Повна версія

Головна arrow Медицина arrow Протиінфекційні лікарські засоби

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Кетоконазол

Спектр дії. Кандида, аспергіли, збудники дерматомікозів (трихофітони, мікроспорум, епідермофітони, ахоріони), збудники глибоких мікозів (паракокцидіоїди, криптококи, гістоплазма, бластоміцети).

Фармакокінетика. Препарат призначають всередину, для його всмоктування необхідний кислий шлунковий pH. Він добре розчиняється в ліпідах, має високу біозасвоюваність (75-90 %). У крові зв'язується з білками плазми крові (85 %) і з еритроцитами (15 %). Кетоконазол добре проникає в тканини і рідини, гірше – в цереброспінальну рідину і сечу. Він піддається біотрансформації в печінці з подальшою екскрецією з жовчю більше

50 %. Метаболіти, що утворилися, не активні. Виведення нирками складає 5-10%. Період напівелімінації з крові близько 8 годин.

Показання до застосування. Застосовують препарат при бластомікозі, гістоплазмозі, паракокцидіомікозі, оніхомікозі, при ураженні слизових оболонок Candida.

Побічні ефекти: гепатотоксичність (діагностують у одного хворого на 10 000 випадків); диспепсичні розлади; гінекомастія (у хворих знижується рівень тестостерону в плазмі крові); лихоманка; фотофобія (може виявитися через кілька місяців після відміни препарату); пригнічення функції наднирників (препарат навіть використовують для лікування хвороби Кушинга) і гонад.

Міконазол

Спектр дії. Кандида, аспергіли і мукор, збудники дерматомікозів, збудники глибоких мікозів (окрім криптококів).

Фармакокінетика. Препарат призначають всередину, внутрішньовенно і зовнішньо. Із ШКТ він всмоктується погано (менше 50 %). Гірше, ніж кетоконазол, розподіляється в тканинах і рідинах організму. Піддається біотрансформацГі в печінці і повністю виводиться з жовчю. Період напівелімінацн з крові більше 24 годин.

Показання до застосування. Міконазол застосовують також місцево при ураженнях слизової оболонки піхви кандидами, при дерматомікозах.

Протипоказання. Гіперчутливість; патологія печінки при системному застосуванні.

Побічні ефекти. Анемія, рідко лейкопенія, тромбоцитопенія; гіперліпідемія; гіпонатріємія; ниркова недостатність; серцеві аритмії; психоз; порушення обміну ендогенних стероїдів; алергійні реакції.

Препарат міконазолу для парентерального введення приготований на розчині поліетоксилованої касторової олії; саме з цим пов'язують появу свербіння, нудоти, ознобу, висипу, флебітів.

Часті ПЕ міконазолу обмежують його застосування, але препарат менш токсичний, ніж амфотерицин В.

Із групи тріазолів в Україні зареєстровані флуконазол, ітраконазол, вориконазол та позаконазол, які за ефективністю, чутливістю до них збудників системних мікозів, у т.ч.аспергільозу, кандидозів, та все ж меншою токсичністю, переважають групу похідних імідазолу. Хоча не можна

говорити про мінімальний спектр ПЕ у цієї групи ЛЗ, це доволі токсичні препарати. Основними показаннями для цієї групи препаратів є лікування системних мікозів.

Механізм дії. Тріазоли інгібують синтез грибкових стеринів (ергостерол тощо) за рахунок зв'язування активності цитохромів Р-450. При цьому порушується проникність мембран, що призводить до цитолізу. Дана дія селективна відносно грибків (пригнічення людської діетилази відбувається лише при перевищенні концентрації у 20 000 разів), тому у препаратів достатньо висока вибірковість дії і низька токсичність. Фармакологічний ефект – фунгіцидний.

Резистентність. Вторинна резистентність грибків розвивається повільно і в разі виникнення не розповсюджується на інші тріазоли.

Взаємодія. Сумісне призначення тріазолів з непрямими антикоагулянтами, синтетичними протидіабетичними засобами, гідрохлортіазидом, дифеніл гідантоїном і теофіліном призводить до їх кумуляції в організмі; одночасне введення з терфенадином і астемізолом може призвести до кардіоміопатії.

При комбінації рифаміцинів з флюконазолом зменшується період напівел імінації останнього, тому його дозу необхідно збільшити.

 
<<   ЗМІСТ   >>