Повна версія

Головна arrow Медицина arrow Протиінфекційні лікарські засоби

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Огляд найчастіших інфекційно-запальних захворювань та хіміопрепаратів для їх лікування

Інфекції верхніх дихальних шляхів

Збудниками найчастіше є віруси. На фоні вірусної інфекції може приєднуватися бактерійна. Тому питання про антибактеріальну терапію так званих ГРЗ дискутабельне і в даний час не має однозначного рішення.

Вважається, що антибактеріальні препарати слід застосовувати з першого дня хвороби у дітей, літніх людей, осіб, що перебувають на постільному режимі (наприклад, у післяопераційних хворих), хворих на ревматизм (поточна профілактика) і в осіб, схильних до бронхолегеневих інфекцій (наприклад, у хворих на хронічний бронхіт). Найдоцільніше у цих осіб застосовувати напівсинтетичні пеніциліни широкого спектра дії (ампіцилін, амоксицилін), цефалоспорини, макроліди всередину. Дуже хороший ефект мають також фторхінолони.

Фарингіт, тонзиліт

Фарингіт може перебігати як ізольовано, так і в поєднанні з тонзилітом. Строго кажучи, фарингіти і тонзиліти відносяться також до інфекцій верхніх дихальних шляхів, і їх головним етіологічним чинником є віруси. Проте в дуже великому відсотку випадків при цих захворюваннях присутні стрептококи. Наявність стрептококової інфекції може послужити поштовхом до розвитку ревматизму, гломерулонефриту. Тому більшість авторів вважає, що фарингіти і тонзиліти слід лікувати антибіотиками. B003 і Американська Асоціація Кардіологів методом вибору вважає введення біциліну-5. При неможливості лікування біциліном слід провести 10-денне лікування ампіциліном (амоксициліном) або феноксиметилпеніциліном. У осіб з алергією на пеніциліни застосовуються макроліди. Останнім часом, у зв'язку з почастішанням випадків стійкої флори, в дітей у віці до 12 років рекомендується 10-денне лікування кліндаміцином всередину. Консервативне лікування хронічного тонзиліту, крім місцевих дій (найчастіший збудник – Str. pyogenes), включає прийом вищезгаданих антибіотиків. Відсутність ефекту може означати наявність бета-лактамазопродукуючих штамів. У цьому випадку хороший ефект має кліндаміцин і відносно стійкі до бета-лактамаз цефалоспорини (всередину) – цефаклор, цефуро- ксим, цефіксим, цефадроксил.

 
<<   ЗМІСТ   >>