); іпохондричний розлад (F 45.2); соматоформна вегетативна дисфункція (F4S.3); хронічний соматоформний больовий розлад (F45.4); інші соматоформні розлади (F 45.8); соматоформний розлад не уточнений (F45.9).

Соматизований розлад

Діагностика

Клінічні діагностичні критерії, згідно з MKX-IO

A. Протягом не менше двох років хворий скаржиться на численні різноманітні соматичні порушення, які не можуть бути пояснені ніякими реальними соматичними захворюваннями. Якщо у нього і є яке-небудь дійсне соматичне захворювання, воно не може пояснити ступінь тяжкості, численність, стійкість соматичних скарг або рівень супутньої соціальної дезадаптації хворого.

Б. Заклопотаність хворого цими симптомами викликає в нього постійний дистрес і обумовлює його повторні звернення по діагностичну допомогу до лікарів різного фаху. Він може також наполегливо займатися самолікуванням, або користуватись методами "нетрадиційної медицини".

B. Хворий уперто не погоджується з твердженням лікарів про відсутність у нього соматичного захворювання.

Г. Спостерігаються ознаки, які належать не менш ніж до двох різних груп в переліку, що наводиться нижче, причому загальна їх кількість має досягати шести і більше:

Шлунково-кишковий тракт: 1. Біль у череві. 2. Нудота. 3. Відчуття розпирання або переповнення газами. 4. Неприємний присмак у роті або обкладений язик. 5. Блювота або відрижка їжею. 6. Скарги на посилену перистальтику кишок або часте відходження газів. 7. Закрепи. 8. Проноси.

Серцево-судинна система: 1. Задишка при відсутності фізичного навантаження. 2. Дискомфорт в грудях, стискання. 3. Серцебиття. 4. Раптове почервоніння або блідість шкіри. 5. Коливання артеріального тиску в залежності від хвилювань.

Урогенітальні симптоми: 1. Дизурія або скарги на часте сечовипускання. 2. Неприємні відчуття в зоні статевих органів. 3. Скарги на незвичайні або рясні виділення із піхви. 4. Порушення статевих відчуттів.

Дихальна система: 1. важкість дихання (труднощі вдихнути). 2. Відчуття "нехватки повітря". 3. Покашлювання. 4. Виділення мокроти в надмірних кількостях або незвичайної консистенції. 5. Відчуття подразнення в горлі.

Шкірні симптоми: 1. Відчуття надмірної сухості або вологості шкіри. 2. Свербіння. 3. Відчуття "стягування". 4. Сприйняття кольору шкіри, як незвичайного, хворобливого.

Больові симптоми: 1. Біль у кінцівках або суглобах. 2. Головні болі. 3. Болі в різних частинах тіла.

Соматосенсорні розлади: незвичайне відчуття оніміння або того, що пече, крутить в різних частинах тіла, частіше кінцівках.

Статичні розлади: 1. Похитування при ходьбі. 2. Запаморочення, головокружіння. 3. Скутість.

Дисморфічні симптоми: відчуття свого тіла або частин тіла, як потворного.

Д. Симптоми не належать проявам шизофренії (F 20-F29), афективним розладам (F 30-F39) або панічному розладу (F 41.0).

З метою диференційної діагностики проводяться відповідні тести.

Принципи додаткової діагностики:

До початку лікування необхідно провести ретельне обстеження і консультування відповідно до характеру скарг хворого лікарями – вузькими фахівцями (гастроентеролога, кардіолога, гінеколога, уролога та ін.) з проведенням лабораторних та інструментальних методів обстеження з метою виключення можливості соматичної патології.

Лікування

Зазвичай амбулаторні або напівстаціонарні. У важких випадках – стаціонарні.

Фармакотерапія залежить від важкості симптомів, характерологічних якостей пацієнта:

• – транквілізатори (альпрозолам, гідазепам, діазепам та інші) – короткочасний (до двох місяців) курс – як засоби, що зменшують відчуття спазмів;
• – бета-адреноблокатори;
• – пірліндол, ліпофезін;
• – СІЗЗС, СІЗЗС та Н, HACCA в комбінуванні з транквілізаторами. Більш показані – сертралін (пароксетин), флуоксетин, есциталопрам, циталопрам, міртазапін – при коморбідній депресії, мілнаципран та інші;
• – нейролептики – тіоридазін кветіапін (сероквель), рисперидон, оланзапін, хлор протиксен та інші – при високих рівнях тривожності, соматосенсорних, дисморфічних розладах;
• – нейрометаболічні та вазо-вегетотропні препарати – при наявності статичних розладів.

Психотерапія – пацієнт може бути направлений до психотерапевта або лікар сімейної практики може провести когнітивно-поведінкову терапію при умові того, що він пройшов відповідне навчання.

Тривалість лікування від 3 до б місяців.