Повна версія

Головна arrow Соціологія arrow Соціально-психологічний тренінг і маніпуляція

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Міжособистісний зворотний зв'язок та його різновиди: конструктивний і деструктивний

У контексті соціально-психологічного тренінгу у формі групи самоаналізу проблема засвоєння, традиційна для процесу навчання, по суті перетворюється, по-перше, в проблему отримання учасником відомостей про те, як його сприймають у різних ситуаціях групової взаємодії, а по-друге, в проблему прийняття цих відомостей.

Досвід повсякденного спілкування свідчить що інформація про інших людей, зазвичай, не залишається лише надбанням особистості, вона пізнає – безпосередньо чи мимоволі, в тій чи іншій формі доводить її до відома оточуючих. Ними можуть бути самі учасники або інші, треті особи. Інформацію про те, як людину сприймають учасники групи, як реагують, розуміють та інтерпретують її поведінку, називають зворотним зв'язком. На думку Л. Петровської, зворотний зв'язок – це особливий різновид соціального знання – "знання про людину, яке повертається до неї від партнера (партнерів) зі спілкування"[1]. Окрім цього, так можна називати різновид спілкування, в якому відбувається це повернення. Зворотний зв'язок – це головний інструмент самопізнання особистості, формування реалістичної системи уявлень про себе, власну поведінку[2].

Тренінг відбувається, головним чином, через переживання багатогранного групового досвіду. При цьому зазначені характеристики зворотного зв'язку повинні сприяти створенню клімату довіри, психологічної безпеки – вирішальної передумови досягнення групою поставлених цілей. Важливою є і роль правильно побудованого зворотного зв'язку щодо подолання бар'єрів спілкування, пов'язаних з дією механізмів психологічного захисту, які активно беруть участь у побудові образу себе та образу іншого учасника. Бар'єри виникають через неусвідомлене прагнення зберегти звичну думку, заперечуючи або спотворюючи інформацію, що розцінюється як несприятливе, руйнівне уявлення. Організація спілкування у тренінговій групі орієнтована, в першу чергу, на створення ситуації довірливого спілкування, оскільки лише відносини поваги, взаємної підтримки, довіри народжують відвертість, мінімізують закритість партнерів у спілкуванні. Найважливішими передумовами створення таких ситуацій у групі виступають реалізовані тут специфічні форми міжособистісного зворотного зв'язку.

Саме поняття "зворотний зв'язок" введено в науковий обіг Н. Вінером, "батьком" кібернетики. Проте нині принцип зворотного зв'язку активно осмислюється в різних навчальних дисциплінах, у тому числі й науках про людину – фізіології, педагогіці, психології тощо. У найбільш розповсюдженому значенні зворотний зв'язок – це інформація, що поширюється від об'єкта впливу, сприймається носієм впливу і містить у собі характеристику результатів цього впливу. З кібернетики це поняття у психологію ввів А. Бодальов, який вважав, що зворотний зв'язок як одержання індивідом інформації про наслідки й результати власних дій є однією з необхідних умов взаємодії між людьми[3].

У соціально-психологічному тренінгу феномен зворотного зв'язку розглядають, насамперед, у контексті міжособистісного спілкування, тобто в контексті суб'єкт-суб'єктних відносин, на відміну від системи суб'єкт-об'єкт, наявної, як правило, у техніці і кібернетиці.

У міжособистісному спілкуванні зворотним зв'язком виступають відомості будь-якого роду: пряма або непряма інформація, яку людина отримує від учасника щодо самої себе – своєї поведінки, свого вигляду та ін. Таким чином, зворотний зв'язок виявляється певним видом соціального знання – знанням про людину, яке повертається цій людині учасником (учасниками) спілкування.

Важливим є поділ зворотного зв'язку на навмисний (свідомо подається комунікатором) і ненавмисний, мимовільний для комунікатора. Ненавмисний зворотний зв'язок реципієнт отримує, простежуючи ті чи інші аспекти поведінки комунікатора, які, зазвичай, комунікатор не контролює. У повсякденному спілкуванні найбільш доступним є ненавмисний зворотний зв'язок, що значною мірою залежить від спостережливості людей: досить реципієнтові поцікавитися результатом свого впливу на партнера і "прочитати" цю інформацію за виразом обличчя, інтонацією голосу, в різних деталях поведінки. У випадку навмисного зворотного зв'язку ініціатива належить комунікаторові, який має чимало причин не виявляти активність[4]. Тому навмисний зворотний зв'язок подається спорадично і в реальному спілкуванні, зокрема, у процесі тренінгу, залежатиме від активності учасників.

Функції зворотного зв'язку в спілкуванні різноманітні. Зворотний зв'язок виступає найважливішою творчою складовою процесу набуття людиною власного "Я". Як зазначає, наприклад, А. Бодальов, завдяки дії механізму зворотного зв'язку людина на основі досягнутого в процесі взаємодії з іншими людьми досвіду може коригувати свою подальшу поведінку, замінюючи використані способи впливу новими, які здаються більш ефективними[5]. Окрім того, "отримуючи в тій чи іншій формі зворотний зв'язок і переробляючи його відповідно до своїх внутрішніх диспозицій, людина, зазвичай, не тільки формує уявлення про себе, а й про інших, перш за все, комунікатора зворотного зв'язку. Таким чином, зворотний зв'язок виявляється важливою ланкою діалектично єдиного процесу пізнання себе та інших людей і одночасно складною технікою, використовувати яку необхідно дуже старанно й ретельно, опрацьовуючи методики її організації.

Класифікацій зворотного зв'язку можна побудувати безліч – залежно від дослідницьких цілей і відповідно до обраних підстав. Зворотний зв'язок буває: вчасний; специфічний, тобто має належати до окремих конкретних проявів учасника; апаратурний та особистісний зворотний зв'язок. В останньому випадку він надходить безпосередньо від учасників спілкування, а в першому – його джерелом є різні технічні пристрої, що дозволяють нам подивитися на себе наче збоку (фотоапарат, магнітофон, відеозапис тощо). Зворотний зв'язок може бути також вербальним і невербальним, тобто проявлятися в слові або жесті, погляді, міміці; оціночним і не містити оцінки; співвідноситися з конкретним джерелом і зовсім не визначати джерело; загальним або специфічним стосовно поведінки людини; емоційно забарвленим і таким, що не несе емоційного забарвлення з боку комунікатора та ін. Реалізація зворотного зв'язку в контексті міжособистісного спілкування передбачає як мінімум дві умови. Перша – до людини надходять відомості від співбесідника щодо його уявлень про неї. Друга умова – людина сприймає ці відомості.

Наскільки названі умови реалізуються в практиці повсякденного спілкування? Які параметри реального зворотного зв'язку? Досвід повсякденного спілкування показує, що далеко не завжди збігаються уявлення про іншу людину стосовно себе і уявлення повертається, адресується, сприймається[6]. Інакше кажучи, комунікатор зворотного зв'язку не завжди експлікує реципієнту те, що він насправді думає про нього. У деяких випадках можна припустити наявність трьох видів знань про іншу людину: для себе, для іншого – того, хто сприймає, для іншої – третьої особи. Що і в якій формі з того, що повертає комунікатор зворотного зв'язку, сприймається, природно, визначається в цілому загальним соціальним контекстом, в якому відбувається спілкування. Всебічне дослідження зворотного зв'язку є необхідним для більш повного вивчення міжособистісної комунікації, сприйняття людини людиною, формування поняття про людей і самих себе, вирішення питання про форми і способи оптимізації міжособистісного спілкування[7].

Зворотний зв'язок є складовою навчального процесу, що підводить учасників до самоаналізу. Це потужний засіб освоєння нового досвіду. Тренер має бути достатньо прозорливим, щоби помітити зміни в поведінці учасників та реагувати на ці зміни у відповідний момент. Оптимальна стратегія надання зворотного зв'язку "тренер – учасник" – це допомогти учаснику (учасниці) самостійно відзначити зміни, зробити відповідні висновки та спланувати подальші дії. Зворотний зв'язок може бути конструктивним або деструктивним. У першому випадку – зміни, спрямовані на пошук і вироблення рішення, розрядку емоцій, аналіз проблем, розробку різних варіантів їх вирішення тощо. Деструктивні наслідки зворотного зв'язку такі: учасники відчувають незадоволеність ситуацією, їх долає загальне погане самопочуття, зменшується ступінь співробітництва, залежність від думки групи, уявлення про свої цілі як позитивні, а іншого учасника – як негативні, згортання взаємодії і спілкування між учасниками, замкнутість[8]. У жодному разі тренери не повинні оцінювати ці зміни та інтерпретувати, навіть якщо учасники звернуться з проханням прокоментувати їх та вирішити, "правильні" вони чи ні.

Зворотний зв'язок, щоб бути конструктивним (тобто нести реалістичні відомості у формі, яка забезпечує їх прийняття), має відповідати ряду вимог:

  • – описовість, а не оціночність;
  • – вчасність, відповідність принципу "тут і тепер";
  • – специфічність, тобто відноситися до конкретних проявів учасника, а не до особистості у цілому;
  • – релевантність, відповідність потребам і комунікатора, і реципієнта;
  • – орієнтованість на ті риси, які справді можуть бути змінені;
  • – реалізація у контексті тренінгової взаємодії;
  • – формулювання у вигляді "Я-повідомлень", особливо почуттів;
  • – адресність, спрямованість до конкретних учасників, мікрогруп або груп у цілому;
  • – мати "зворотну адресу", тобто висловлюватися від першої особи;
  • – у вигляді констатації фактів, а не порад чи настанов.

Перераховані правила значною мірою характеризують конструктивне спілкування в цілому, а не є специфічними для такої його форми, як зворотний зв'язок. Якщо людина їх порушує, її спілкування стає деструктивним і зумовлює виникнення конфліктів.

Зворотний зв'язок – це не критика чи порада. Зворотний зв'язок надає отримувачу тільки інформацію про його дії, результат та їхні наслідки. Отримувач сам приймає рішення та відповідає за наслідки. Зворотний зв'язок спрямований на поведінку (або ситуацію), пошук рішення, є специфічним (не загальним), своєчасним. Результат зворотного зв'язку це, зазвичай, співпраця та початок змін.

Правила надання зворотного зв'язку:

  • – використовуйте модель "Я-повідомлення";
  • – коментуйте конкретну ситуацію чи поведінку;
  • – упевніться, що коментарі відповідають потребам учасника;
  • – надавайте зворотний зв'язок тільки тоді, коли це може викликати зміни;
  • – уникайте узагальнених неконкретних повідомлень;
  • – не задавайте питання, які змушують учасників виправдовуватися;
  • – інформація має бути короткою, конкретною та зрозумілою.

Дорослим часто складно усвідомити, в чому саме вони допускають помилки, і ще складніше позбутися цих звичок (помилок). Вони часто ховаються за причинами, якими їх виправдовують, уникаючи аналізу певного досвіду, тим самим блокуючи свій власний прогрес. Упродовж тренінгових занять в учасників варто сформувати новий досвід та показати його переваги.

У процесі надання зворотного зв'язку треба користуватися правилом, що було добре і що, на ваш погляд, можна було б покращити. Якщо не звертати увагу і не говорити людині про те, коли вона щось робить добре, тоді вона не зможе робити це краще. Перш ніж тренер (група) надасть зворотний зв'язок, учасники можуть самі провести дебрифінг (ідентифікувати свою внутрішню роботу) – тоді людині буде зрозуміліше, що тільки вона відповідальна за своє навчання.

Зворотний зв'язок, який надають оточуючі люди, називають особистісний. Однак широко використовують й апаратний зворотний зв'язок – засіб, що дозволяє не тільки побачити власну поведінку очима інших, але й самому оцінити її, так би мовити, збоку. З цією метою поведінкові прояви людини фіксують за допомогою технічних засобів (відеокамер, фотоапарата, диктофона тощо). Згодом вони демонструються і обговорюються. Зйомка дозволяє багаторазово повертатися до найбільш показових фрагментів, регулювати темп відтворення матеріалу, користуватися стоп-кадром. У процесі обговорення здійснюється особистісний зворотний зв'язок, а матеріали є його підгрунтям.

Таким чином, зворотний зв'язок – один з основних механізмів, за допомогою якого забезпечується результативність соціально- психологічного тренінгу. З метою досягнення високої ефективності дії зворотного зв'язку необхідно збалансувати його з точки зору рівнів і форм (особистісний, апаратний), дотримуватися правил.

  • [1] ГІетровская Л. А. Теоретические и методологические проблемы социально-психологического тренинга : монография / Л. А. Петровская. – М : МГУ, 1982. – С 123.
  • [2] Грецов А. Г. Психологические тренинги с подростками ... – С. 50.
  • [3] Бодалев А. А. Личность и общение : Избранные психологические труды / А. А. Бодалев. – [2-е изд., перераб ]. – М.: Международная педагогическая академия, 1995. – С. 14.
  • [4] Шамляи K. Особливості соціальної перцепції у педагогічному спілкуванні / Карша Шамлян // Вісник Львівського університету. – 2005. – Вип. 19. – Ч. 2. – С. 191-198. – (Серія: "Педагогіка").
  • [5] Бодалев А. А. Личность и общение : Избранные психологические труды ... – С. 14.
  • [6] Бодалев А. А. Личность и общение : Избранные психологические труды ... – С. 14..
  • [7] Шамлян К. Особливості соціальної перцепції у педагогічному спілкуванні... – С. 191-198.
  • [8] Гірник A. M. Основи конфліктології [Текст]: навч, посібник [для студентів виш. навч, закладів] / А. М. Гірник. – К. : Києво-Могилянська академія, 2010. – 222 с.
 
<<   ЗМІСТ   >>