Повна версія

Головна arrow Екологія arrow Теорія систем в екології

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Властивості моделей

Розглядаючи властивості моделей з матеріалістичної точки зору, насамперед відзначимо найбільш важливі, а саме:

  • – обмеженість;
  • – спрощеність;
  • – адекватність;
  • – правильність моделі.

Обмеженість моделей зумовлена обмеженістю ресурсів (матеріальних, енергетичних, інформаційних, часових), які ми використовуємо під час створення моделей. Будь-який об'єкт існує у просторі й часі. Він має нескінченне число відношень з іншими об'єктами. Під час створення моделі ми враховуємо лише певне число відношень об'єкта, створюємо модель обмеженою у просторі, маємо обмежений час для моделювання. Тому моделі завжди обмежені. Якщо так, то виникає питання, чи можна пізнати безмежний об'єкт обмеженими методами. Відповідь на це запитання дає практичний досвід людства. Так, обмеженими засобами, використовуючи моделі, побудовані цими засобами, можна пізнати навколишній світ. Ці моделі правильно відображають безмежний світ. Проте знання про світ є відносними, на кожному етапі пізнання вони певною мірою відповідають дійсності. Ми прагнемо до абсолютного знання, постійно наближаємося до нього, пізнаючи світ усе більш повно, точно і детально. Процес пізнання світу, пізнання абсолютної істини безмежний. Н. Вінер відмічав, що обмежені моделі при всіх їх недоліках – це єдиний вироблений людством спосіб розуміння світу.

Спрощеність моделі випливає з її обмеженості. Раз модель створена обмеженими засобами, то вона повинна бути спрощеною. Здавалося, що спрощеність моделі повинна призводити до її неправильності, невідповідності дійсності. Але парадоксом є те, що правильними є найбільш прості моделі. Для конкретних цілей моделювання спрощеність не лише допускається, а й є необхідною. Тут є один загадковий момент: чомусь з двох моделей, що описують явище чи об'єкт, ближче до дійсності завжди знаходиться найбільш проста модель. Найбільш яскравий приклад – геліоцентрична система, що замінила геоцентричну.

Світом правлять прості закони, що виражаються у простих моделях. Наприклад, закономірності руху будь-якого тіла виражені в обмеженій кількості понять: маса, сила, прискорення, швидкість та взаємозв'язок між ними. Цей взаємозв'язок установлюють закони Ньютона. Вони надзвичайно точно описують рух тіл на землі та рух космічних об'єктів. Звичайно, уточненням їх є рівняння теорії відносності, які діють при швидкостях, близьких до швидкості світла, і рівняння квантової механіки справедливі для тіл із надзвичайно малою масою. Всі закони фізики, що регулюють процеси на Землі й у Всесвіті, в тілах субатомних розмірів і тілах космічних розмірів на рівні галактики і метагалактики, можуть бути записані на одному аркуші паперу – це приблизно 20 рівнянь.

Отже, спрощеність моделі – не лише недолік, а часто й перевага моделі. Спрощена модель виділяє головне, зосереджує увагу на ньому, відкидає все другорядне, неістотне. У багатьох визначеннях моделі підкреслюється, що будь-яка модель є спрощеною. Проте саме спрощеність дозволяє вирішувати складні завдання при аналізуванні складних систем.

Крім властивостей обмеженості й спрощеності моделей, особливе значення мають адекватність та її правильність.

Адекватність – це правильне відображення зв'язків та співвідношень навколишнього світу (від лат. adaequatus – рівний, прирівняний).

Адекватність моделі – здатність моделі дати правильну відповідь на запитання щодо об'єкта відповідно до цілей моделювання.

Адекватна модель – це модель, яка правильно відображає істотні властивості й відношення предметів та явищ навколишнього світу. Адекватною вважається модель, яка не взагалі повною мірою відповідає об'єкту, а тією мірою, що приводить до потрібної цілі, дозволяє одержати потрібні на практиці результати.

Правильність моделі – поняття не тотожне адекватності. Правильність поняття більш загальне, філософське – означає, що модель повністю відповідає дійсності. Робити висновки про правильність моделі ми не завжди можемо і користуємося більш вузьким і точним поняттям, а саме поняттям адекватності. Адекватна модель – це модель, що дає однозначні правильні відповіді на поставлені запитання.

Правильність (істинність) моделі – питання досить глибоке і знаходить відображення у філософії. Оскільки між моделлю та об'єктом завжди є різниця, то виникає питання про правильність наших знань, що сконцентровані в моделях світу. Чи ця різниця є такою, що її неможливо усунути, чи можна подібність моделі до об'єкта весь час збільшувати? У філософії – це питання доступності абсолютної істини суб'єктивному пізнанню. Діалектичний матеріалізм стверджує, що людське пізнання – це відносна істина. Проте вона завжди може бути скільки завгодно близько наближеною до абсолютної істини.

Розглядаючи властивості моделей, ще раз звернемо увагу на співвідношення правильного й неправильного в моделі. Крім істинного, правильного, в моделі завжди є дещо неправильне, дещо таке, що не відповідає об'єкту моделювання. Співвідношення вірно правильного і неправильного по- різному виявляється в пізнавальних і прагматичних моделях. Якщо для прагматичної моделі неправильне згубне для моделі, призводить до відмови від моделі, то в пізнавальних моделях це один зі стимулів прогресу, можливість відірватися від деяких фактів, які часом не відіграють істотної ролі. У пізнавальних моделях важливе значення мають гіпотези. Ейнштейн сказав: "Уява важливіша від знань, оскільки знання обмежені, а уява охоплює весь світ і є джерелом знань". Але це не означає, що не потрібно вчитися, тому що лише знання дають критерій, що правильне, а що неправильне, де шукати істину.

Модель має свої межі істинності. Однією з небезпек моделювання є використання моделей без перевірки умов і меж, за яких забезпечується адекватність моделі. Тобто необхідно пам'ятати, що кожна модель завдяки спрощенням і прийнятим гіпотезам адекватно відтворює об'єкт або процес лише в певних умовах і межах.

Для того щоб модель відповідала своєму призначенню, щоб вона виконувала свої функції, недостатньо створити нову модель чи взяти готову, необхідно, щоб існували умови, які забезпечують реалізацію властивостей моделі. Це стосується не лише моделей, створених на основі умовної подібності, а й всіх моделей взагалі.

Необхідність певних умов для реалізації властивостей моделей можна продемонструвати і на історичних фактах. В історії відомі відкриття, що значно обігнали час і не знайшли своєї реалізації. Вертоліт, розроблений Леонардо Да- Вінчі, реалізований тільки в XIX ст. Кібернетика Трентовського, розроблена у 1848 р., знайшла втілення лише через 100 років, обчислювальна машина Беббіджа (1883 р.)-лише після розвитку електроніки.

З необхідністю певних умов для реалізації властивостей моделей ми зустрічаємося також у політичному й економічному житті. Для прискорення розвитку України неодноразово пропонувалися моделі передових країн, проте вони не привели до бажаного результату. Економічні моделі розвитку передових ринкових країн не діють в умовах недостатньо розвинених країн. На жаль, із цим потрібно миритися і шукати такі моделі розвитку, які працюють у цих умовах.

Відповідність моделі та об'єкта моделювання встановлює певна особа, людина, група людей, наукова дисципліна, тобто певний суб'єкт. Без суб'єкта немає моделі. Суб'єкт моделювання будує модель залежно від цілей моделювання. У процесі побудови моделі суб'єкт моделювання (той, хто створює модель) певним чином відображає лише ті властивості об'єкта в моделі, які е істотними для вирішення поставленої дослідником мети, відкидаючи неістотні властивості. Тому для інших цілей дослідження створена модель може бути неадекватною і не відтворювати всіх властивостей об'єкта за певних меж та умов. Про це постійно потрібно пам'ятати під час використання уже готових моделей для дослідження екологічних процесів.

 
<<   ЗМІСТ   >>