Повна версія

Головна arrow Екологія arrow Теорія систем в екології

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Опис системи на вербальному рівні

Після визначення цілей, точки зору та контексту наступним кроком системного аналізу є збір, аналіз і структуризація інформації про систему. На перших етапах аналітик має певні загальні знання про дану систему, що мають загальний, розпливчастий, неконкретизований характер, вони неповні, невпорядковані.

Існують чотири способи отримання необхідної інформації:

  • – літературні джерела;
  • – натурні дослідження;
  • – експериментальні дослідження;
  • – експертні оцінки.

Літературні джерела – найбільш дешевий спосіб отримання інформації, вона достатньо достовірна (але не завжди).

Натурні дослідження полягають у вивченні реального процесу або явища шляхом кількісного визначення необхідних характеристик (наприклад, концентрації розчиненого кисню).

Експериментальні дослідження полягають у проведенні спостережень в умовах, коли на об'єкт або процес, що досліджується, чиниться контрольована дослідником дія. Експеримент може бути натурним, тобто проводитися на реальному об'єкті, і може бути лабораторним експериментом.

Експертна оцінка застосовується тоді, коли неможливо застосувати вище перелічені методи або коли параметри, що цікавлять, не мають реальних фізичних показників, тобто не можуть бути заміряні фізично. Вона базується на досвіді й знаннях експертів. У цьому разі великою є складова суб'єктивного чинника, оскільки експертам ніщо людське не чуже. З урахуванням суб'єктивного чинника одне і те саме явище може отримувати різну оцінку, навіть якщо експерти входять до групи осіб зі схожими інтересами, досвідом і знаннями. Головне завдання під час організації експертного оцінювання полягає в мінімізації внеску суб'єктивного чинника. Тому для проведення експертного оцінювання необхідно підібрати команду експертів з різними поглядами на дану проблему. Отримання інформації від експертів може бути корисним для:

  • – оцінки наявних даних з погляду їх надійності, точності й застосовності;
  • – уточнення варіантів рішення і керівних змінних системи;
  • – вказівки показників, які можуть бути використані для оцінки рішень.

У міру вивчення проблеми кількість знань збільшується, знання певним чином упорядковуються, структуруються. Вони здебільшого мають описовий, словесний характер. Виникає необхідність їх упорядкувати, систематизувати. Першим етапом упорядкування інформації є відображення її в описовій формі аналізу системи. Одержана інформація про систему знаходить відображення на так званому вербальному рівні. Аналіз системи на цьому рівні містить такі три найбільш загальні форми опису:

  • – історична (історичний аналіз);
  • – іфедметна (морфологічний аналіз);
  • – функціональна (функціональний аналіз).

Ці форми опису системи, її аналізу зумовлені однією з головних вимог системного аналізу, а саме вимоги багатоплановості розгляду системи. Система має бути розглянута з різних сторін, у різних планах.

 
<<   ЗМІСТ   >>