Повна версія

Головна arrow Екологія arrow Екологічний менеджмент

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Розгляд альтернатив

Ще одним елементом, що визначає структуру процесу ЕО, є розгляд альтернатив. Відомо, що будь-який господарський об’єкт, так чи інакше, впливає на навколишнє середовище. Найважливішим завданням ЕО є зменшення негативних і збільшення позитивних впливів намічуваної діяльності. При цьому самі поняття зменшення (збільшення) припускають порівняння з іншими варіантами рішень, що ведуть до тієї ж мети. Можна сказати, що екологічна оцінка на безальтернативны основі взагалі не має сенсу. Крім того, вибір варіанта з числа досліджених альтернатив є одним із способів врахування результатів ЕО в прийнятті рішень. У добре організованому процесі ЕО розгляд альтернатив проходить через більшість стадій — від їхнього визначення на ранніх етапах процесу, через аналіз на стадії прогнозу впливів і обговорення з зацікавленими сторонами, і до прийняття рішень за підсумками ЕО.

Необхідність розгляду альтернатив зафіксована в законодавстві більшості країн і міжнародних організацій, що мають системи екологічної оцінки.

Принцип превентивності і стратегічна екологічна оцінка. Як уже було сказано, екологічна оцінка спрямована на запобігання екологічного збитку. На ранніх стадіях розвитку механізму ЕО вважалося, що для цього досить проведення екологічної оцінки проекту до того, як починається здійснення діяльності. Іншими словами, вважалося, що досить спочатку підготувати проект, потім »прорахувати» наслідки його здійснення і на основі результатів цих підрахунків прийняти рішення про можливість здійснення намічуваної діяльності. Саме на такому розумінні ґрунтувалися ранні уявлення про екологічну експертизу в Радянському Союзі (»закінчений проект повинен пройти екологічну експертизу*).

Але, як показує досвід, такий підхід виявляється недостатнім. Якщо проект уже розроблений без врахування екологічних факторів, то ніяка експертиза не може зробити його екологічно безпечним. Так, у рамках того ж приклада, експертиза, у кращому випадку, могла повернути проект »на доробку», що нерідко носила косметичний характер, чи взагалі його »заборонити», таким чином, принципово протиставляючи економічний розвиток і охорону навколишнього середовища.

Сучасні уявлення про процес екологічної оцінки проектів полягають в тому, що він повинен починатися на самих ранніх стадіях розробки проекту і проходити паралельно з процесом проектування. При цьому результати екологічної оцінки проекту використовуються не тільки для »обґрунтування» уже прийнятих проектних рішень і навіть не тільки для розробки спеціальних природоохоронних заходів, а для прийняття ключових рішень на вибір технології і місця розміщення об’єкта.

Однак навіть у тому випадку, якщо екологічна оцінка проводиться відповідно до викладених вище принципів, можна констатувати, що вона починається недостатньо рано. Так, рішення про здійснення будь-якого великого проекту, наприклад будівництва електростанції, як правило, приймається в рамках галузевих програм чи планів територіального розвитку. Наслідком принципу превентивності є те, що оцінка діяльності повинна здійснюватися до фактичного прийняття (а не до формального затвердження) відповідного рішення, отже, предметом екологічної оцінки повинний бути план чи програма. Така оцінка називається стратегічною екологічною оцінкою (СЕО). У ході такої оцінки, зокрема, можуть бути розглянуті альтернативні варіанти досягнення поставлених цілей (наприклад, вибір типу джерела енергії, проекти, спрямовані на енергозбереження), у тому числі варіанти здійснення конкретних проектів для досягнення цих цілей. Зрозуміло, альтернативи можуть (і повинні) бути розглянуті й у ході ЕО проектного рівня, однак ухвалення рішення про відмову від реалізації проекту чи принципові зміни типу об’єкта на цьому етапі можуть бути пов’язані з великими труднощами.

Однак роль СЕО не обмежується забезпеченням своєчасного розгляду альтернатив і пов’язаного з ними впливу па навколишнє середовище. Здійснення конкретного проекту може тією чи іншою мірою визначати напрямок розвитку території. Наприклад, спорудження великої електростанції може значною мірою визначити розвиток енергомістких виробництв і, з іншого боку, істотно обмежити можливості розвитку туризму, рекреаційного використання території. Зрозуміло, такі напрямки повинні визначатися не стихійно, в результаті здійснення ряду окремих проектів, а усвідомлено, на підставі пріоритетів, встановлених систематичним чином. Стратегічна екологічна оцінка може відіграти важливу роль у цьому процесі, забезпечуючи врахування екологічних факторів при виявлені пріоритетів розвитку.

Таким чином, СЕО не тільки усуває деякі обмеження екологічної оцінки проектів, але і є ключовим елементом сталого розвитку.

Екологічна оцінка проектів і післяпроектний аналіз. Щоб бути ефективним, механізм ЕО повинен враховувати цю особливість проектного циклу. Для ефективного розвитку екологічної оцінки необхідна організація »зворотного зв’язку», що дає можливість оцінити відповідність чи невідповідність зроблених пророкувань реальному впливу на навколишнє середовище і, за необхідності, здійснити заходи щодо коригування діяльності.

Ця мета досягається шляхом розробки за результатами ЕО планів екологічного менеджменту і програм післяпроектного аналізу.

Плани екологічного менеджменту потенційно є сполучною ланкою в інтеграції ЕО і таких сучасних інструментів добровільної екологічної діяльності, як системи екологічного менеджменту (СЕМ).

Контрольні запитання

  • 1. В чому полягають особливості ОВНС?
  • 2. Що таке принцип »превентивності» в ОВНС?
  • 3. Які сфери застосування ОВНС?
 
<<   ЗМІСТ   >>