Повна версія

Головна

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Основи віршознавства

На цьому етапі розглядаються і одночасно практично закріплюються такі питання: системи віршування (силабічна, силабо-тонічна, тонічна, акцентний вірш). Віршовані розміри (ямб, хорей, дактиль, амфібрахій, анапест). Пеони. Ритмічні ознаки віршів. Рима (внутрішня, кінцева, чоловіча та жіноча, перехресна, сумісна, кільцева, точна, приблизна, дисонансна).

Питання, пов'язані з побудовою поетичної строфи: довжина рядка. Кількість стоп. Ассонанс, алітерація. Синтаксичний паралелізм. Паузи логічні та ритмо-структурні. Перенесення, види перенесення. Види строф. Шевченківський 14-складник. Пушкінська строфа. Особливості виконання різних за жанром віршованих творів.

Аналіз віршів різних систем і жанрів (байка, баллада, сонет, віршована казка, поема, верлібр).

Наступає завершальний етап навчання. Його зміст – практичне закріплення професійних навичок диктора, телевізійного ведучого, відпрацювання, відшліфування різноманітних мовно-пластичних навичок, начитка різноманітних видів текстів, реалізація мовно-пластичних навичок у студійних умовах, підготовка до створення бакалаврської випускної екранної роботи.

Етапи роботи над текстом

Оволодіння логікою передавання “кінострічки бачення” в мовленні. Виявлення події. Виявлення словесної дії. Сценічне ставлення – шлях до образу. Вимоги до тексту, міміки, зовнішності, пластики, емоційної виразності на телевізійному екрані.

Робота ведеться над текстами публіцистичного спрямування.

Акцентується питання персоніфікації повідомлення – специфічної особливості телевізійного екранного твору, аналізуються роль і місце ведучого на різних етапах створення і втілення екранного телевізійного повідомлення.

Щоб краще усвідомити завдання читця-диктора, треба проаналізувати особливості публіцистичного стилю. Студенти повинні знати, що публіцистичний стиль (від лат. publicus – громадський) – це функціональний різновид літературної мови, який використовується в газетних і журнальних статтях, засобах масової комунікації (телевізійних і радіопрограмах), літературно-критичних роботах, публічних виступах суспільно-політичного характеру, у рекламі. Цільове призначення цього стилю – повідомлення нової інформації, вплив на масового адресата, прагнення переконати в чомусь читача (слухача). Функції і сфера побутування публіцистичного стилю вимагають, щоб він був доступним, як розмовний, і водночас емоційним, як художня мова.

Публіцистичний стиль прийде на допомогу, якщо авторові треба не просто передати інформацію, але й зробити так, щоб ця інформація набула відгук громадськості. Тобто, використовуючи саме публіцистичний стиль, автор досягає необхідного йому результату – впливає на масового адресата. Звичайно ж, функцією впливу наділена і художня література, але її характер принципово інакший. Письменник впливає на читача переважно опосередковано – через художні образи. Позиція ж автора-публіциста зазвичай виражається прямо і відкрито, а тому характерною ознакою публіцистичного стилю є його емоційно-експресивний, оціночний характер. До основних жанрів публіцистики належать: газетна (журнальна) стаття, нарис, репортаж, замітка, інтерв'ю, огляд, фейлетон, доповідь, оголошення, судова промова, виступи на зборах, засіданнях, на радіо і телебаченні, реклама

При всій своїй різноманітності публіцистичні жанри об'єднані низкою спільних стильових ознак: актуальність, сучасність, оперативність, експресивність, емоційність, оціночний характер, чіткість, логічність, конкретність, простота, доступність, відкрите вираження авторського ставлення до проблеми. Крім того, публіцистика дозволяє поєднання в одному тексті книжних і розмовних слів, вживання суспільно значимих понять (наприклад, свобода, демократія, прогрес, екологія, культура тощо) і експресивно-оціночних слів і висловів (епітети, метафори, фразеологізми тощо). У публіцистичному стилі широко використовуються спонукальні, питальні, окличні речення, прямі звернення до співрозмовника, риторичні запитання, експресивні повтори, зіставлення, ряди однорідних членів.

Особливості читання публіцистичних текстів у кожному випадку зумовлені їх жанровими особливостями. Так, читання текстів у стилі передової газетної статті вимагає від диктора офіційного тону, читання нарису чи фейлетону спонукає до більшої емоційності мовлення, презентація товару в магазині вимагає закличної інтонації, а промовляння рекламного слогану – додавання ігрових елементів. Виконання перед слухацькою аудиторією публіцистичних текстів – завдання не менш просте, аніж читання тексту художнього. А тому воно вимагає сумлінної попередньої підготовки.

 
<<   ЗМІСТ   >>