Повна версія

Головна arrow Соціологія arrow Соціально-психологічний тренінг і маніпуляція

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Методи маніпулятивного впливу у тренінгу

Методи дискусії: біографічні, тематичні, інтерактивні

Нині накопичено багато різних конкретних вправ, прийомів, процедур, технік проведення тренінгів, які успішно використовуються у груповій роботі. До базових методів соціально- психологічного тренінгу належать групова дискусія та ситуативно-рольові ігри, а допоміжними вважають психогімнастику та проективний малюнок.

Групова дискусія (з лат. – дослідження, розгляд, аналіз) – це публічна суперечка, метою якої є з'ясування й зіставлення різних точок зору, визначення істинної думки, пошук оптимального вирішення проблеми. Дискусію вважають ефективним засобом переконання, оскільки її учасники самі доходять того чи іншого висновку. "Групова дискусія в тренінгу – це спільне обговорення будь-якого суперечливого питання, яке дозволяє змінити думку, позиції й установки учасників групи в процесі безпосереднього спілкування"[1].

Схожої думки доритримуються й Н. Клюева[2] та С. Харін[3]: групова дискусія – це спосіб організації спілкування учасників групи. За процедурою групова дискусія є колективним обговоренням певної проблеми, кінцевою метою якого є досягнення єдиної думки. Така форма спілкування дозволяє зіставити протилежні позиції, побачити проблему з різних боків, уточнити взаємні позиції, що зменшує опір сприйманню нової інформації, а також використанню групової рефлексії через аналіз індивідуальних переживань, які підсилюють згуртованість групи й одночасно полегшують саморозкриття учасників.

Форми групової дискусії класифікують за різними критеріями. Зокрема, В. Захаров і Н. Хрящова поділяють групові дискусії на конструктивні й неконструктивні. Окрім цього, виокремлюють структуровані дискусії, в яких задано тему для обговорення, а іноді й чітко регламентовано порядок проведення, та неструктуровані, в яких ведучий – пасивний, теми обирають самі учасники, а час дискусії формально не обмежений.

На думку Н. Клюєвої[4], варто розглядати три типи групових дискусій: біографічні, тематичні та інтерактивні. Упродовж біографічних дискусій група аналізує труднощі особистого або професійного життя окремого учасника, на якого спрямовано інтеракції. Решта учасників висловлює, власну думку стосовно проблем учасника та власні почуття, реагує на його поведінку, пропонує зворотний зв'язок.

Тематичні дискусії забезпечують обговорення питань і проблем, які є значущими для всіх учасників групи[5]. Тематика може не плануватися заздалегідь, група сама шукає проблеми й обговорює їх. Тема може бути заздалегідь обрана керівником або грудою, і всі учасники готуються взяти участь в обговоренні цієї проблеми. Професійній групі соціальних працівників можна запропонувати такі теми: "Конфлікт з клієнтами", "Конфлікт з колегою", "Угруповання в колективі соціальних працівників", "Угруповання в організації", "Як керувати собою в складних ситуаціях?" та інші.

Дискусії, орієнтовані на інтеракцію, спрямовано на групову динаміку, на те, що відбувається між учасниками, які між ними є стосунки, взаємні реакції. У цих дискусіях значною мірою реалізується принцип "тут і зараз". Групову дискусію використовують для формування навичок проведення ділової наради, навчання красномовності та законів риторики, а також для виявлення лідера групи.

З метою активізації учасників у груповій дискусії можна використовувати процедури типу висловлювання по колу або метод естафети, де кожний передає слово тому, кому вважає за потрібне, а для висловлювання надається певний проміжок часу (наприклад, 10-15 сек.) тощо. Реалізація цих методів забезпечується різноманітним реквізитом, аудіо- та відеотехнікою, слайд- програмами, музичним супроводом. Вправи та етюди виконують індивідуально, у парах, трійках, командах і одночасно всією групою.

  • [1] Бачков И. В. Основы технологии группового тренинга. Психотехники... – С. 40.
  • [2] Юпоева Н. В. Программы социально-психологического тренинга / Н. В. Клюева, М. А. Свистун. – Ярославль : Я рос л. НПЦ "Психодиагностика", 1992. – 66 с.
  • [3] Харин С. С. Искусство психотренинга. Заверши свой гештальт / С. С. Харин. – Мн. : Издатель В. П. Ильин, 1998. – 352 с.
  • [4] Клюева Н. В. Программы социально-психологического тренинга... – С. 46.
  • [5] Клюева Н. В. Программы социально-психологического тренинга / Н. В. Клюева, М. А. Свистун. – Ярославль: Яросл. НПЦ "Психодиагностика", 1992. – 66 с.
 
<<   ЗМІСТ   >>