Засоби для лікування позакишкових гельмінтозів

Трематоди – це плоскі нечленисті позакишкові черв'яки: опісторхіс (двоустка котяча), клонорхіс, фасціола (двоустка печінкова).

У клінічній картині переважають симптоми ураження печінки і підшлункової залози, можуть бути алергійні реакції. Вибір препарату ґрунтується на копроовоскопічних дослідженнях.

Для боротьби з цими трематодами найчастіше застосовують хлоксил, празиквантел і чотирихлористий етилен (перхлоретилен). За клініко- фармакологічними параметрами хлоксил схожий на празиквантел, проте останній ефективніший і краще переноситься (див. нижче).

Протитрематодозні засоби викликають необоротний параліч мускулатури присосків гельмінтів. Необхідно відзначити, що препарати не впливають на незрілих паразитів, тому існує небезпека реінвазії.

Перхлоретилен ефективний також при анкілостомідозі. З кишечника всмоктується у незначному ступені. В період підготовки і проведення дегельмінтизації, а також 1-2 дні опісля дають їжу, багату вуглеводами (без

Таблиця 5.2.

Основні препарати, які вживаються при позакишкових гельмінтозах

жирів; протипоказані алкогольні напої). Після прийому препарату через 15-30 хвилин приймають сольове проносне.

З позакишкових нематодозів (див. табл. 5.2) найпоширенішими є різні філяріатози (включаючи онхоцеркоз, при якому уражуються очі, часто аж до сліпоти).