Інфекції порожнини рота

Збудниками найчастіше бувають стрептококи і деякі анаероби. При дентоальвеолярних абсцесах (викликаються анаеробами) рекомендується лікування пеніцилінами, цефалоспоринами, амоксициліном, еритроміцином, кліндаміцином. Відзначено, що всі факультативні анаероби з порожнини рота стійкі до метронідазолу. Виразково-некротичний стоматит викликається фузиформними бактеріями і спірохетами. При цьому ураженні препаратом вибору є метронідазол. При хронічних захворюваннях періодонта рекомендується тетрациклін.

Гострий гастроентерит

Має найрізноманітнішу етіологію, зокрема вірусну. Із бактерійної флори найчастішими збудниками є кишкова паличка (Е.соїі) і сальмонели (особливо Salmonella enteritidis), кампілобактерії (головним чином Campylobacter jejuni), єрсинії (Yersinia enterocolitica).

У всіх оглядах, присвячених проблемі лікування гострих гастроентеритів, підкреслюється, що в легких випадках антибактеріальна терапія недоцільна. У рекомендаціях ВООЗ останніх років, які розглядають лікування гострих гастроентеритів у дітей, вказується, що гостра діарея вимагає призначення хіміопрепаратів лише у випадках дизентерії, підозри на холеру, амебіаз і лямбліоз. Два останні захворювання лікуються переважно метронідазолом. Таким чином, у дітей і дорослих у випадках так званих "харчових отруєнь", якщо діарея помірна або маловиражена і немає симптомів інтоксикації, антибактеріальна терапія небажана!

Призначається регідратаційна терапія всередину або парентерально.

Якщо лікар приймає рішення проводити антибактеріальну терапію, можуть бути використані такі препарати: ампіцилін, амоксицилін, бісептол, ципрофлоксацин, цефотаксмм, цефтріаксон, цефтизоксим. У важких випадках користуються хлорамфеніколом або аміноглікозидами. Вказані препарати діють на вищезгадані збудники гострого гастроентериту.