Повна версія

Головна arrow Медицина arrow Протиінфекційні лікарські засоби

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Протигерпетичні лікарські препарати

До основних протигерпетичниих препаратів (препаратів, ефективнх відносно Herpes simplex типу 1 і 2, Varicella zoster) відносяться аналоги нуклеозидів – ацикловір, пенцикловір, валацикловір, фамацикловір. При цьому валацикповір і фамацикловір є початково неактивними сполуками, які в організмі людини перетворюються в ацикловір і пенцикловір відповідно. Механізм дії цих сполук базується на блокуванні синтезу ДНК-реплікованого вірусу шляхом інгібування ферменту ДНК-полімерази. Недоліком вказаних препаратів є відсутність впливу на віруси, що перебувають у латентному стані.

Ацикловір. Відноситься до числа високоефективних препаратів даної групи. За хімічною структурою це аналог пуринових нуклеозидів.

Механізм дії. У клітинах ацикловір фосфорилюється. В інфікованих клітинах діє у вигляді трифосфату, впливаючи на інгібуючу ДНК-полімеразу вірусу, що пригнічує реплікацію вірусної ДНК. Остання значно (у сотні раз) чутливіша за аналогічний фермент клітин макроорганізму. Крім того, включається замість дезоксигуанозину у вірусну РНК.

Фармакокінетика. Всмоктування ацикловіру з ШКТ неповне. С визначається через 1-2 години. Біодоступність близько 20 %. З білками плазми зв'язується 12-15% речовини. Цілком задовільно проходить через гематоенцефалічний бар'єр.

Показання до застосування. Призначають препарат в основному при простому герпесі (Herpes simplex), при ураженні очей, геніталій і герпетичних ураженнях іншої локалізації, іноді при оперізуючому лишаї (Herpes zoster), а також при цитомегаловірусній інфекції.

Побічні ефекти. Нудота, блювота, діарея, кишкова коліка, висипання на шкірі, пригнічення кровотворення, головний біль. При внутрішньовенному введенні ацикловіру іноді виникають порушення функції нирок, енцефалопатія, флебіт.

Інші представники протигерпетичних ЛЗ

Механізм дії. Всі ці препарати блокують реплікацію, тобто порушують синтез нуклеїнових кислот вірусу.

Фармакокінетика. Відарабін застосовують місцево, а при дисемінованій герпетичній інфекції (енцефаліт) вводять внутрішньовенно краплинно. Але препарат погано розчиняється, тому його інфузія у великій кількості рідини триває близько 12 годин, що небажано для хворого з енцефалітом, набряком мозку.

Проникнення відарабіну через гематоенцефалічний бар'єр складає приблизно 30 % від концентрації препарату в плазмі крові. У печінці відбувається перетворення препарату в арабінозин гіпоксантин, цей метаболіт зберігає активність і швидко розподіляється в тканинах. Елімінація відбувається з сечею (50 %) і калом (50 %).

Валацикловір, фамацикловір і ганцикловір призначають всередину під час їди, а також вводять внутрішньовенно (тільки фамацикловір).

Біозасвоєння з ШКТ рівне 15-20 % (для валацикловіру – 54 %), проте цього достатньо для одержання ефекту. У препаратів висока активність і вони здатні вибірково накопичуватися в клітинах, інфікованих вірусом, але не в інтактних. їх концентрація в інфікованих клітинах може бути в 30- 120 разів більша, ніж у плазмі крові. Ця важлива обставина пояснює велику широту терапевтичної дії даних препаратів порівняно з іншими і меншу небезпеку виникнення ускладнень.

Зв'язування з білками плазми крові – всього 9-30 %, тому препарати добре проникають в різні тканини і рідини (включаючи ліквор).

У організмі людини валацикловір (1-валіновий ефір ацикловіру) швидко і майже повністю перетворюється в ацикловір і валін під дією ферменту валацикловіргідролази.

Велика частина препаратів (80-90 %) у незміненому вигляді і у вигляді метаболіту 9-карбоксиметоксиметилгуаніну виводиться нирками. Період напівелімінації – приблизно 3,3 години, проте при нирковій недостатності він може збільшуватися до 20 годин, тому необхідно коректувати їх дозування.

Побічні ефекти. Відарабіну: диспепсичні розлади (нудота, блювота, діарея); шкірний висип, порушення з боку ЦНС (атаксія, тремор, міоклонус, психози, галюцинації); панцитопенія, мегалобластоз; набряк мозку; тромбофлебіт на місці введення.

Фамацикловіру і валацикловіру: енцефалопатичні реакції (тремор, летаргія, головний біль, галюцинації, судоми); артеріальна гіпотензія; диспепсичні явища (при призначенні всередину); порушення функції печінки, імунітету, кровотворення; при внутрішньовенному введенні – флебіт, утворення кристалів у ниркових канальцях.

Всі названі препарати є цитостатиками, тому при лікуванні вірусних захворювань в деяких випадках їх слід поєднувати з імуностимуляторами і з інтерфероногенами, а також з імуноглобулінами і з препаратами, що стимулюють кровотворення. При використанні протигерпетичних і протицитомегаловірусних засобів кожні 2 дні необхідно робити аналіз крові. Виражена нейтропенія (менше 500/мкл) і тромбоцитопенія (менше 25 000/мкл) є показанням для термінової відміни цих препаратів.

Препарати тільки для місцевого застосування

Теброфен, трифлуридин, ріодоксол та ідоксуридин – застосовують місцево у вигляді мазі.

Ідоксуридин використовують при герпетичній інфекції очей – розчин препарату капають у кон'юнктивальний мішок через 1 годину вдень і через 2 години вночі, а також при постгерпетичній невралгії. Ідоксуридин, що є аналогом тимідину, вбудовується в молекулу ДНК. У зв'язку з цим він пригнічує реплікацію окремих ДНК-вмісних вірусів. Застосовують місцево при герпетичній інфекції очей (кератиті). Може викликати подразнення, набряк повік.

Трифлуридин є фторуючим піримідиновим нуклеозидом. Пригнічує синтез ДНК. Застосовується при первинному кератокон'юнктивіті і поворотному епітеліальному кератиті, викликаному вірусом простого герпесу (тип 1 і 2). Розчин трифлуридину наносять місцево на слизову оболонку ока. Можливі скороминуща подразлива дія, набряк повік.

 
<<   ЗМІСТ   >>