Основні методи маніпулятивного впливу у соціально- психологічного тренінгу

• 1. Особливості соціально-психологічного тренінгу (СПТ) порівняно з іншими методами практичної психології.
• 2. Когнітивний, емоційний та поведінковий аспекти маніпулятивного впливу на особистість упродовж тренінгу.
• 3. Методи соціально-психологічного впливу:
• 3.1. Методи дискусії: біографічні, тематичні, інтерактивні.
• 3.2. Характеристика різних видів ігор, які застосовують у практиці соціально-психологічного тренінгу:
• 3.3. Методи посилення та послаблення динаміки групи. Вправи, що впливають на динамічний аспект існування групи.
• 3.4. Методи, засновані на невербальній активності.
• 3.5. Методи психодіагностики учасників СПТ.
• 4. Маніпулятивні способи впливу.

Ключові слова: соціально-психологічний тренінг, метод дискусії, біографічна і тематична дискусії, інтерактивна дискусія, ігри, динаміка групи, невербальна активність (проектний малюнок, психогімнастика, методи тілесної і танцювальної терапії), психодіагностика.

Особливості соціально-психологічного тренінгу порівняно з іншими методами практичної психології

Феномен соціально-психологічного тренінгу – помітне явище в сучасній науці і практиці наукового забезпечення ефективної людської життєдіяльності. Стрімкий потік змін, ріст напруги й екстремальності життєдіяльності людини на сучасному етапі розвитку суспільства сприяє пошуку нових, більш активних методів її навчання і соціалізації. Тому соціально-психологічний тренінг як метод ідентифікації психолого-педагогічної підготовки людей до ефективної діяльності все більше привертає увагу фахівців.

Соціально-психологічний тренінг – один із методів підвищення рівня морально-духовного розвитку за порівняно короткий час. Крім того, СПТ дає поштовх роботі із самовдосконалення та перебудови власної особистості. Проблема гармонізації внутрішнього світу суб'єкта особливо важлива в морально- духовному розвитку: Свідома і вольова регуляція особистістю власної поведінки, така важлива для здійснення виховного процесу, важко досягається без психокорекції неадекватних реакцій на оточення. Наявність низького рівня морально-духовного розвитку веде до зниження адаптаційних можливостей, нерідко деструктивно позначається на процесі спілкування, блокує можливості особистісного зростання і призводить до викривленого відображення самого себе та інших.

Група соціально-психологічного тренінгу дає можливість усвідомити власні стабілізовані тенденції поведінки, що незалежно від плинності ситуацій породжують труднощі в адаптації та спілкуванні з іншими учасниками. Усвідомлення цих тенденцій надає можливість "розморозити" закриті для нового досвіду зони особистості і, водночас, зрозуміти свій внесок у проблеми адаптації та спілкування, які час від часу виникають. Це допомагає внести відповідні поправки у власну поведінку з метою її вдосконалення.

Характерною рисою тренінгової роботи є те, що вона не спрямована на тренування комунікативних умінь і навичок або психотерапію, а є способом навчання^[1]. Малу групу, в якій запроваджують ці методи, називають навчально-тренінговою групою. До її завдань входить забезпечення вивчення особливостей, закономірностей міжособистісної взаємодії, що поєднується з активним їх застосуванням і розвитком можливостей прогнозу наслідків комунікативних подій.

Методична організація тренінгу відповідає прогресивним вимогам: керівництво даним процесом має демократичний (не директивний) характер, атмосфера взаємин у групі пройнята прагненням довіри, взаємопідтримки, щирості і відкритості. Самодіяльність учасників тренінгу заохочується можливостями співпраці; об'єктом уваги присутніх є не лише результати певного процесу, а й його динаміка; ефективність навчання досягається не простим засвоєнням готових знань, а передбачає оволодіння процесом пізнання нового, не усвідомлюваного раніше, значущого для особистості матеріалу; відпрацювання (тренування) умінь і навичок^[2].

Основний методичний прийом – керований самоаналіз, за допомогою якого і відбувається знайомство з власним "Я", виявляється вплив на власне життя, можливості саморозвитку, відкритість власному внутрішньому світу, прийняття себе та інших, довіра, інтуїція тощо.

Допоміжні конкретні прийоми – групова дискусія, методи невербальної взаємодії, психогімнастика, побудова прогнозу психологічної позиції іншого, аналіз конкретних ситуацій, рольові ігри, прийоми, що практикуються в групах зустрічей. У кожному конкретному випадку вправи модифікуються відповідно до загальної проблематики та індивідуальних особливостей учасників тренінгової групи.

До переваг тренінгової форми роботи варто віднести^[3]: активність групи; поєднання інформації та емоційного ставлення до неї; підвищення рівня мотивації; здатність до колективного мислення та прийняття рішень; практична перевірка та закріплення отриманих знань, умінь і навичок.

Недоліки тренінгових занять: непридатність до подання великого обсягу суто теоретичного матеріалу (історичних матеріалів, формул, схем тощо); відносно невелика кількість учасників групи; їх теоретична підготовка має бути приблизно однакова; відповідна майстерність ведучого (тренера).

• [1] Vachkov I. V, Derjabo S. D. Okno v mir treninga, Metodologicheskie osnovy subjektnogo podhoda k gnippovoj rabole: Uchebnoe posobie. – SPb : Rech', 2004. – 272 s
• [2] Петровская Л. А. Социально-психологический тренинг как способ оптимизации социальноперцептивных процессов в группе / Л. А. Петровская // Межличностное восприятие в группе. – М.: Просвещение, 1981. – С. 136-146.
• [3] Мілютіна К. Л. Теорія і практика психологічного тренінгу [Текст] : навч, посібник / К. Л. Мілютіна. – К.: МАУП, 2004. – С. 5-6.