Повна версія

Головна arrow Медицина arrow Протиінфекційні лікарські засоби

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Ненуклеозидні протиретровірусні препарати

До цієї групи препаратів відносяться невірапін, делавердин, ефавіренц.

Механізм дії. Чинять пряму неконкурентну інгібуючу дію на зворотну транскриптазу. Зв'язуються з цим ферментом у іншому місці порівняно з нуклеозидними сполуками. Є дані про те, що ці речовини мають блокуючий вплив на ДНК-полімеразу.

Фармакокінетика. Активно метаболізуються в печінці цитохромом Р-450. Метаболіти виділяються нирками. Застосовуються тільки при інфікуванні ВІЛ-1.

Побічні ефекти. Найчастіше виникає шкірний висип, підвищується рівень трансамінази, ураження ЦНС (запаморочення, порушення сну, депресія, нічні кошмари і галюцинації), діарея, нудота.

Інгібітори протеаз ВІЛ

Нова група препаратів для лікування ВІЛ-інфекції – похідні пептидів: індинавір, ритонавір, саквінавір, нельфінавір.

Механізм дії. Протеази ВІЛ – ферменти, що регулюють утворення структурних білків і ферментів віріонів ВІЛ, необхідних для розмноження ретровірусів. При недостатній їх кількості утворюються незрілі попередники вірусу, що затримує розвиток інфекції. Аспартатпротеаза ВІЛ за структурою істотно відрізняється від аналогічних ферментів людини, що дозволяє створювати препарати вказаного типу з вираженою вибірковістю противірусної дії.

Наявні клінічні дані свідчать про виражену протиретровірусну активність синтезованих інгібіторів ВІЛ-протеаз. Ширше досліджений у клініці саквінавір. Він є високоактивним і вибірковим інгібітором протеаз ВІЛ-1 і ВІЛ-2. Можливий розвиток стійкості вірусів до саквінавіру.

Побічні ефекти. Нудота, діарея, порушення функції печінки, гіперглікемія, ліподистрофія, гемолітична анемія, нефролітіаз, дизурія (останні два ускладнення характерні для індинавіру).

Одна з головних проблем лікування ВІЛ-інфекції – це ставлення хворого до лікування. Для кожного антиретровірусного препарату існують індивідуальні схеми прийому (наприклад, інвіразу приймають з великою кількістю їжі або не пізніше ніж через 2 години після їди; при лікуванні нельфінавіром показана "легка закуска"; при призначенні криксивану для профілактики виникнення нефролітіазу рекомендують багато пити – до 1,5 л рідини в день). Крім того, хворому можуть бути призначені препарати для лікування, наприклад, туберкульозу, кандидозу, пневмоцистної пневмонії, соматичних захворювань, і в кожному випадку необхідно перевіряти сумісність препаратів та їх переносимість пацієнтом.

Лікування ВІЛ-інфекції і профілактика опортуністичних захворювань примушує людину перебудовувати свій спосіб життя, що вдається не всім. Порушення ж режиму прийому лікарських препаратів, крім прогресування основного й опортуністичних захворювань, призводить до швидшого виникнення резистентності ВІЛ до лікування.

Оцінка ефективності антиретровірусної терапії

Клінічна ефективність лікування визначається поліпшенням клінічного стану хворого, зменшенням частоти або відсутністю опортуністичних інфекцій.

Імунологічна ефективність лікування контролюється в динаміці за кількістю CD4+ Т-лімфоцитів в крові. Після призначення антиретровірусної терапії кількість Т-хелперів повинна зрости і утримуватися на рівні > 500 в 1 мл крові, що забезпечує в організмі ефективний протиінфекційний контроль. Одночасно з реконструкцією імунної системи відбувається супресія вірусного геному і швидке падіння концентрації копій вірусної РНК і ДНК в крові, тобто зниження вірусного навантаження.

Вірусологічна ефективність уперше призначеної антиретровірусної терапії визначається за темпами зниження в крові вірусного навантаження:

► за тиждень лікування вірусне навантаження повинне знизитися на 0,7-1,0 Lg10 копій/мл;

► за 4 тижні лікування – на 1,5-2,0 Lg 10 копій/мл;

► за 8-1 б тижнів лікування кількість вірусних копій повинна бути в межах < 500 /мл;

► через 16-24 тижнів лікування вірусні копії не повинні визначатися.

 
<<   ЗМІСТ   >>