Основні принципи системного аналізу

Перший принцип системного аналізу – це вимога розглядати сукупність елементів системи як одне ціле або, жорсткіше, – заборона на розгляд системи як простого об'єднання елементів.

Другий принцип полягає у визнанні того, що властивості системи не просто сума властивостей її елементів. Тим самим постулюється можливість того, що система має особливі властивості, яких може і не бути у окремих елементів.

Дуже важливим атрибутом системи є її ефективність. Теоретично доведено, що завжди існує функція цінності системи – у вигляді залежності її ефективності (майже завжди це економічний показник) від умов побудови і функціонування. Крім того, ця функція обмежена, а отже, можна і потрібно шукати її максимум. Максимум ефективності системи може вважатися третім її основним принципом.

Четвертий принцип забороняє розглядати цю систему у відриві від навколишнього її середовища – як автономну, відособлену. Це означає обов'язковість обліку зовнішніх зв'язків або, у більш загальному вигляді, вимога розглядати аналізовану систему як частину (підсистему) деякої більш загальної системи.

Погодившись із необхідністю обліку зовнішнього середовища, визнаючи логічність розгляду цієї системи як частини деякої, більшої за неї, можна дійти п'ятого принципу системного аналізу – можливості (а іноді і необхідності) поділу системи на частини, підсистеми. Якщо останні виявляються недостатньо простими для аналізу, з ними вчиняють так само. Але в процесі такого поділу не можна порушувати попередні принципи – поки вони дотримані, ділення виправдане, дозволене в тому сенсі, що гараніує застосовність практичних методів, прийомів, алгоритмів розв'язання задач системного аналізу.