Повна версія

Головна arrow Медицина arrow Протиінфекційні лікарські засоби

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Протигрипозні препарати

Лікування протигрипозними засобами, почате в перші 36 годин від моменту появи симптомів захворювання, дозволяє приблизно на 30 % скоротити тривалість грипу, на 40% зменшити тяжкість клінічних проявів і на 2 дні раніше, ніж при лікуванні плацебо, повернути пацієнтів до нормального рівня активності. Значно рідше виникають і вторинні ускладнення грипу (бронхіт, пневмонія, синусит, запалення середнього вуха).

Противірусні препарати, ефективні при грипозній інфекції, можуть бути представлені такими групами:

1. Інгібітори вірусного білка М2:

ремантадин, мідантан, адапромін.

2. Інгібітори вірусного ферменту нейрамінідази:

► занамівір, осельтамівір (таміфлю).

3. Інгібітори вірусноїРНК-полімерази:

► рибавірин.

4. Різні препарати:

► арбідол, оксолін.

Перша група відноситься до інгібіторів М2-білка. Мембранний білок М2, що функціонує як іонний канал, знайдений тільки у вірусу грипу типу А. Пригнічують звільнення РНК вірусу грипу від білка, внаслідок чого порушується її проникнення в ядро клітини. Крім того, гальмують індукцію вірусної РНК- залежної РНК-полімерази, внаслідок чого знижується синтез вірусної РНК.

До цієї групи відноситься мідантан (адамантанаміну гідрохлорид).

Добре всмоктується з ШКТ. Виділяється в основному нирками.

Препарат застосовується для профілактики грипу типу А. Як лікувальний засіб малоефективний. Ширше мідантан використовується як протипаркінсонічний засіб. Вводять його всередину.

Мідантан може мати негативний вплив на ЦНС у зв'язку з потенціюванням ефектів ендогенного дофаміну (виникають підвищена збудливість, дратівливість, занепокоєння, галюцінацм, психоз, сонливість, тремор, атаксія). Можливі диспепсичні порушення, шкірні ураження.

Аналогічні властивості, показання до застосування і ПЕ має ремантадин (ремантадину гідрохлорид), схожий за хімічною структурою з мідантаном. Знайшов широке застосування в медичній практиці. У ремантадину Т% у 2 рази триваліший, ніж у мідантану (24-30 годин). Меншою мірою, ніж мідантан, впливає на ЦНС.

До обох препаратів досить швидко розвивається резистентність вірусів.

Похідний мідантану – адапромін, відрізняється від ремантадину тим, що ефективний проти вірусу грипу А і В. Застосовується також на ранніх стадіях грипу.

Друга група препаратів інгібує вірусний фермент нейрамінідазу, яка є глікопротеїном, що утворюється на поверхні вірусів грипу типу А і В. Цей фермент сприяє потраплянню вірусу в клітини-мішені в респіраторному тракті. Специфічні інгібітори нейрамінідази (конкурентна, оборотна дія) перешкоджають розповсюдженню вірусу, пов'язаного з інфікованими клітинами. Порушується реплікація вірусу.

Озельтамівір (таміфлю) – пероральний інгібітор нейрамінідази вірусу грипу людини (всіх штамів грипу А і В) і вірусу пташиного грипу (H5N1).

Препарат блокує активну зону ферменту нейрамінідази на поверхні вірусу. Внаслідок пригнічення нейрамінідази вірус грипу втрачає здатність розмножуватися і заражати інші клітини організму.

Озельтамівір призначають за схемою: по 75 міліграм (1 капсула) 2 рази на добу протягом 5-ти днів. Лікування необхідно починати в 1-2 день появи симптомів грипу. При прийомі озельтамівіру на 1-2 добу захворювання значно скорочується період клінічних проявів грипозної інфекції, зменшується їх тяжкість і знижується частота розвитку ускладнень грипу, що вимагають застосування антибіотиків.

Призначення озельтамівіру протипоказане при хронічній нирковій недостатності, вагітності, годуванні груддю.

Переноситься препарат відносно добре. Проте близько 15% хворих відзначають нудоту, рідше виникає блювота. Для зменшення диспепсичних явищ рекомендується приймати препарат під час їди.

Препарати третьої групи, інгібітори вірусної РНК-полімерази, застосовуються як при грипі, так і при інших вірусних інфекціях.

Рибавірин відноситься до групи синтетичних препаратів, що інгібують синтез нуклеїнових кислот. Він є гуанозиновим аналогом.

Ефективний при грипі, важкій респіраторній синцитіальній вірусній інфекції (вводять інгаляційно), геморагічній лихоманці з нирковим синдромом і при лихоманці Ласса (внутрішньовенно).

Механізм дії. Монофосфат рибавірину пригнічує дегідрогеназу інозинмонофосфату, яка бере участь у синтезі гуанілових нуклеотидів. Як наслідок, знижується кількість і гальмується синтез вірусних нуклеїнових кислот. Рибавірин пригнічує також РНК-полімеразу вірусу грипу і зворотну транскриптазу вірусу імунодефіциту людини. Рибавірин має широкий спектр дії, який включає РНК-вмісні віруси (віруси грипу типу А і В, парагрипу, кору, вірус імунодефіциту людини, рео-, рабдо-, тонга-, арена-, онковіруси) і ДНК- вмісні віруси (поксвіруси, віруси герпесу). Резистентних вірусів не виявлено.

Фармакокінетика. Застосовується парентерально, внутрішньовенно, внутрішньом'язово, в аерозолі. Добре всмоктується при прийомі всередину, пік концентрації через 1-1,5 години. В організмі препарат фосфорилю- ється. Препарат і метаболіти повільно виводяться нирками, деяка частина затримується в еритроцитах та інших тканинах. 1½ ~ 24 години, але в плазмі крові препарат затримується до 16 днів.

Побічні ефекти. Добре переноситься хворими. Із ПЕ відзначаються шкірний висип, кон'юнктивіт. В експерименті показано, що рибавірин має мутагенний, тератогенний і канцерогенний ефекти.

До четвертої групи препаратів відноситься арбідол. Він є похідним індолу. Застосовується для профілактики і лікування грипу, викликаного вірусами грипу типу А і В, а також при гострих респіраторних вірусних інфекціях. За наявними даними, арбідол, крім помірної противірусної дії, має інтерфероногенну активність. Крім того, він стимулює клітинний і гуморальний імунітет. Вводиться препарат всередину. Переноситься добре.

До цієї групи можна віднести і препарат оксолін, який має віруліцидну дію. Він характеризується помірною ефективністю в профілактиці грипу, при ринітах вірусної етіології, аденовірусному кератокон'юнктивіті, герпетичному кератиті, деяких вірусних захворюваннях шкіри (при пухирцевому простому лишаї, оперізуючому лишаї). Застосовують його місцево. Оксолін може викликати відчуття печіння.

Важливою проблемою є пошук лікарських засобів проти пікорнавірусів, зокрема риновірусів (відносяться до РНК-вмісних вірусів). Ці віруси є причиною гострих респіраторних вірусних інфекцій (ОРВІ), відомих як "нежить". Зустрічається ця патологія дуже часто. Вакцинація в даному випадку марна, оскільки існує понад 100 серотипів риновірусів. У зв'язку з цим необхідні лікарські препарати, які згубно діють на будь-які штами риновірусів.

Пошуки ефективних сполук проводяться в таких напрямах:

  • 1. Створення речовин, що перешкоджають зв'язуванню вірусу з рецепторами поверхні клітини-мішені.
  • 2. Пошук інгібіторів протеаз, що беруть участь у синтезі білка, необхідного для реплікації вірусів.
  • 3. Створення інгібіторів функції білкової оболонки вірусу (капсиду), які перешкоджають фіксації вірусу на рецепторах клітини-мішені, проникненню в клітину і процесу його депротеїнізації з вивільненням вірусної РНК.

Однією з перспективних сполук, одержаних за останній час, є плеконарил (інгібітор функції капсиду). За попередніми даними, він має високу ефективність, хорошу біодоступність і достатню безпеку. Препарат перебуває в процесі дослідження, прогнозувати його перспективи поки важко, проте він заслуговує згадки як перша специфічна протипікорнавірусна сполука.

Виражену противірусну активність має метисазон. Він ефективний відносно вірусу віспи. Механізм дії пов'язаний з порушенням процесу збірки віріонів, за рахунок пригнічення синтезу вірусного структурного білка.

Застосовують препарат також для зменшення ускладнень при противісповій вакцинації. Призначають метисазон всередину.

Із ПЕ найчастіше виникають диспепсичні явища (нудота, блювання). Протипоказаннями до застосування метисазону е важкі захворювання печінки, нирок, ШКТ.

 
<<   ЗМІСТ   >>