Повна версія

Головна arrow Медицина arrow Сучасні класифікації та стандарти лікування захворювань внутрішніх органів. Невідкладні стани в терапії

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Раптова (клінічна) смерть

[1]

Визначення

Критичний рівень розладів життєдіяльності організму з катастрофічним зниженням AT, глибоким порушенням газообміну та метаболізму.

Діагностика

Клінічні ознаки: відсутність пульсу на сонних артеріях до 10 с, розширення зіниць, відсутність спонтанного дихання, зникнення корнеального та зіничного рефлексів, порушення біоелектричної активності кори великих напівкуль за даними електроенцефалографії.

"Мозкова смерть" як діагноз реєструється у разі незворотного ушкодження кори великих напівкуль головного мозку (декортикація) на підставі тріади симптомів: відсутність спонтанного дихання (тривала ШВЛ), зникнення корнеального та зіничного рефлексів, згасла біоелектрична активність кори великих напівкуль головного мозку, що реєструється у вигляді ізоелектричної лінії на ЕЕГ протягом 3 год.

Основні принципи невідкладної допомоги

1 стадія. Елементарна підтримка життя.

Мета – екстренна оксигенація.

Послідовність основних засобів з підтримки життєдіяльності проводиться за алгоритмом "САВ":

Cкомпресійне здавлення грудної клітки:

  • – прекардіальний удар за встановлення на моніторі початку фібриляції шлуночків або ШТ без пульсу за відсутності дефібрилятора, має сенс лише в перші 10 сек. зупинки кровообігу!;
  • – закритий масаж серця шляхом компресійного здавлення грудної клітки (частота компресійних здавлень > 100 здавлень/хв.!, сила компресії 45- 55 кг, глибина вдавлення 3-5 см у дорослих пацієнтів, грудна клітка повинна повністю розправлятися після кожного здавлення, інтервали між здавленнями мають бути мінімальними, співвідношення "здавнення : вдохи" – 30: 2, виконується синхронізовано);
  • – за протекції дихальних шляхів (інтубація трахеї, використання ларингомаски або комбітьюбу) компресія грудної клітки повинна проводитися з частотою 100/хв., вентиляція – з частотою 10/хв., асинхронно.

А – звільнення дихальних шляхів: "золотим стандартом" забезпечення прохідності дихальних шляхів є потрійний прийом за П. Сафаром (закидання голови, відкриття рота, висунення нижньої щелепи) та інтубація трахеї; як альтернативу застосовують ларингеальну маску або двопросвітний повітрявід Combitube);

В екстрена ШВЛ для оксигенації крові проводиться за допомогою прийомів "рот до рота", "рот до носа", "рот до трубки" (S-подібна трубка Сафара), "рот до маски" (маска Лаєрдала, "ключ до життя"), а також з використанням найпростіших портативних засобів ІІІВЛ типу мішка Амбу. Параметри ШВЛ: частота 10/хв., кожний вдих нефорсований тривалістю 2 сек. з одночасним контролем наявності екскурсії грудної клітки, об'єм вдиху 500-600 мл. Якщо використовувати стаціонарні респіратори: дихальний об'єм 6-7 мл/кг маси тіла, частота дихання 10/хв. для попередження гіпервентиляції, FiO2 1,0. ШВЛ – 2 вдихи виконуються після звільнення дихальних шляхів та 30 компресійних здавлень грудної клітки.

2 стадія. Подальша підтримка життя.

Мета – відновлення спонтанного кровообігу за алгоритмом "DEF":

D налагодження венозного доступу, медикаментозна терапія, фармакологічне забезпечення реанімації: рекомендовано 2 шляхи доступу для введення препаратів – в/в (центральний (підключична або внутрішня яремна вени) або периферичні вени, препарати повинні бути розведені на 10- 20 мл 0,9% р-ну NaCl або води для ін'єкцій) та ендотрахеальний (доза препаратів подвоюється та вводиться на 10 мл води для ін'єкцій).

Препарати для фармакологічного забезпечення реанімації

Препарат

Спосіб застосування

Адреналін

0,18% 0,55 мл (1 мг) кожні 3–5 хв. в/в або 0,18% 1,1–1,65 мл (2-3 мг) ендотрахеально

Атропін

0,1% 3 мл (3 мг) в/в одноразово у разі асистолії та електричній активності без пульсу, асоційованої з брадикардією (ЧСС < 60 уд./хв.)

Аміодарон

Початкова доза – 5% 6 мл (300 мг), за необхідністі повторно – 5% 3 мл (150 мг), потім продовжити введення 5% 18 мл (900 мг) в/в крапельно протягом 24 год. У разі фібриляції шлуночків/ШТ без пульсу, рефрак- терної до електроімпульсної терапії після 3-го неефективного розряду

Лідокаїн

Початкова доза 5 мл (100 мг) з розрахунку 0,05–0,075 мл/кг (1–1,5 мг/кг) в/в, за необхідності додатково в/в струминно 2,5 мл (50 мг). Загальна доза не повинна перевищувати 0,15 мл/кг (3 мг/кг) протягом 1 год. Як альтернатива аміодарону

Бікарбонат натрію

50 ммоль (50 мл 8,4% р-ну) в/в крапельно, якщо pH крові < 7,1

Еуфілін

10,5-20,8 мл (250-500 мг) з розрахунку 0,2 мл/кг (5 мг/кг) 2,4% р-ну в/в на 100 мл 0,9% р-ну NaCl у разі асистолії та брадикардії, резистентних до введення атропіну

Магнію сульфат

4 мл 50% р-ну (8 ммоль) на 100 мл 0,9% р-ну NaCl в/в за підозри на гіпомагніемію

Кальцію хлорид

10 мл 10% р-ну на 10 мл 0,9% р-ну NaCl за гіперкаліемії, гіпокальциемії, передозуванні блокаторів кальцієвих каналів

E – ЕКГ у II стандартному відведенні або УЗО з метою встановлення виду зупинки кровообігу: електрична активність без пульсу з включенням електромеханічної дисоціації та важкої брадиаритмії з ЧСС < 45 уд./хв. у хворої людини та ЧСС < 30 уд./хв. – у здорової, фібриляція шлуночків/ШТ та асистолія;

Fелектроімпульсна терапія (електрична дефібриляція, кардіоверсія, електрокардіостимуляція) має бути проведена якомога раніше шляхом проведення початкового розряду з енергією 360 Дж для монополярних дефібриляторів та 150-200 Дж для біполярних дефібриляторів з наступною ескалацією енергії до 360 Дж при повторних розрядах. Обов'язкова оцінка серцевого ритму після кожного розряду: "розряд = серцево-легенева реанімація 2 хв. = розряд = серцево-легенева реанімація 2 хв. = розряд..." до відновлення ритму.

Особливості проведення реанімаційних заходів та умови їх припинення.

1. Ймовірність сприятливого наслідку серцево-легеневої реанімації можна підвищити, якщо мають місце потенціально зворотні причини зупинки кровообігу, що піддаються лікуванню, які представлені у вигляді універсального алгоритму "чотири Г – чотири Т":

ГіпоксіяTension (напружений) пневмоторакс

ГіперволеміяТампонада серця

Гіпер- та гіпокаліемія, гіпомагніемія, ацидозТромбоемболія

ГіпотерміяТоксичне передозування.

2. Тривалість серцево-легеневої реанімації – до реєстрації фібриляції шлуночків/ШТ без пульсу, за яких зберігається мінімальний метаболізм у міокарді, забезпечуючи потенціальну можливість відновлення нормального ритму.

Коментар. Прийняття рішення про припинення реанімаційних заходів вирішується індивідуально. Однак пролонгація їх більше 30 хв. рідко супроводжується відновленням спонтанного кровообігу. Виключення: гіпотермія, утоплення в льодовій воді, передозування лікарських препаратів, персистуюча фібриляція шлуночків/ШТ без пульсу.

3 стадія. Тривала підтримка життя.

Мета – церебральна реанімація та постреанімаційна інтенсивна терапія поліорганної дисфункції.

Проводиться в умовах спеціалізованих BPIT за алгоритмом "GHI":

G – оцінка стану (встановлення причини зупинки кровообігу та її усунення) і можливості повноцінного рятування пацієнта з урахуванням ступеня ушкодження ЦНС;

H – відновлення нормального мислення;

І – інтенсивна терапія, спрямована на корекцію порушень функцій інших органів та систем.

  • [1] Рекомендації Американської асоціації серця з серцево-легеневої реанімації при серцево- судинних захворюваннях, 2010 р.
 
<<   ЗМІСТ   >>