Непритомність

Визначення

Раптова короткочасна втрата свідомості та м'язового тонусу, що виникає внаслідок транзиторної гіпоперфузії мозку.

Класифікація непритомних станів

• 1. Кардіогенна непритомність виникає у разі зменшенні серцевого викиду; стеноз аорти або легеневої артерії, масивна ТЕЛА, міксома або тромб лівого передсердя, тампонада серця, гострий ІМ, ШТ, фібриляція шлуночків, повна АВ-блокада.
• 2. Гемодинамічна непритомність виникає за неадекватної артеріальної вазоконстрикції (вазовагальне зомління, постуральна гіпотензія, хірургічна або фармакологічна симпатектомія), гіповолемії (кровотеча, хвороба Адісона), падіння венозного тонусу (передозування нітратів, гангліоблакоторів, захворювання вегетативної нервової системи).
• 3. Непритомність у разі обструкції мозкових артерій: спазм або тромбоз артерій, стиснення хребтової артерії, синдром гіпервентиляції.

Діагностика

Клінічні ознаки. Можливі передвісники синкопе: головний біль, нудота, слабкість, пітливість, порушення зору. Хворий раптово втрачає свідомість, блідий, його кінцівки холодні, скелетні м'язи розслаблені, можливі клонічні судоми обличчя та тулуба. Пульс слабкий або аритмічний, AT знижений, дихання поверхневе, холодний піт. Зіниці звужені, але реакція на світло збережена. У горизонтальному положенні свідомість швидко та повністю відновлюється, хворий орієнтується, пам'ятає, що передувало непритомності.

Інструментальні та інші методи обстеження. Реєстрація ортостатичного AT та ЕКГ для діагностики вазовагальних, ситуаційних та ішемічних кардіогенних синкопе на догоспітальному етапі. На госпітальному етапі: ехокардіографія, стрес-тест, добове моніторування EKβ електрофізіологічне дослідження, маркери некрозу міокарда та метаболічних порушень, функціональні проби (масаж каротидного синуса, проба з пасивним ортостазом, АТФ-тест з метою виключення нейрогенного та кардіогенного синкопе.

Основні принципи невідкладної допомоги

Мета – забезпечення адекватного мозкового кровотоку. Під час відновлення свідомості не поспішати піднімати хворого. Лікування не показано при одноразовому синкопе у хворих, які не мають високого ризику.

Загальні заходи. Покласти хворого на бік, схилити голову донизу, та припідняти ноги (під кутом 60-70°); або посадити та опустити голову нижче колін. Розстібнути комірець, послабити тугий одяг. Окропити обличчя та шию холодною водою. Дати вдихнути пари нашатирного спирту. Зігріти хворого. Рефлекторний вплив: масаж мізинців рук (біля кореня нігтя), стискання мочок вух декілька разів.

Медикаментозна терапія:

• – кордіамін 1-2 мл 25% р-ну п/ш або
• – кофеїну бензонат натрія 1-2 мл 10% р-ну п/ш або
• – сульфокамфокаїн 2 мл 10% р-ну в/м або
• – мезатон 1 мл 1% р-ну п/ш;
• – ефедрину гідрохлорид 1 мл 5% р-ну п/ш; або атропіну сульфат 1 мл 0,1% р-ну п/ш; або платифілін 1 мл 0,2% р-ну п/ш – за брадикардії;
• – колоїди та кристалоїди в/в крапельно при гіповолемії (див. "Зневоднення");
• – у разі аритмії – лікування відповідно до існуючих протоколів (див. "Пароксизмальні порушення ритму").

• [1] Guidelines on management (diagnosis and treatment) of syncope / Brignole M., Alboni P., Benditt D. (et al ] / Eur. Heart J. – 2001. – № 22(15). – P.: 1256-1306.