Повна версія

Головна arrow Педагогіка arrow Педагогічна майстерність

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Передмова

Кожна суспільно-політична формація ставить свої вимоги до змісту освіти й виховання. Ступивши на шлях ринкових перетворень, незалежна Україна в умовах демократизації та гуманізації суспільства проголосила свою парадигму формування підростаючого покоління.

Отже, постають питання: як здійснювати відбір, як готувати майбутнього вчителя для реалізації цих завдань, як пізніше допомогти молодому спеціалістові стати вчителем-майстром.

Ці проблеми й визначили базові компоненти навчального посібника, а саме:

  • 1. Вихідні положення:
    • а) на основі вже наявного в психолого-педагогічній науці досвіду професійної підготовки вчителя (К. Д. Ушинський А. С. Макаренко, B. О. Сухомлинський І. А. Зязюн, Ш. А. Амонашвілі, І. П. Раченко, А. C. Нісімчук, Р. М. Пріма та ін.) й з урахуванням надбань за роки незалежності держави в розв'язанні цієї проблеми та досліджень авторів посібника розробити орієнтовну модель підготовки педагога в сучасних умовах розвитку національної школи;
    • б) ця модель підготовки майбутнього вчителя-майстра повинна розкривати нові підходи, що забезпечують формування в нього адекватних сьогоденню професійних знань і вмінь;
    • в) дати можливість студентам за допомогою проникнення в зміст та особливості педагогічної діяльності побачити свої можливості й ступінь підготовленості до неї. На основі засвоєння технології самоорганізації педагогічної праці сформувати в студентів стійке прагнення до постійного оволодіння необхідними знаннями та вміннями;
    • г) посібник адресований не лише студентам педагогічних навчальних закладів, а й молодим спеціалістам, котрі активно формують педагогічне "Я" на своєму робочому місці, керівникам шкіл для забезпечення управління професійним удосконаленням педколективу.
  • 2. Кого потрібно готувати до праці вчителя? Сучасна система набору в педагогічні навчальні заклади (перевіряються, передусім, не схильності, здібності, інтереси абітурієнтів до педагогічної діяльності, а переважно знання й уміння з профільних дисциплін, які, як відомо, уже засвідчені у відповідних документах), на жаль, не дає змоги зараховувати на навчання лише професійно придатних до цього виду діяльності.

У найближчі п'ять років можна прогнозувати посилення уваги до проблеми визначення в особистості на сучасній науковій основі рівня її професійної придатності до обраної професії. Тому в одному з розділів посібника (розділ 2) концептуально розкрито технологію визначення такої придатності.

  • 3. Що повинен засвоїти майбутній учитель? Студент повинен глибоко й свідомо оволодіти, а молодий спеціаліст – довести до високого рівня можливості використовувати:
    • а) знання – основні документи держави в галузі освіти; завдання та функції вчителя в суспільстві, специфіка й структура педагогічної діяльності (освітньо-кваліфікаційна характеристика як фахівця зі спеціальності), професійні рівні та складові частини педагогічної майстерності; поняття професійної придатності, головні показники придатності до праці вчителя, діагностика її рівня; нові педагогічні технології – вимога часу, вербальні й невербальні комунікації вчителя; акторська майстерність у роботі педагога; педагогічне спілкування, такт, комунікативність учителя; основні способи педагогічного впливу на учня; учитель на класичному (традиційному), інноваційному (нетрадиційному) уроці; учитель – вихователь у системі національного виховання; професійне вдосконалення за допомогою системи методичної роботи, самоосвіти, використання передового педагогічного досвіду, наукової організації праці, психологічного налаштування на професійне вдосконалення; управління професійним вдосконаленням педколективу тощо;
    • б) уміння – самооцінка головних показників професійної придатності до педагогічної діяльності та розробка "Перспективного плану оволодіння професією"; формування високої культури мислення й мови (логіка, дихання, голос, дикція та ін.); невербальні комунікації (пантомімічна й мімічна виразність, зовнішній вигляд, психічна та фізична саморегуляція тощо); удосконалення власної здатності до спілкування й навичок педагогічного впливу; аналіз та конструювання інноваційного уроку; методика проведення уроку; аналіз і конструювання класичного уроку й окремих форм виховних заходів, методика їх проведення; вивчення та застосування передового педагогічного досвіду, наукової організації праці, самоаналіз і вдосконалення власного професійного рівня, аналітико-узагальнюючий творчий підхід до педагогічної діяльності тощо.

Отже, ці та інші основоположні знання й уміння покликані допомогти майбутньому вчителеві (сформована рефлексивна діяльність у процесі забезпечення навчально-виховного процесу, усвідомлення себе суб'єктом цього процесу, уміння використовувати власний потенціал, у т. ч. педагогічну техніку для взаємодії з класом та ін.) успішно розв'язувати завдання освіти й виховання.

  • 4. Як готувати майбутнього вчителя? Засвоєння студентами інформації з кожного розділу може будуватися за таким алгоритмом (з урахуванням профілю підготовки):
    • • оволодіння базовими теоретико-методологічними положеннями в процесі лекційних занять;
    • • більш глибоке й усвідомлене засвоєння теорії на семінарських заняттях;
    • • оволодіння практичними вміннями (тренінги, моделювання педагогічних ситуацій, мікровикладання самими студентами окремих елементів занять з учнями, різноманітна аналітико-узагальнююча діяльність, самодіагностування та ін.):
    • • продовження, більш широке опрацювання проблематики відповідного розділу під час самостійної роботи над собою (виконання завдань зі шкільної практики, розробка навчальних матеріалів, рекомендацій, інструкцій для вчителя й ін.);
    • • тестовий контроль знань і вмінь студентів із кожного розділу, який дає змогу викладачеві оперативно корегувати (за необхідності) навчально-виховний процес.
  • 5. Хто і як повинен сприяти становленню молодого вчителя на його робочому місці? Звідси – потреба розкрити управління цим процесом, передусім дирекцією загальноосвітньої школи, що спрямоване на професійне зростання молодих спеціалістів і в цілому очолюваного педколективу.

Ці основні підходи й визначили зміст та структуру нашого посібника, який, безперечно, не претендує на вичерпне розкриття багатопланової й складної проблеми педагогічної майстерності, яка сьогодні переосмислюється, науково та методично вдосконалюється.

Отже, формування вчителя – це проблема чи перспектива? На наше переконання, – перспектива, оскільки педагог – ключова фігура в підготовці молодого покоління до життя та праці.

Автори висловлюють щиру подяку професорові М. Є. Максюті (м. Київ) за цінні рекомендації в процесі роботи над рукописом.

 
<<   ЗМІСТ   >>